Усі уроки української літератури 11 клас І семестр - А. М. Гричина 2019

Урок № 13 - Юрій Яновський. Творча біографія письменника, загальна характеристика творчості. Ю. Яновський і кіно. Романтичність світовідчуття. Романтизована стихія нвціонально-визвольного руху (роман «Чотири шаблі»). Роман у новелах «Вершники» - зразок соцреалізму
Прозове розмаїття

Всі публікації щодо:
Яновський Юрій

Мета (формувати компетентності): предметні: знання фактів життєвої і творчої біографії письменника, загальної характеристики його творчості; характеристика особливості світовідчуття і світобачення митця і їхній вплив на творчість; розповідь про роботу Ю. Яновського на Одеській кінофабриці; ключові: інформаційну: користування різними джерелами інформації; презентація власних напрацювань; загальнокультурну: аналіз та інтерпретація творів в аспекті національної культури та загальнолюдських цінностей.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових умінь і навичок; урок-подорож.

Обладнання: фотографії, видання творів, ілюстрації до них, літературознавчий словник, презентації за темою.

Він одразу спромігся бути самим собою…

відрізнявся своїм романтизмом високим.

М. Бажан

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Зачитування есе «Чи завжди людина має вибір?».

Зачитування паспорта новели «Я (Романтика)».

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

IV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

Юрій Яновський — багатогранний письменник. Він став успішним у багатьох літературних жанрах. Він не бояся експериментувати, саме тому став неперевершеним майстром слова. Життя його було багатим на цікаві та складні події, хвилини радості і смутку. Запрошую вас дізнатися більше про митця!

У нас урок-подорож. Тож зверніть увагу на маршрутний лист.

Маршрутний лист

1. Рідна Кіровоградщина.

2. Усі дороги ведуть до Києва.

3. Чорноморський Голівуд.

4. Родина.

5. Творча спадщина.

6. Романтизована стихія національно-визвольного руху (роман «Чотири шаблі»).

7. Роман у новелах «Вершники» — зразок соцреалізму.

(Учні отримали випереджувальні завдання. Виступи підготовлених учнів. Протягом уроку скласти анкету письменника. )

1. Рідний край

Народився майбутній письменник 27 серпня 1902 р. в селі Майєровому на Єлисаветградщині (згодом село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в заможній селянській родині. Там до п'яти років жив у діда Миколи Яновського, який мав 180 десятин землі, великий будинок, розкішний вишневий сад. Там пізнавав нехитру науку жити на цій землі. Дід любив онука страшенно. А ще першими вчителями були сільський коваль і тесля, який «розповідав чимало пригод — власних і чужих», «знав безліч казок», навчив «любити дерево і людські руки біля нього» — як запише Яновський у своїх «Коментарях до книжок…» пізніше. Коли підріс, віддали до школи. Добру освіту здобув у Єлисаветградському реальному училищі. На той час це був досить солідний середній навчальний заклад як на повітове місто. Його закінчили Є. Чикаленко, П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк…

Жив у родичів Вільчинських, аж поки батько купив у Єлисаветграді будиночок. Були то часи революційних подій в Україні. Перед очима Юрія пройшло чимало: мітинги на майдані, тачанки батька Махна, загони Шкуро, Григор'єва, Марусі Никифорової, червоні прапори, свист куль, залита кров'ю бруківка. Навіть довелося юнакові брати участь у санітарній дружині, організованій у класі. Ці події навіки вкарбувалися в пам'ять, ожили в повісті «Байгород».

З десяти років почав писати вірші російською мовою. Знала цю Юркову «таємницю» мама, але наволочка, у якій були сховані перші дитячі рукописи, не збереглася. Після закінчення із золотою медаллю «реали» хлопець служив у різних установах Єлизаветграда: статистичному бюро, робітничо-селянській інспекції, управлінні народної освіти. То було не дуже цікаво. Але з цим містом пов'язана і приємна подія: перше кохання.

2. Всі дороги ведуть до Києва

Після закінчення училища Яновського взяли на роботу в статистичне бюро. Потім він дістав посаду інспектора робітничо-селянської інспекції, а в 1922 році переїхав до Києва і вступив на електротехнічний факультет політехнічного інституту. Серед його одногрупників був майбутній конструктор космічних кораблів С. Корольов. Живучи в підвальній кімнаті, письменник застудився й захворів на туберкульоз. Це для нього могло б закінчитися погано, якби не студентські друзі, котрі забрали в гуртожиток.

Не міг зрадити своєї любові до літератури, тому записався в літературний гурток, організував на факультеті випуск стіннівки й став її редактором.

Аж ось і нова неприємність. Поблизу Майєрово вбили фінагента. Слідчі звинуватили в цьому його дядька Петра. Звістка про те, що на електрофакультеті вчиться племінник «убивці», докотилася до начальства. Юрія виключили з комсомолу, покинула кохана дівчина. Хоча пізніше слідство знайшло справжнього вбивцю, але уже ніколи, незважаючи на всі зусилля, так і не зміг закінчити інститут. Завадили навчанню й матеріальні нестатки.

