Українська література 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. Плани-конспекти - В. В. Паращич 2011

Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи

Всі публікації щодо:
Маланюк Євген

Тема. Є. Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи

Мета: допомогти учням усвідомити глибину, ідейно-художнє багатство творів поета, їхню естетичну цінність; розвивати навички аналізу ліричних творів, удосконалювати вміння висловлювати власні міркування; виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію.

Очікувані результати: учні знають поезії Є. Маланюка, вміють виразно читати їх, аналізувати, визначати художні засоби, висловлювати власні враження та думки щодо прочитаного.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстрації до них.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

✵ Вступне слово вчителя.

Літературознавець Е. Циховська пише, що для Є. Маланюка характерна «поетика крайнощів, породжена суперечностями дійсності», яка «постає як вияв болісної любові до України і водночас недовіри до неї, що межує з прокляттям». Чи можна погодитися з такою думкою — поміркуємо на уроці.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

✵ Робота в парах.

(Учні ставлять одне одному питання, уточнюють, доповнюють власні знання з теми.)

✵ Перевірка домашнього завдання.

1. Розповідь про «Празьку школу» українських поетів.

2. Складання «паспортної анкети» Є. Маланюка.

✵ Диспут.

— Чи можуть бути поєднаними любов і ненависть у ставленні до когось, чогось?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ; ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

✵ Виразне читання поезії Є. Маланюка «Під чужим небом».

Обмін враженнями щодо прочитаного.

✵ Евристична бесіда.

— Зі скількох частин складається твір? Чим вони відрізняються? (З п’яти частин; мають різну ритмомелодику й тональність, настрій — від теплих спогадів до відчаю; об’єднує мотив ностальгії.)

— Які рядки звучать найбільш щиро, задушевно, чим особливі? (Спогади про річку дитинства Синюху, рідний дім, матір; запам’ятовуються конкретні деталі — «мати, сидячи на призьбі, Вже не очікує мене», «Давно Євгена поминає За упокій старенький піп», «мати слухають ночами Бронхітне гавкання Бровка» та ін.)

— До яких протиставлень вдається поет, у чому їх парадоксальність? (Там — «свист херсонського простору», стара хата під стріхою (але добре!); тут — затишна квартира — «в вікні опустиш штору» (але погано, самотньо).)

✵ Поетичний практикум.

Визначте віршові розміри різних строф поезії «під чужим небом».

✵ Слово вчителя.

Збірка Є. Маланюка «Земля й залізо» починається коротким словом автора: «Книга, висушена гарячим вітром історії. У ній розкривається сучасна і темна історія України: 1918, 1919, 1920 роки». Маланюк шукає причини слабкодухості українців, прагне збудити їхню національну гідність, волю до боротьби за свободу і незалежність. Україна в нього постає то степовою Елладою, подібною до давньогрецької, то іншою — Чорною Елладою — через рабську покору завойовникам, небажання стати державною нацією. Гнівні інтонації звучать у багатьох віршах цієї збірки. Тут письменник висловлює знамениту формулу: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її — поети».

«У … Євгена Маланюка один адресат і один герой — Україна», — зауважує Л. Куценко в статті-передмові до видання його творів. А Т. Шептицька наголошує: «Митцю часто дорікали за войовничу політизованість, ідеологічну заангажованість його творів, але саме в цьому виявляється одна з ознак української літератури загалом, яка протягом двох останніх століть мусила бути і політикою, і філософією, й ідеологією, й освітою для народу».

✵ Повідомлення-дослідження учня.

НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ОБРАЗУ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ Є. МАЛАНЮКА

У чому виявляється неоднозначність образу України у творчості Є. Маланюка?

Головна тема поезій митця, визнаного українського «імператора» залізних строф, співця «абстрактів і контрастів», — Батьківщина, Україна, проблема її державності в минулому, сучасному й майбутньому:

Внук кремезного чумака,

Січовика блідий праправнук,

Я закохавсь в гучних віках,

Я волю полюбив державну.

Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади. Змальовуючи його, Є. Маланюк висловлює широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер античноясна… А мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («… Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий край, Елладо степова?!»). У цих рядках — синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, за шлях її розвитку, за народ. На думку поета, ставлення до Батьківщини кожного має виражатися в найприродніших стосунках:

… не треба заплутано метикувати

В залежності від нагод і годин, —

Тільки знати:

Вона — Мати,

Ти — син.

Є. Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично знаходиться на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій торжествують сили цвітіння, тобто панують гармонія, краса, порядок, добро. Проте лагідному, умиротвореному образу Вітчизни протистоїть інший — образ державницького Риму. І, як слушно зазначає Д. Павличко, «поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму», тобто сильної і міцної держави: «І виросте залізним дубом Рим з міцного лона скитської Еллади».

Є. Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, вічні нарікання на нещасливу долю, риси малороса, «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі.

