Українська література - статті та реферати

Історична тема у творчості Т. Шевченка періоду «Трьохліт»

«Три літа»— поетична збірка Тараса Шевченка, написана протягом 1843—1845 років, під враженням його перебування на Україні. Романтичний напрямок його творів відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного характеру. В цей період письменник замислюється над долею України, над її теперішнім станом та її історією. Найбільш яскраво історична тема представлена у творах: «Розрита могила», «Чигрине, Чигрине», «Великий льох» (1845), «Холодний Яр». Приводом до написання поеми «Розрита могила» стали археологічні розкопки між Переяславом і Києвом. Шевченко негативно ставився до розкопок, оскільки вважав їх знущанням над славою народу. Саме ці думки і почуття відтворені в поезії «Розрита могила». Поет викриває негативні наслідки Переяславської ради, які призвели до руйнування Січі та поневолення українського народу. Шевченко гнівно засуджує ту частину українства, яка, зневажаючи національні інтереси народу, допомагає самодержавству «матір катувати», називаючи їх «недолюдками» і «перевертнями». Поетичний твір «Чигирине, Чигирине» (1843) можна назвати продовженням віршу «Розрита могила». В цьому творі Шевченко описує протистояння історичної долі понівеченої козацької столиці та активної діяльності головного героя, який спрямовує всі свої зусилля на пробудження виданого минулого. З долею занепалого містечка Чигирин автор порівнює поневолену імперською Росією Україну. Історія цього міста, яке фактично було столицею України за часів Богдана Хмельницького та було резиденцією гетьмана, у ході невдалої боротьби українського народу за свою свободу закінчилось тим, що Чигирин став звичайним повітовим містечком. Назва поеми «Холодний яр»— покликання на місце, звідки 1768 року почалося гайдамацьке повстання; поет пише про ватажків повстання Залізняка і Ґонту, проте водночас, що важливіше, розвиває мотив апокаліптичного, Богом санкціонованого суду.. Вірш починається з медитації над минулим і тим фактом, що воно нічого не навчило (стежки Холодного яру геть позаростали), а перетворюється на пряму пересторогу новим панам-визискувачам, що прийшли на зміну давній польській шляхті. У поемі поет засуджує соціальну несправедливість, гноблення «сердешного люду» панами, викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольних рухів, і висловлює жаль із приводу того, що нащадки гайдамаків не піднімаються на боротьбу. Звинувачує дворянських літераторів у фальсифікації минулого України.