Основними заняттями стають література й кіномистецтво. У Київському журналі «Глобус», у газеті «Більшовик», Харківському часописі «Червоний шлях» з'являються перші вірші та оповідання.

У 1925 році у Харкові виходить збірка перша збірка оповідань «Мамутові бивні». У жовтні переїхав до Харкова, познайомився з В. Блакитним, О. Довженком, Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем.

3. Чорноморський Голлівуд

Далеко не всім відомо, що Юрія Яновського сучасники називали «добрим генієм українського кіно». Саме письменник-початківець у березні 1926 року фактично очолив Одеську кіностудію, де впродовж двох років перед цим змінилося аж 5 (!) директорів, а творча віддача потужного на ті часи кіновиробництва вимірювалась… двома повнометражними фільмами на рік.

Номінально керівником Одеської кінофабрики з листопада 1925 року працював Павло Нечеса — колишній матрос із дредноута «Императрица Екатерина», учасник штурму Зимового палацу в жовтні 1917 року та командир загону ЧОН («часть особого назначения») в роки громадянської війни. Зрозуміло, що попри бездоганну більшовицьку біографію, це була далека від мистецтва людина, через що Яновському — на той час редактору сценарного відділу діючого в Харкові ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) — доручили шефство над кіновиробництвом в Одесі, а згодом відправили до міста над морем головним редактором кінофабрики. «Він був потрібен скрізь, і він скрізь був, — згадував Микола Бажан, — бо директор — Павло Нечеса — беззастережно довіряв йому в усіх творчих справах, та й у справах фінансових».

Результат не забарився: 1926 року Одеська кіностудія випустила в прокат 26 повнометражних художніх фільмів, а чорноморський Голлівуд перетворюється на Мекку митців — від сценаристів Бабеля, Каплана і Бажана до артистів Бучми й навіть столичної кінозірки Юлії Солнцевої. В останню, до речі, закохуються як сам художній керівник кінофабрики, так і його друг — колишній карикатурист газети «Вісті» Сашко Довженко.

Важко повірити, але перший фільм видатного майстра екрана — «Перукар Жан Ковбасюк», який вийшов у прокат з назвою «Ягідка кохання» — став провальним. Лише завдяки заступництву друга Довженку дали змогу реабілітуватися. Наступна стрічка — «Сумка дипкур'єра» — засвідчила мистецький хист початківця, а кінофільм «Звенигора» приніс заслужене визнання кінорежисеру, чий талант підкорив світ.

Навіть лише за відкриття Довженка Яновський вартий нашої вдячної пам'яті, хоч тільки цим його внесок у становлення і розвиток українського кіномистецтва не обмежується. Вже згадуваний Микола Бажан у журналі «Кіно» за 1926 рік цілком обґрунтовано писав: «Кінематографія РСФРР дає продукти значно нижчі й дає їх значно менше, ніж кінематографія України. Пересічний фільм РСФРР (різні «Сигнали», «Байкальські хатки» та «Спирки Шпандирі») ані з якого боку не може дорівнюватися пересічному фільмові з легкої руки Юрія Яновського став кінорежисером України».

Додамо вже від себе, що з 1927 року єдина на той час в Україні Одеська кінофабрика почала забезпечувати 40 % всесоюзного випуску фільмів, доходи від прокату яких дали змогу взятися за спорудження найбільшої тоді у Європі Київської кіностудії художніх фільмів.

«Нагорода» для «доброго генія українського кіно» не забарилася. 20 серпня 1927 року наказом голови правління ВУФКУ художнього редактора Одеської кінофабрики Юрія Яновського за тиждень до завершення терміну контракту звільнили з посади «за абсолютне незнання кінематографії і за псування картин своїм монтажем, а також за складання гумористичних написів (йшлося про титри до тоді ще німих фільмів. — В. Ш.), чужих радянському духові.»

4. Родина

Дружиною Ю. Яновського була Тамара Юріївна Жевченко-Яновська (19081958) — українська театральна акторка, відома за виступами в курбасівському театрі «Березіль». Народилась вона в родині священника Юрія Володимировича Жевченка і актриси Ольги Георгіївни Горської.

Після розлучення батьків Тамара виховувалась у дитячому будинку. Згодом вивчилась на токаря, працювала на заводі «Більшовик», де брала участь у художній самодіяльності.

Амвросій Бучма, побачивши її виступи, запросив до колективу франківців. 19261928 — актриса в театрі ім. І. Франка в Києві.

Під час гастролей у Харкові гостювала у матері і вітчима Арка-дія Любченка, у яких познайомилась з письменником Юрієм Яновським. 1928 року вони одружились і їхнє щасливе родинне життя тривало 26 років. На жаль, дітей у родині не було. Через нелегкі випробування долі пронесли вони чистоту і ніжність перших зустрічей, оберігаючи їх від сторонніх очей під зовнішньою стриманістю і трохи дивним звертанням на «Ви». І хто знає, наскільки раніше зупинилося б серце Юрія Яновського, якби поряд не було Тамари Юріївни.