Так почуття любові змінюється почуттям ненависті, віра в державницьку ідею («Та вдарить день і загуде Дніпро й хрестом своїм ми ідола розколем») — передчуттям апокаліпсису («Літаки закрутяться, мов листя, башти захитаються й падуть. Десь зі сходу, з-поза передмістя білим сонцем стане Страшний Суд»). На протиставленнях поет створює й образ України: вона — кохана й розпусниця, свята й відьма. За допомогою таких різних характеристик яскравіше окреслюється образ, він набуває великої експресивної сили. Недаремно Д. Донцов називав Є. Маланюка «трагічним оптимістом». Справді, поет і вболіває за рідну землю, за зневажений неволею народ, і вірить у його силу, міцність духу, розум, так необхідні для побудови незалежної держави:

… вороги не згинуть, як роса,

Раби не можуть взріти сонця волі,

Хай зникне ж скитсько-еллінська краса

На припонтійськім тучнім суходолі,

Щоб власний Рим кордоном вперезав

І поруч Лаври — станув Капітолій.

І, нарешті, варто навести ще одне висловлювання відомого літературознавця І. Дзюби, який схарактеризував стиль Є. Маланюка: «Він свідомо протистояв сентиментальності й мелодраматизмові, «українській» розляпаності й солодкавості, культивував стиль строгий і лапідарний, дисципліну вислову; він не потопав у емоціях, а формував їх напругою думки; з цієї ж напруги народжувалася і його чітка разюча метафорика… Недарма ж поета називають «імператором залізних строф».

✵ Проблемне завдання.

Доведіть або спростуйте основні думки почутого на основі поезій Є. Маланюка «псалми степу», «молитва», «Біографія», «ми за життя горіли в пеклі», «І гніву дозрівають важкі грона» та ін.

✵ Слово вчителя.

У Польщі, в Каліському таборі для інтернованих українських вояків (1922-1923) воїн-поет Є. Маланюк перетворився на поета-воїна, змінивши зброю-стилет — на перо (стилос).

(Стилет — символ боротьби за волю, за ідеали, стилос — інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва.)

✵ Виразне читання поезії Є. Маланюка «Стилет чи стилос?..».

Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Чому ліричний герой надає, на вашу думку, перевагу — стилету чи стилосу? Своє твердження доведіть.

✵ Коментар учителя.

Тема митця і мистецтва є однією з визначальних у творчості Є. Маланюка. Він добре розумів трагізм долі митця в українському суспільстві, тому писав: «Геній поневоленої нації завжди є скаліченим Прометеєм», вважаючи, що поет зносить, з одного боку, муки творчості, котрі нагадують самоспалення, а з іншого — самотній і несприйнятий суспільством, якому служить:

Все протикає зір. Гірка і марна втіха —

Все бачити і чуть і в людях, і в речах,

Іти крізь галас дня, крізь хаос сліз і сміху,

І слухать самоту в безрадісних ночах.

І все ж, попри песимізм становища митця, крах сподівань щодо своєї держави, Маланюк знаходить джерело натхнення й життя. Ними стає боротьба зі злом у сподіванні майбутнього:

Не задля зла, не задля слави, —

Той дар гіркий віддай юрбі, —

Ні. Ось смолоскип поета

(В нім м’язи й мозок мій горить)

Несу туди, де мріють мети,

Де з крові родиться зоря.

У ліриці останніх років (збірки «Серпень», 1964; «Перстень і посох», 1972) ліричного героя Є. Маланюка — бунтаря й борця — перемагає філософ, що обирає конструктивну, а не руйнівну силу:

І зло бушує, як повінь,

І зло поглинає світ…

Поможи мені лезом любові

Виконати заповіт.

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

✵ Заключне слово вчителя.

Завершуючи сьогоднішню розмову про поезію Є. Маланюка, хочу відзначити, що він буває не тільки воїном у літературі, а й ніжним ліриком, тонким знавцем найтонших порухів душі, особливо юнацької.

Послухайте ось цю ліричну мініатюру.

І завше сниться: липень, сад, кущі

І стрічі під сусідським перелазом.

Було, либонь, нам стільки років разом,

Скільки давно я маю сам. Мерщій,

Хай лиш батьки спочинуть по обіді,

Сліпий, без тху, біжу через город

Почути контральтовий спів «добридень»

Побачить і вдихнути очі й рот.

Шаліло серце. Зупинявся час.

Пекла солодка спрага. Напівдіти,

Тремтіли ми й не знали, що робити,

І було страшно й солодко зараз.

(«Інтермеццо»)

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вміти характеризувати творчість Є. Маланюка, виразно читати та аналізувати його поезії (аналіз одного вірша зробити письмово, бажано «Сучасники» або «Шевченко»); підготувати повідомлення; готуватися до презентації проекту (див. Урок № 35).