Усі уроки української літератури в 5 класі - Г. В. Дідик 2008

Позакласне читання. Сучасні твори про історичне минуле українського народу. І. Крип'якевич «Малі козаки»
Історичне минуле нашого народу

Всі публікації щодо:
Крип’якевич Іван

О. О. Чупринін

Мета: продовжити знайомити учнів з історичним минулим нашого рідного краю, народу на прикладі оповідання І. Крип’якевича «Малі козаки», опрацювати зміст твору, його ідейно-тематичне спрямування; розвивати культуру зв'язного мовлення; увагу, спостережливість, логічне мислення; вміння узагальнювати, порівнювати, зіставляти; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги до історичного минулого нашого рідного краю, творчої діяльності І. Крип’якевича; інтерес до наслідників власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет І. Крип’якевича, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал.

І. П. Крип’якевич прагне навчити юного читача по-державному мислити, ставити добробут Вітчизни вище особистих користей та амбіцій, закликає сталити розум, характер і тіло, здобувати знання, виховувати в собі громадянина.

Д. Крип’якевич

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

✵ Хто такі козаки?

✵ Які твори і яких письменників оповідають про козацтво, особливості його життя, побуту тощо? (І. Нечуй-Левицький «Запорожці», О. Сенатович «Малий віз»...)

✵ Яким повинен бути козак?

✵ Чому більшість простого люду намагалася потрапити до козацького війська?

✵ Чи хотіли б ви стати козаком? Чому?

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя про життєвий і творчий шлях І. Крип’якевича.

ІВАН ПЕТРОВИЧ КРИП’ЯКЕВИЧ

(25.06.1886 -21.04.1967)

Народився у м. Львові у сім'ї священика. Буває, поталанить дитині, і оте благодатне зерно засіють їй у душу батьки, чи школа, чи старші товариші, чи випадкові люди. До таких щасливих зараховував себе й Е Крип’якевич. Щоправда, школа (польська гімназія) аж ніяк не могла виконати такої програми, тому роль вихователя взяв на себе його батько, вчений-теолог. До того ж, один зі старших товаришів, Степан Еасюк, завів якось його учня 6-го класу до бібліотеки Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка. «Бібліотекар, Михайло Павлик (відомий громадський діяч і письменник), добряча людина,— згадує у своїх мемуарах Е Крип’якевич,— позичив мені без будь-якої поруки том Записок НТШ, де була стаття Е Франка «Козак Плахта». Це наукове видання справило на мене велике враження, і я рішив стати істориком України».

З 1904—1909 рр. навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю.

Уже в гімназійному віці І. Крип’якевич, студіюючи історію, займався й белетристикою. Перші школярські й студентські спроби він ревниво приховував, відчуваючи, що особливо хвалитися нічим; лише вряди-годи з’являлися його дрібні оповідання і п’єси в дитячому журналі «Дзвінок» (1905—1906) без підпису або під криптонімом.

В 1908р. організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював з «Просвітою».

У 1912р. визріває потреба перейти на українську історичну тематику, тож «Руське товариство педагогічне» публікує історичне оповідання з часів Хмельниччини «Малі козаки», яке вміщене у цій книзі. Оповідання було зустріте сучасниками із захопленням, про що свідчить рецензія в газеті «Неділя» (1912).

Всі художні твори І. Крип’якевича публікувалися під псевдонімами («Петренко» — це данина батькові Петрові Крип’якевичу, Горишівський — пов'язаний з Горишевом на Холмщині, де дід Івана Крип’якевича, О. Михайло, був парохом).

Крип’якевич вважав своїм життєвим покликанням наукову роботу, він радо брався і за популяризацію історії, усвідомлюючи, що це потрібно для суспільства. «В рекордовому часі, протягом одного місяця, я складав підручник для початкової школи і перших класів середньої школи: «Коротку історію України»».

1939р. разом зі своїми колишніми читачами І. Крип’якевич перейшов у підпілля, щоб забезпечити вже не шкільне навчання, а таємну самоосвіту.

Він боляче сприймав той факт, що українці порівнянно із сусідніми народами не мають достатньої кількості популярної історичної літератури, тому він є автором чи співавтором так званої «Історичної бібліотеки».

Він добре знав, що саме в наймолодшому віці дитину треба зацікавити історією рідного краю, прищепити їй почуття національної гордості, бо без цього не можливе становлення майбутнього громадянина.

Помер і похований І. Крип’якевич у Львові. Найважливіші історичні праці присвятив періоду козаччини і Хмельниччини.

