Усі уроки української літератури 11 клас І семестр - А. М. Гричина 2019

Урок № 32 - Література рідного краю № 1. Ольга Борисівна Чорна. Інтимна лірика
Перлини західноукраїнської літератури

Всі публікації щодо:

Мета (формування компетентності): предметні: знання про життя та творчість поетеси; читацьку активність; ключові: навички пізнавальної діяльності, формування розуміння ролі митця; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок інших; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її, розвиток уміння доводити власну думку; загальнокультурну: визначати цінність кожного твору для літературної спадщини та сучасності; громадянську: виховання патріотизму, а також почуття гордості за людей рідного краю, людинолюбства; естетичну: виховання шанобливого ставлення до жінки-коханої.

Обладнання: збірки поезій О. Б. Чорної, малюнки, вислови відомих людей про кохання.

Хто покохав хоч раз у житті —

Ридать не стане в каятті!

Це почуття дано від Бога,

Незвідана комусь дорога…

А коли нею ти пройдеш —

То не дарма уже живеш.

О. Чорна

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Літературна розминка

1. Слово лірика походить від назви.. . (стародавнього музичного інструмента — ліри).

2. Життєві, світоглядні переконання людини… (кредо).

3. Поетичні твори, в яких возвеличується гармонія, взаєморозуміння, дружня підтримка героїв, сенс людського життя… (інтимна лірика).

4. Початкова й остання частина у творі, яка, ніби в рамку, вкладає розповіді про інші події — … (обрамлення).

5. Види лірики — … (громадянська, пейзажна, інтимна, філософська).

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

IV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота без любові до рідного краю, до своїх письменників — земляків. Кажуть, колись один з мудреців вибудував своєрідну шкалу людських радостей. У цьому переліку були багатство, любов, слава, влада. І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя. Тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість, котра може завоювати людину повністю — це радість творчості. Ось це щастя і пізнала повною мірою наша землячка — поетеса Ольга Борисівна Чорна. Ця тендітна жінка прожила велике і нелегке життя, стала часткою жашківської землі, як і поле, і сади. Бо коли читаєш її поезії, слухаєш пісні на її слова, то, здається, тебе немає, співака немає, а є тільки світ — великий, великий, вічний, в якому і твоя Україна, і хата твоя. Сьогодні ми помандруємо сторінками інтимної лірики. Адже кохання звеличує людину. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця. Кохання приходить несподівано. Коли в шаленому галопі час враз зупиняється, коли терези відчуттів несподівано виходять з рівноваги, коли в калюжках повсякденого життя відбиваються промені невловимої, трепетної радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти. Перше кохання людина проносить іноді через усе життя. Довгі роки воно зігріває її, живить душу спогадами.

2. Інтелектуальна гра «Вгадай вірш за кількома рядками»

Усе розвіялось, як дим:

Пішло в безодню наболіле,

Закреслено навіщо? Ким?

Осіннім листом відшуміло…

(«Усе розвіялось, як дим»)

Село прокинулось, не спить,

Вже сонце — батечко тепліє,

Криниця журавлем скрипить,

Стерня оголена жовтіє…

(«На світанку»)

Та є надія, ще жива,

Безсилі будь-які слова…

Надія та, що ми удвох,

Святий нам допоможе Бог!

(«Надія»)

Ти розумієш. Відстані нема…

Рушник любові створю не сама.

Калини кетяг, квітів пелюстки,

У нас, єдиний, спільнії стежки!

(«Рушник любові»)

Не стрілись раніше з тобою,

Не звідав тривожних хвилин,

А нині — кохання з журбою

I дум розтривожених плин.

(Пісня «Чаклунка»)

Сонце сіло за горою,

Як нам весело з тобою!

Теплий вечір шовком в'є,

Спать коханню не дає.

(Пісня «Під копицею сиділи»)

3. Вправа «Асоціації»

Напишіть слова, які асоціюються з ім'ям поетеси:

О — оптимізм, ніжність

Л — логіка, кмітливість

Ь — чарівність, життєрадісність

Г — граціозність, романтика

А — активність, амбіціозність

4. Бесіда з учнями

1. Яка квітка є символом кохання? (Червона троянда)

2. Кров'ю якої богині забарвлена троянда? (Богині кохання — Афродіти)

3. Як ви розумієте кохання? (Щастя, радість, ніжність, розуміння, вірність, довіра, повага, піклування й турбота, романтичні почуття, взаєморозуміння, щирість, затишок, допомога) (Учні називають слова і прикріплюють їх на «велике серце» на дошці.)

4. З чим асоціюється кохання у хлопців? (Океанським берегом, стрибком, ударом блискавки) у дівчат? (Серцем, трояндою, стрілою, шоколадом, вогнем, тангом)

5. Виразне читання учнями віршів Ольги Чорної

«РУСАЛКА»

Ти гарна така і сумна,

Вінок осокою темніє,

I пишна, волога коса,

Як біла лілея світліє.

Твої не всміхаються очі,

Пісень не співаєш чому?

І чари твої опівночі

Готуєш, красуня, кому?

Козак молодий ще не знає,

Що діву гнітить каяття,

Русалку безмежно кохає

До болю, до сліз, забуття…

«СОН»

Твоїх очей і брів

Торкнутись не посмів,

В них сон блукав до ранку,

Я не бажав світанку.

… Зупинить час розлука,

Чи є сильніша мука?

«Соловейко затьохкав у лузі»

Соловейко затьохкав у лузі,

Чи розкажеш про горе подрузі?

Чи при ній затамуєш ридання?

Бо відлинуло в вирій кохання.

Не тужи, моя зранена пташко,

Хоч на серці так гірко і важко,

Заплітай золотисту косу,

Приховай від подруги сльозу.

