Українська література - статті та реферати

Романтика високих почуттів у повісті О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала». Образи Тетяни, Настки, Гриця, його матері Маври

Всі публікації щодо:
Кобилянська Ольга

Ця поетична повість (1908) навіяна українською народною піснею «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Повість має дві сюжетні лінії, які розгортаються навколо циганки Маври та її сина Гриця, що кохав двох дівчат. Вродлива Мавра, дружина ватажка циганського табору Раду, закохалася в бояра і породила білого сина. Розгніваний Раду хотів скарати її за зраду. Старий батько Андронаті, рятуючи дочку від смерті, виніс її з табору, а дитину підкинув багатій бездітній родині Дончуків, які назвали її Грицем. Кинута напризволяще циганами, Мавра знайшла притулок у доброї вдови Іванихи Дубихи і, як мати, полюбили її дочку Тетяну. Згодом Мавра, що зналася на травах і ворожінні, поселяється в самотній хатині у лісі. Все життя вона тяжко карається, горює й плаче, згадуючи втраченого сина. Тетяна — її єдина розрада.

Кобилянська розкриває трагедію знедоленої жінки-матері. Зустрівшись нарешті з батьком, Мавра дізнається, що Гриць її син. Та не судилося їй зазнати щастя — Гриць трагічно гине. Його образ змальовано романтично. Це хлопець невимовної краси, сильний і запальний. Він кохався з гарною, лагідною і доброю Насткою, збирається одружитися. Вона одна мала на нього вплив, стримувала від мандрівок, до яких його тягло. Під час однієї з них Гриць зустрів у лісі горду і прекрасну Тетяну, прозвану Туркинею, і закохався в неї. Письменниця показує роздвоєність героя, якій ділить свої почуття між двома жінками. Йому жаль тихої білявої Настки, з якою заручений, жаль і чорнобривої Тетяни, без якої не може жити. Тетяна, яка теж покохала Гриця, не знайшла в нього тієї щирої взаємності, що назавжди єднає серця. Дізнавшись, що Гриць одружується з Насткою, вона божеволіє з горя. Прагнучи назавжди привернути до себе Гриця, вона поїть його зіллям, про яке чула від Маври, що воно «присипляє лихо». Гриць помирає, а Тетяна топиться. Така трагічна розв’язка повісті.

Кобилянська майстерно відтворила місцевий колорит зеленої Буковини, своєрідно, зовсім по-іншому використала народну пісню. Створила прекрасні романтичні образи людей. А на тлі чудової природи Карпатських гір зобразила історію нещасливого кохання своїх героїв.