Українська література - статті та реферати

Зорова поезія 17-18 ст.

Мистецький вид, що синтезує літ-ний текст та елементи зорових видів мистецтва в одне естетичне ціле. Суть зорової поезії полягає у тому, що зовнішня зорова форма поетичного тексту фіксує усну форму і утворює з нею естетичну єдність. Найяскравіший представник — іван величковський «Млеко»: ехо, порядний непорядок, єдинопадежний, азбучний, анаграма, епіграма, чотири типи лабіринта, вірш у вигляді трикутника.

Дуже типові для поезії бароко віршові іграшки. І їх значення не треба іґнорувати: це вияв, вираз певного суверенного віртуозного володіння віршем. Такі іграшки дуже любили українські поети. Однією з найрозповсюдженіших форм був «акростих»; перші літери кожного рядка або кожної строфи, якщо їх читати підряд, подають ім’я автора. Іноді деякі літери вірша писано або друковано великим шрифтом; коли ці літери читали окремо, то діставали ім’я автора; або треба було підраХVвати числове значення літер (яке вони мали в слов’янській абетці), щоб дістати рік, коли написано вірша. Це «кабалістичні» вірші. Найбільшим майстром фігурного вірша був Величковський. Своє ім’я він ухитряється вмістити в найрізноманітніших віршиках. В таких іграшках виявлялася чиста радість з віртуозного віршового вміння, з віршової форми. Зміст не завжди грав велику роль. Незрозуміле, чому пізніші історики літератури нападали на фігурні вірші та суворо засудили, напр., ієромонаха Климентія.