Українська література 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти - В. В. Паращич 2011
Остап Вишня. Усмішки. Оптимізм, любов до природи, людини, м'який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні
Всі публікації щодо:
Вишня Остап
Тема. Остап Вишня. Усмішки. Оптимізм, любов до природи, людини, м'який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні
Мета: допомогти учням усвідомити своєрідність, оригінальність творів письменника-гумориста, їх ідейно-художні особливості; розвивати навички аналізу усмішок, виділення художніх засобів, прийомів комічного та визначення їх ролі у творі, вміння порівнювати пейзажні описи різних авторів; виховувати оптимістичне світобачення, любов до природи, почуття гумору, самокритичність.
Очікувані результати: учні знають зміст усмішок письменника, вміють їх переказувати, виділяти риси комічного та індивідуального стилю творів гумориста.
Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них, краєвиди мисливських угідь Слобожанщини.
Тип уроку: формування вмінь та навичок.
Хід уроку
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
✵ Вступне слово вчителя.
У 1949 році Остап Вишня, не приховуючи іронії, написав своїм недоброзичливим критикам: «Спасибі вам усім, мої дорогі рецензенти, за вашу думку про мою роботу! Пишіть, що хочете, говоріть, як знаєте!
Мою роботу рецензував народ!
… Чи зрозумієте ви; рецензенти мої, що взявшись за літературну роботу, я ніколи не думав про гонорар, про свою славу і всяке таке. Я почав робити те, що, на мою думку, могло дати користь народові.
… Найвищого «гонорару», як веселий блиск в очах народу, — нема».
Хоч деякі твори Остапа Вишні, як кажуть, віджили своє, його мисливські усмішки і донині чарують нас сміхом, дотепністю, легкою іронією та ліризмом, українознавчі гуморески примушують замислитися «про себе й про нас». Сьогодні на уроці ми розширимо своє уявлення про ідейно-художнє багатство кращих творів Остапа Вишні.
ІІ. ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК
✵ Слово вчителя.
Гумор! Це щит душі людини від розпачу і меч до всього ворожого. Не навчившись правильно сприймати й розуміти гумор, не станеш справжньою людиною — життєрадісною і самокритичною.
Почуття гумору — одна з провідних рис характеру українців. Гумористична, сатиристично-викривальна традиція дуже потужні і в українському фольклорі, і в українській літературі (твори С. Руданського, Л. Глібова, І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, В. Самійленка та ін.).
«Елемент гумористично-сатиричний дуже багатий у нашого народу, — підкреслював, наприклад, Іван Франко. — Його гострий дотеп, його сльозами поблискуючий сміх послужив за основу безсмертнім твором Миколи Гоголя, сплодив знамениті Квітчині повісті «Салдацький патрет», «Конотопська відьма» та ін.».
Гумор має велику силу. В одному з листів до Віктора Гюґо Оноре де Бальзак зауважив, що сміхом виправляють вдачу.
А М. Гоголь твердив: людського сміху боїться кожний, навіть той, хто вже нічого не боїться. Сміх, на його думку, потрібен для життя не менше, ніж дощ квітам, повітря — людині.
✵ Робота зі словником літературознавчих термінів.
Повторення понять: «комічне», «гумор», «сатира», «іронія», «сарказм», «гротеск», «засоби творення комічного».
✵ Слово вчителя.
Остап Вишня майстерно володів усіма засобами комічного. Універсальним принципом своєї творчості вважав гумористичне або ж сатиричне змалювання контрастів. «Спостерігайте контрасти, і буде сміх», — говорив він.
Зі змістом гуморески Остапа Вишні «Моя автобіографія» ми вже познайомилися. Подивимося, якими засобами творення комічного користується в ній автор.
✵ Спостереження над текстом, виділення засобів комічного.
1. Використання військових, наукових, політичних термінів для зображення побутових подій чи щоденної роботи.
«Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. З одного боку — цілував барині ручку, а з другого — клумби квіткові їй толочив. Чистий тобі лейборист».
2. Змішування стилів — поєднання художнього й ділового.
«У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року, в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині».
3. Використання або розуміння фразеологізмів у прямому значенні.
«Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне — тоді ото ямки колупаєш, то погирить тебе в височінь, на простір, вгору кудись. Тоді лізеш у клуні на бантину горобці драти або на верби по галенята».
4. Уживання іронії, прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть захопленому тоні, а на увазі мається зовсім протилежне.
