Українська література - статті та реферати
Розвиток монологічного мовлення на уроках української літератури
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Можна визначити три етапи роботи з розвитку монологічного мовлення.
Перший етап— рівень елементарного висловлювання. Мета — оволодіння учнями вмінням висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання виступає мінімальною оперативною навчальною одиницею. Контекстовою одиницею виступає понадфразова єдність (1-4-ті класи).
Другий етап — рівень складного висловлюванння. Мета — навчити учнів логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про кілька явищ або предметів, вносити в мовлення елементи аргументації, тобто будувати висловлювання надфразового рівня (5-8-мі класи).
Третій етап— рівень повідомлення з теми. Мета — навчити учнів будувати висловлювання з опорою на прочитаний текст, але в зв’язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлювання текстового рівня.
Навчання монологічного мовлення тісно пов’язане з проблемою класифікації навчальних умінь, необхідних для побудови висловлювань цього виду мовлення.
1. Композиційні вміння.
1) Визначення структури майбутнього монологічного висловлювання.
2) Розгорнення і завершення висловлювання.
3) Забезпечення композиційної гармонійності висловлювання, перехід від однієї частини до іншої.
4) Забезпечення зв’язності висловлювання в послідовному порядку.
2. Уміння осмислення.
1) Усвідомлення предмета висловлювання.
2) Усвідомлення предмета думки.
3) Організація висловлювання мікротеми.
4) Оформлення головної думки мікротеми.
5) Побудова програми розвитку мікросюжету.
6) Інтеграція думок і послідовне їх викладення.
7) Мобілізація особистого досвіду згідно з темою.
8) Бачення в кожній думці можливості її розкриття.
Виділяються такі загальні уміння:
✵ чітке і точне передавання інформації;
✵ перенесення і інтеграція інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;
✵ відокремлення головного від другорядного, акцентування уваги на головних ідеях або фактах висловлювання;
✵ визначення найбільш прийнятого порядку викладення фактів, пунктів або ідей;
✵ де необхідно, наведення конкретних прикладів для пояснення;
✵ аналіз та оформлення логічних висновків;
✵ аргументація свого погляду;
✵ доказування тез за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним шляхом;
✵ розмежування фактів і суджень;
✵ визначення альтернативи вирішення проблеми;
Монолог-опис
1. Зацікавити описуваним об’єктом.
2. Мобілізувати увесь свій життєвий досвід, пов’язуваний з описувним об’єктом.
3. Послідовно описувати об’єкт від загального до часткового.
4. Давати суб’єктивну оцінку властивостям описуваного об’єкта.
5. Робити опис більш живим, використовуючи різноманітні структури.
6. Робити висновок.
Монолог-розповідь
1. Привернути увагу до своєї розповіді.
2. Спланувати розповідь і почати її.
3. Розповідати історію у хронологічному порядку.
4. Розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді таємничого характеру.
5. Прикрасити розповідь, зробити її більш живою.
6. Висловити свій погляд і дати оцінку подіям, які відбуваються.
7. Закінчити розповідь.
Монолог-повідомлення
1. Надавати висловлюванню вагомості.
2. Виділяти головну інформацію.
3. Давати резюме і коротко викладати зміст.
4. Послідовно і чітко розповідати про місце, час і умови в повідомленні.
5. Відрізняти факти від суджень.
6. Закінчити повідомлення.
Монолог-оцінка
1. Констатувати факт, який необхідно оцінити.
2. Виділити основу для оцінки: факти, докази.
3. Аналізувати факти.
4. Чітко, логічно і послідовно організувати, викладати і пояснювати факти.
5. Висловлювати ставлення до проблеми з опорою на подані факти.
6. Відбирати найбільш важливі аргументи.
7. Викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати.
8. Робити заключення-оцінку, базовану на викладених аргументах.
Монолог-доказ і монолог-роздум
1. Викласти думку, яку необхідно довести.
2. Аргументувати свою точку зору, тобто викладати думки, істинність яких уже доказана, або факти чи дані про об’єкт.
3. Доказувати тезу за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методами.
4. Робити висновки, базовані на очевидних фактах.
5. Робити логічні висновки.
6. Викладати різні погляди.
7. Аналізувати причини.
8. Визначати альтернативні варіанти вирішення проблемного питання.
9. Робити висновки про істинність або хибність думки, тези.