Із тріади функцій художньої літератури (перша функція — розважальна: приємно провести час; друга — естетична: дати задоволення від прекрасного; третя — пізнавально-дидактична: інформувати, вчити, виховувати) — І. Крип’якевич віддав перевагу останній.

Він намагався засобами художньої літератури, розважаючи й захоплюючи юного читача цікавим сюжетом та деякою мірою художньою формою, передати йому якомога більше знань з історії і завдяки цьому сприяти не тільки розвиткові його ерудиції, але й підвищенню національної свідомості.

Робота над змістом твору «Малі козаки»

1. Тема: зображення часів боротьби українського козацтва з польськими паничами на чолі з Б. Хмельницьким; мрія малих хлопців стати козаками, присвятити своє життя, навіть віддати його, якщо потрібно, за визволення України від загарбників, за вільне життя.

2. Ідея: уславлення прагнень хлопців, малих козаків, служити народові, його інтересам, а також Б. Хмельницького, який уболівав за долю рідного краю.

3. Основна думка: ніхто не знаходиться осторонь, коли Україні загрожує небезпека, поневолення; навіть мале козацтво намагається довести власну значимість. «Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то й смерть приймемо для добра України...»

4. Жанр: історичне оповідання запасів Хмельниччини.

5. Композиція.

Твір складається з чотирьох частин:

I. Знайомство з хлопцями; їх прагнення стати козаками; промова козацтва до селян.

II. Опис козацького війська, задум хлопців організувати козацтво.

III. Озброєність малих козаків, бажання хлопців боронити волю України.

IV. Обирання Василька отаманом малих козаків; раптова зустріч хлопців із Б. Хмельницьким.

Експозиція: випасаючи власну худорбу, хлопці намагаються побачити козацтво, яке йшло повз села Нова Воля.

Зав’язка: промова козаків до селян від імені Б. Хмельницького; Кульмінація: утворення малого козацтва, прагнення козаків боронити Україну від будь-якого ворога, поневолювання.

Розв’язка: зустріч малих козаків із Б. Хмельницьким, його промова до них: «Приймаємо вас, малі козаки, до запорозького війська».

Герої твору: Василько Романів, Лесь Береза, Остапко Варениця, Грицуню Петрів, Михайло Олійник, Іванко Чорний, Степан Великий, Петрусь Карпенко, Михалко Дяченко, дід Стефан, Б. Хмельницький.

6. Обговорення змісту оповідання у формі бесіди із застосуванням запропонованих питань:

✵ Яка історична епоха відображена в оповіданні? (Хмельниччина, боротьба українського народу з ляхами.)

✵ Чим зацікавився гурт хлопців? (Проїздом повз села козацького війська.) Чому, як на вашу думку?

✵ Як І. Крип'якевич змальовує козаків? Опишіть їх зовнішність.

(«Наші лицарі сиділи на рослих конях, прибрані були в сині жупани, підпоясані жовто-золотими поясами, на головах мали високі шапки, через плече рушниці, при боках висіли довгі криві шаблюки, а при поясі ще якесь знаряддя. Сідло у одного було дивної роботи, вкрите оксамитом чи якоюсь іншою дорогою матерією, а уздечка хіба посаджена самоцвітом, так світилася». «Попереду їхали козацькі музики. Всі на конях з інструментами, аж дивно було глядіти. Інструментів було без числа, а такі незвичайні, що у нас ніколи не відали. Одні грали на трубах і сурмах; труби були то великі, то маленькі. Довгі і короткі, деякі кручені, дивної, форми, а всі світилися, як золото. Інші козаки били в бубни, а бубни також були різної величини: деякі дуже великі і голосні, а інші маленькі, що дрібонько торохкотіли. їхали на конях і бандуристи з великими бандурами перед собою, а пальцями водили по струнах то швиденько, то спроквола. Се була дивна музика». «їхали козаки в рядах, різними відділами зі старшиною. Десять козаків — то був десяток, а коло них їхав отаман. Сто козаків — се була сотня, а старшим був сотник, і він їхав перед своїм відділом. Тисяча козаків — се був полк, а старшиною був полковник; але в деяких полках було більше козаків, певно, по кілька тисяч. Копелий старшина мав відзнаку своєї, власті: полковники мали золочені булави, сотники тримали в руках менші булави, пірначі, а отамани мали прості палиці, тільки деякі були з булавами. Кожен відділ козаків мав свій знак: десятки мали малі прапорці, а називали їх «значками»; сотні мали більші прапори; а найбільші і найгарніші були полкові хоругви. Козацькі прапори були різної, краски: деякі червоні, інші сині, ще інші — жовті. На кожнім прапорі був інший знак: тут ангел з мечем в руці, там хрест, там знов хрест над півмісяцем; де інше намальовано козака з рушницею через плечі; то знов руки з мечем, або якогось звіра, або птицю. Говорили люди, що се знаки різних міст і повітів, з яких прийшли козаки. Козаки були в різних одягах, найбільше мали на собі сині і червоні жупани, а на головах великі шапки. Але деякі були в залізних збруях, панцирах, а як їхали, залізо дзвеніло глухим голосом. Оружжя мали всілякі: стрільби і рушниці, шаблі, пістолети; деякі відділи мали в руках довгі списи, дерев’яні із залізними кінцями, інші були з луками через плечі. Позаду за кожним полком везли військові гармати. Се були тяжкі, великі штуки з широкими чорними гирлами. За гарматами їхали довгі вози з військовими припасами; везли кулі, пороху залізних скринях, всякі харчі — муку, сухарі, сушене м’ясо і рибу і всякі інші потрібні речі».)