5. Творча спадщина

Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п'єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика. Не все, звісно, цікаве для нас, хоча далеко не все було художньо вартісним. Ранні новели, оповідання, «Байгород», «Майстер корабля», «Чотири шаблі», кілька розділів «Вершників» — оце, власне, і все, що встиг створити вільно Юрій Яновський. Але й це засвідчує величезні потужні можливості його таланту.

6. Романтизована стихія національно-визвольного руху (роман «Чотири шаблі»)

Слово вчителя. Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі, босоніж ступаючи, у далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу із хлібом окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі на плечах лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв'яжеш торбу і з'їси хліба з цибулиною, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?». У цих словах не тільки естетична програма письменника. Це — девіз його життя. Твори письменника й сьогодні захоплюють читачів, уселяють у них мужність, приносять незвичайну радість, щирий захват.

Виступ підготовленого учня

Роман «Чотири шаблі» розповідає про події громадянської війни в Україні. Перемога революції створила умови для відродження романтизму. Саме романтизм козаччини спонукав чотирьох друзів — героїв роману «Чотири шаблі»: Шахая, Остюка, Галата і Марченка — сформувати бойовий загін для захисту революції. Під час весілля Шахая у церкві, де відбувалось вінчання, друзі побачили козацькі розписи, на яких зображувалась боротьба козацтва з ворогами.

Проймаючись національною свідомістю, друзі вирішили захищати свою землю так, як це робили героїчні предки.

Роман побудований у пісенній формі. А оскільки пісня — один із найлаконічніших художніх жанрів, то в романі опущено так звані воєнні будні, завдяки чому досягнуто стислості й ліризму в художньому осмисленні теми.

У пісенному зачині автор називає друзів — «чотири паростки міцного дуба» (тобто сини великого народу). Вони різні, але об'єднані спільною метою — захистити країну. Письменник романтизує подвиги друзів, показує військову звитягу, козацьку відвагу та надзвичайну силу. Роман складається із семи окремих розділів — новел, що також стало новаторством в українській літературі.

7. Роман у новелах «Вершники» — зразок соцреалізму

7.1. Розповідь учителя

«Вершники» — потрясли. Вражав кожний образ, кожна фраза, кожне так вдало й точно вжите слово. Творчість Яновського для мене стала яскравим і привабливим маяком» (Юрій Збанацький).

Після з'яви 1935 р. роману в новелах «Вершники» письменник став досить відомим. Цей твір узагалі протягом довгого часу вважався вершинним здобутком митця. «В цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовідчувань, усяких життєвих умов», — читаємо в записниках автора. Що за цими словами?

Насамперед «Вершники» були своєрідним компромісом із самим собою, способом реабілітувати себе перед офіційною критикою, «виправити» помилки «Чотирьох шабель», що за них було розіп'ято письменника. Роман цей з'явився своєчасно. Вже були арештовані М. Куліш, В. Підмогильний, Є. Плужник, М. Зеров, М. Драй-Хмара, розстріляний Г. Косинка…

«Вершники» написані ідеологічно правильно, є в них і провідна роль більшовицької партії, і перемога червоного прапора, і оспівування «непорушного» союзу робітників і селян, героїзм комуністів. Роман був даниною своєму часові, але, на відміну від подібних творів, усе — таки талановитою. Кажемо так завдяки кращим новелам: «Дитинство», «Подвійне коло», «Шаланда в морі», які нагадують обережний рух корабля між рифами.

Цей корабель пливе — вони споріднені з народно-пісенною традицією, у них автор апелює до загальнолюдських цінностей. Він показує трагедію українського народу — розпад роду, родини заради якихось нових цінностей.

Усі три новели зв'язані між собою цією болючою та актуальною проблемою.

7.2. Робота в зошитах

Жанр — новелістичний роман.

Головні герої: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша.

Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.

Композиція: роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни:

1. «Подвійне коло»

2. «Дитинство»

3. «Шаланда в морі»

4. «Батальйон Шведа»

5. «Лист у вічність»

6. «Чубенко, командир полку»

7. «Шлях армій»

8. «Адаменко»

Проблематика «Вершників»:

Трагедія роду й народу.

Розпад родини заради ідеї.

Революція і народ.

Політичні платформи різних партій і політичних сил.

Відданість справі.

Творча праця та духовні цінності.

Проблема братовбивчої громадянської війни.

Особливості «Вершників»

Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов'язаних новел.

Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.

Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів».

Має ознаки народної думи, героїчної поеми, новели.

Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.

Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією.

Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб.

2. Рубрика «Готуємось до ЗНО — повторюємо теорію літератури»

Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр, найбільш поширений у XVIII-XX ст. ; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Роман у новелах — складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об'єднаних спільним задумом.

3. Робота з епіграфом до уроку

V. ПІДСУМКИ УРОКУ. ОЦІНЮВАННЯ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати теоретичний матеріал підручника.

Прочитати роман «Майстер корабля».

Провести дослідження «Прототипи в романі».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.