Українська література - статті та реферати
Климентій Зиновіїв
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Климентій Зіновіїв походив з незаможної козацької родини, рано осиротів. Певне, навчався в церковній школі, де і жив, а потім — у Києво-Могилянській академії, мешкав у бурсі. Молодим постригся у ченці, був монастирським писарем. Обходив усю Україну, збираючи пожертвування для монастиря, а також в інших монастирських справах. Жив на Закарпатті, Волині, Київщині, у Слобідській Україні, на Запорозькій Січі, бував у Польщі, Білорусі, Литві, Росії. Знав церковнослов’янську, латинську, польську, російську мови, орієнтувався у білоруській та литовській мовах. Був дуже спостережливим, допитливим, багато думав і читав, любив не тільки церковні співи, а й народні думи та пісні, кохався в малярстві. Мав схильність до віршування. Знаючи закони силабічної версифікації, свої спостереження і роздуми виливав у поетичній формі. Багато хворів, був у якомусь «гонінні», проте дожив до похилого віку. Закінчив життя на Чернігівщині у сані ієромонаха.
Майже через 150 років після смерті Климентія в одному з чернігівських монастирів український письменник і етнограф О. Шишацький-Ілліч натрапив на збірку його творів. Рукопис не мав ні початку, ні кінця, налічував 321 сторінку (з можливих 400) і поділявся на три частини: книжку віршів, що її поет готував до друку, збірку народних прислів’їв і приказок («приповістей посполитих»), розміщених за алфавітом, і віршів, дописаних Климентієм пізніше. Його різноманітна за змістом велика віршована спадщина може бути об’єднана у дві тематичні групи — соціально-побутову і філософсько-релігійну., в яких знайшли відбиття актуальні проблеми часу. Проте у світогляді і літературній діяльності Климентія ми зустрічаємо суперечності, породжені тогочасною історичною епохою. З одного боку він виступає щирим і безкомпромісним викривачем соціальної несправедливості, картає панів і захищає бідних, а з другого він не тільки не закликає до соціальної боротьби, а як священик навіть радить змиритися із тим суспільним ладом, який нібито іде від бога.
Лобре володіючи технікою силабічного віршування, він у своїх творах прагнув точно дотримуватися правил поетичних. Віршова спадщина у жанровому відношенні досить різноманітна. Поряд з елегією ми зустрічаємо епіграму, повчально-дидактичні вірші, псалми і молитви, вірші-орації, пісні.
К.З. виступив талановитим майстром панегіричних віршів, але у зовсім іншій, не характерній для того часу, якості. Його похвальні вірші звеличують не панів-експлуататорів, царів і вельмож, а простий народ, селян і міщан-ремісників.
Переважна більшість творів — це яскраві реалістичні малюнки сучасного письменникові життя, сатирично-викривальні вірші про силиних світу цього. Звичайно, у цілій низці творів автор викриває і загальнолюдські пороки і вади, засуджує антиморальну поведінку і вчинки.