✵ Для чого козацьке військо прибуло до села? Як про це зазначено у грамоті, прочитайте. («Богдан Хмельницький, гетьман, з усім військом запорозьким всім взагалі і кожному з осібна, кому про се знати належить, доносимо, що ми вийшли з великою силою із запорозької землі і йдемо до вас, щоб висвободити вас з давньої неволі і зробити вольними. Довгі роки терпіли ми вже кривду і насильства. Цілому світові відомо, як нищили нас польські пани. Накладали на нас невольницькі тягарі і панщизняні роботи, руйнували наше добро, кривдили наші діти. Хто ішов з жалобою і шукав справедливості, той знаходив тільки сміх і зневагу. Коли ми домагалися наших прав, називали нас бунтівниками. Забули про се, що ми нашими грудьми боронили Польщу перед татарами. Поляки бажають знищити весь козацький рід. На всі ті кривди нема іншого способу, лише зламати поляків силою. Нехай козаки і селяни разом кинуться на ворогів. Хоч ворожа сила велика, ми не вступимося перед ними,— покладемо перед ними мертві трупи, застелимо дорогу могилами. Мусимо добути давню свободу, яку мали батьки наші...»)

✵ Хто, на думку хлопців, міг вступити до козацького війська? («...До козацького війська кожному можна йти; козаки — се такі самі люди, як в нашім селі, тільки не хочуть слухати пана і не роблять панщини. До війська приймають кожного, хто захоче до них приступити. Парубки з нашого села говорили, що підуть з козаками...»)

✵ Як цю пропозицію Василька прийняли хлопці?

✵ Кого ви вважаєте козаком? Які риси характеру повинні бути присутні у нього? (Завзятість, мужність, винахідливість, спритність, рішучість, ненависть до ворога тощо.)

✵ Про яку пригоду з шаблею розповів дідусь Стефан Василеві? Перекажіть її. Як ця розповідь характеризує прадіда хлопця?

✵ Якою зброєю знарядилися хлопці для створення власного козацького війська? (У Стефанка — старий лук; у Іванка — довгий спис; у Леся — велика, тяжка рушниця; інші хлопці принесли топір; вила; добрий дрючок, оповалий залізом; бучки; палиця (у Грицуня); у Остапка — гармата; моздір.)

✵ Чим Остапко Варениця здивував хлопців-організаторів козацького війська? Власну розповідь підтвердіть словами з тексту.

✵ Що у творі І. Крип’якевича «Малі козаки» здалося вам кумедним? Наведіть приклади з твору.

✵ Про що свідчить клятва Василя перед хлопцями — малими козаками і хлопців перед Василем? («— Отся шабля буде добрим на нагороду, a лихим — на кару. А я не зложу її, поки помилимо нашої кривди і не здобудемо волі України. — Ми всі підемо з тобою, всі положимо голови за нашу вітчизну! — однодушно загомоніли хлопці»)

✵ Які посади визначалися серед козацтва? (Отаман, писар, хорунжий (носить прапор), трубач, довгобуги, обозний, суддя, осавули, старшини, пушкар, чура)

✵ Чим пов'язана несподівана зустріч малих козаків з Б. Хмельницьким?

✵ А чим власне ви змогли б допомогти рідному краю у скрутний для нього час?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування.

2. Робота на картках.

V. Підсумок уроку

У сьогоднішній час, коли ми намагаємося наповнити реальним змістом проголошену незалежність України, дидактика скромного белетристичного доробку І. Крип’якевича здається дуже актуальною, бо, будуючи вільну державу, юні громадяни повинні пам'ятати, що вони мають усі підстави пишатися героїчним минулим своїх предків і знати правду про те, що і як «було колись в Україні»

VI. Оголошення результатів роботи школярів

VII. Домашнє завдання







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.