«Школа була не проста, а «Міністерства народного просвещенія». «Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті, — це «Катехізис» Філарета…. Ще якби так — прочитав та й кинув, воно б і нічого, а то — напам’ять». «Взагалі, любив я книжки з м’якими палітурками. Їх і рвати легше, і не так боляче вони б’ються, як мати, було, побачить».
5. Використання парадоксів — сполучення несумісних понять, що виключають чи протирічать одне одному.
«Із подій мого раннього дитинства, що вплинули (події) на моє літературне майбутнє, твердо врізалась в пам’ять одна? Упав я дуже з коня.. Тижнів зо три після того хворів. І тоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді думка: Мабуть, я для літератури потрібний».
6. Використання народної етимології, лайливих висловів.
« — Отаке стерво було, як і ти оце!..»
« — Яка то лиха година картоплю підриває?»
7. Уживання жартівливих народних прислів’їв та приказок, порівнянь.
«Куди дірка дівається, як бублик їдять», «як мокра миша», «душа аж у п’ятах».
8. Зображення комічних ситуацій, подій, деталей.
«Писатиме, — сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування».
✵ Слово вчителя.
Остап Вишня був великим шанувальником полювання, завзятим мисливцем, але займався цим з однією метою — побути на природі, зустріти світанок, послухати мисливських оповідей та побрехеньок чи анекдотів. Результатом переосмислення почутого й побаченого стали його знамениті «Мисливські усмішки», в яких поєдналися «секрети» полювання, зворушливі ліричні картини природи та сатира на губителів природи. І все це, звичайно, приправлене іскристим гумором.
✵ Обмін враженнями щодо прочитаного.
(Гуморески «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)
✵ Слово вчителя.
«Мисливські усмішки» є найбільш поетичними творами Остапа Вишні, нагадують «поезію в прозі» й можуть розглядатися поряд із «Записками мисливця» І. Тургенєва, мисливськими етюдами та оповіданнями М. Лєскова, М. Пришвіна та ін.
Після війни Остап Вишня найчастіше вирушав на полювання з М. Рильським, якого називав Максимом Черешнею. Переважно вони поверталися без здобичі, бо не за нею ходили, але задоволені й щасливі.
Герої «Мисливських усмішок» — благородні, розумні, кмітливі й дотепні люди. Вони веселі оповідачі, знавці безліч мисливських вигадок і побрехеньок. Разом із тим — щирі любителі й охоронці природи.
Саме такими є й персонажі гуморесок, що їх ми аналізуватимемо.
✵ Робота над характеристикою героя.
Схарактеризуйте оповідача гуморески «Сом».
Орієнтовна відповідь. Проста людина, дотепний оповідач, уміє посміятися і над собою, і над іншими, наприклад, паном; любить природу, захоплюється її красою; милується качаточками-чиряточками; не позбавлений фантазії.
✵ Евристична бесіда.
(Гумореска «Як варити і їсти суп із дикої качки».)
— Яка роль експозиції твору? (Інтригує, зацікавлює читача, налаштовує на гумористичне сприйняття.)
— У чому виявляється невідповідність між твердженням і суттю явища? (Автор-оповідач серйозно говорить про мисливське приладдя, серед якого обов’язково має бути стопка. Для чого? «… Щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече».)
— У чому комізм розв’язки гуморески? (Домашні виявляють, що замість дикої качки мисливець приніс домашню курку.)
— Яка роль авторських відступів у творі? (Вони підсилюють емоційну наснагу.)
— Яка тональність пейзажів у гуморесці? (Посилено-лірична: «… сонце вже сквознулося з вечірнього круга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спати…»)
ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
✵ Заключне слово вчителя.
Про індивідуальний стиль Остапа Вишні та його особливості добре сказав літературознавець І. Дузь: «Остап Вишня — майстер динамічного діалогу та ліричної оповіді, барвистого пейзажу і точної портретної деталі, тонкого психологічного аналізу і скульптурного образу». У своїх творах письменник широко використовував гіперболу й гротеск, контраст між вигаданим та справжнім, поєднання реального та фантастичного, ліричного й сатиричного. Крім усього іншого, «Мисливські усмішки» мають ще й пізнавальний, анімалістичний характер.
Пісні, прислів’я, приказки, казкові зачини надають усім творам Остапа Вишні чарівної задушевності та ліричності.
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
✵ Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Гуморески Остапа Вишні сподобалися мені тим, що.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до уроку розвитку зв'язного мовлення. Прочитати українознавчі гуморески остапа вишні «Чукрен», «Чухраїнці», «дещо з українознавства», підготуватися до диспуту (див. наступний урок).