Хоч не будеш квітчатись стрічками,

Та зігрієш серденько піснями.

Не дивися щомиті в віконце,

Вже зайшло, усміхаючись, сонце.

Твій козак напуває коня

Не у тебе, а в неї щодня.

Чобіточки дарує червоні,

Пестить личенько, руки, долоні.

Бач, ідуть сватачі-козаки,

А подруга несе рушники.

Соловейко, не тьохкай у лузі,

Чи розкажеш про зраду подрузі?

«ЗАМЕТІЛЬ»

На серці зимно. Заметіль…

То струни віхола торкає.

Який разючий, сильний біль!

В житті людськім всього буває…

Зима ударила крилом,

Вже вітер розгулявсь по полю,

Як сумно нині за теплом…

Та не обманиш свою долю.

Любов'ю серце не горить,

Між нами пролягла зима,

І змучена душа щемить,

Бо я лишилася одна…

«Мене провідать не прийшов»

Мене провідать не прийшов,

Часу для цього не знайшов,

Боявся також захворіти?

Мені про це вже не судить…

Згасає щось таке болюче,

Немов би кинулась із кручі,

У вирі моря все пливу,

Не потопаю, а живу…

Чому Сапфо пішла на дно?

Хіба було їй все одно?

Зневіра, відчай, каяття,

Найперше ніжне почуття…

А я зі стажем у житті,

Весь вік постійно в боротьбі.

Загартувалася, як сталь,

А в серці нароста печаль.

Нічого вдіяти не можу,

Хіба чуття не переможу?

Мене провідать не прийшов,

Часу для цього не знайшов…

«ХРИЗАНТЕМИ»

Розливає чари полум'яна повінь,

Відлетіло літо, осінь та зима,

У моєму серці наростає спомин,

Хризантем чарівних я назву сама.

Пригадаю милий, твої сині очі,

І твоє багатство найсолодших слів,

Теплим шовком ночі, зоряної ночі

Моє серце, любий, приручить зумів.

Хризантеми чемно в душу заглядають,

Ти колись мені їх радо дарував,

Дні оті далекі в вирій відлітають,

Бо кохання іншій ти своє віддав.

«А В КОХАНОЇ ОЧІ, ЯК ЗОРІ»

Вже зоря світанкова тепліє,

Маком поле ясне рожевіє,

В серці щира любов не згаса,

В травах ніжиться чиста роса.

А в коханої очі, як зорі,

А в коханої стрічки шовкові.

Перепілка співатиме в житі,

Там волошки росою умиті,

Птахом молодість наша кружляє,

Вітер хвилею котить здаля.

А в коханої очі, як зорі,

А в коханої стрічки шовкові.

Простеляй рушники, моя доле,

Заквітчаєш їх, щедреє поле,

Хай духмяніє там паляниця,

Не згаса наша перша зірниця.

А в коханої очі, як зорі,

А в коханої стрічки шовкові.

«ПОЧУТТЯ»

Хто покохав хоч раз в житті —

Ридать не стане в каятті!

Це почуття дано від Бога,

Незвідана комусь дорога.

А коли нею ти пройдеш —

То не дарма уже живеш…

«СЛОВА»

Хвилює серце і щемить

Від слів твоїх звичайних,

Яка важка, сувора мить —

Вінок із слів прощальних.

Але які гіркі слова.

I сієш зло у душу,

А я жива, іще жива,

Тебе забути мушу.

Отрути влито через край,

Страждань безмежне море,

I я зневірилася, знай,

Як пережити горе?

«КОХАННЯ ЖИВЕ»

Візьмемося міцно за руки,

Гора кам'яна не страшна!

Стерплю біль кохання й розлуки,

Бо в серці тріпоче весна…

З тобою потік ми і пломінь.

Вода й незгасимий вогонь,

Чуттям розливається повінь,

Що йде від гарячих долонь.

А чари чужі — не завада!

Притих, «той, що греблі рве»,

Повірте, це все не бравада:

Кохання у серці живе…

«ПОТРЕБА»

Ти — поруч, хоча вже нема

Забрала образ твій зима,

Холоднії вітри штурмують,

Морози, обпікаючи, цілують.

А я ще тут, де тепле літо,

Земними чарами зігріта…

І знову сум. Я є без тебе,

Хоча в тобі така потреба!

«ТИ ПІШОВ»

Ти пішов у туман, пустоту.

Залишив по собі гіркоту.

Не сказав на прощання ні слова,

То була із розлукою змова.

Відірвавсь від троянди листок.

Захмелію від горя й думок.

Розливається темінь довкола

І пружинять чуттєвії кола,

Ладні вмить задушити і стерти,

І зі світу звести, ладні вмерти

У своїй непохитній роботі.

На поталу здаюсь пустоті.

У самотності крила краду,

За тобою, коханий, іду!

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

1. Обговорення висловів відомих людей про кохання

«Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» (Г. Сковорода).

«Не жаль мені, що я тебе кохаю, та в нас дороги різно розійшлись» (Леся Українка).

«Прийшла любов непрохана й неждана — ну як мені за нею не піти» (В. Симоненко).

«… Жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи» (Л. Костенко).

«Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов» (В. Сухомлинський).

«Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину» (В. Сухомлинський).

«Мало — бачити. Мало — розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові» (Г. Тютюнник).

«Що таке кохання? Це казка, вичарована з життя, й життя, вчароване в казку» (О. Турянський).

2. Заключне слово вчителя

Людське буття таке недовговічне. Але вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець. Вони допомагають людям жити, бо:

Не можна в світі не любити,

Не можна в світі не кохати,

Життя неможливе, воно не існує,

Коли наше серце любові не чує.

Хай ваші сердечка завжди будуть добрими, щасливими, а почуття — красивими.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.