Вивчаємо літературу цікаво (Матеріали до уроків української літератури у 6 класі) - Частина ІІ - О.І.Месевря 2008

Гра «Упізнай і назви персонажа повісті!»
Пригоди і романтика

Л.М.Білоног, учитель української мови і літератури Черкаської гімназії №31

Схема-дослідження

Теорія літератури

Композиція (від лат. сотроsitiо — укладання, поєднання) — співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна вибудова, розміщення та взаємозв'язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Притаманна будь-якому твору.

Повість — прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя, середня епічна форма, яка показує етап життя героя. За обсягом П. більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя, охоплюючи низку його епізодів, які складають період життя головного персонажа. У ній більше подій і діючих осіб; почасти вирізняється хронологічний розвиток сюжету та відповідна побудова композиції. Частіше за все, це історія життя людини, розказана або від особи автора, або від особи самого героя. Значення терміна протягом кількох століть змінювалось.

Підтекст — не висловлюване прямо в тексті, але ніби витікаюче з окремих реплік, деталей ставлення автора до діючих осіб, їх взаємин, сюжетних ситуацій; неявний смисл, який може не співпадати з прямим смислом текст.

Метафора (від гр. metaphora — перенесення) — переносне значення слова, засноване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за схожістю або за контрастністю; приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності явищ, у якому слова «як», «нібито», «неначе» відсутні, але маються на увазі. Різновидами метафори є уособлення — уподібнення живій істоті та уречевлення — уподібнення предмету.

Порівняння — форма поетичної мови, основана на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого («очі, як небо, голубі», «слово — золото», тощо).

Словничок

Мисник - полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. (Шафа з полицями для посуду і продуктів).

Дучка - ямка.

Призьба - невисокий, переважно земляний насип вздовж стін хати знадвору.

Лежанка - низька піч у вигляді тапчана для лежання. (Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо).

Кабиця - відкрита літня кухня у дворі або садку. (Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого- небудь; казан, вмурований у піч).

Чебрець - дикоростуча напівкущова медоносна рослина, що має пряме стебло з лілувато-рожевими квітками, використовується в медицині. Ковбаня - глибока вибоїна на дорозі, переважно з водою, болотом. (Глибоке місце, яма в річці, озері).

Латаття - водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками.

Кушир - багаторічна трав'яниста рослина, що росте у воді; водяна кропива.

Валун - обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.

Осоння - незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. (Бокова частина будівлі освітлювана сонцем).

Словникова робота

Кольористика

Синій - серйозний

Голубий - сентиментальний

Блідо-прозорий - спокійний

Чорний - сумний

Золотий - святковий Т

емно-бурий

Брудо-сірий

Вогнисто-червоний

Рожево-пухнастий

Жовтий

Білий

Вишневий

Сизувато-зелений

Синювато-білий

Гра «Упізнай і назви персонажа повісті!»

1. «Такий дрібненький, а нічого не боїться - ні темряви, ні павуків, ні Сопухи. Бач, з маху кинувся на піратів». (Бумс).

2. «...оте старе кудлате ледащо, оте сонне сліпко, що цілісінький день спить у корчах, а на ніч залазить до людей у хату?» (Сопуха).

3. «У блакитному платті, з білою стьожкою в косі, вона стояла в човні, освітлена сонцем, і, здавалось, - пливе по воді свічка з трепетним вогником.» (Ніна).

4. «А в нього. Не те що біле, а блідо-прозоре лице, гострий ніс, гостре підборіддя, де-не-де синюваті щетинки. Здавалось, він ніколи не виходив на сонце.» (Адам).

5. «...Ще раз сіпнувся, страшно вивернув ногу. Шкура на ньому здулась

горбами; здавалось, от-от вона трісне, старі костомахи розсиплються.» (Кінь Бакун).

6. «Мене затрусило, чуб наїжачився, в голові попливли всякі видива, страшні й безглузді.» (Льонька).

7. «.У баби повні очі сліз, вона ковтає сухим зморщеним ротом ті непрошені сльози і, схлипуючи, говорить.» (Баба Сіроха).

8. «.Вона, мов чайка, зором, крильми, тілом своїм подалась уперед, готова от-от злетить; розсипались на вітрі її коси, тріпоче біленьке плаття.» (Ніна).

9. «.Він лежав суворий і суворо дивився у небо. Загострене обличчя його світилось мертвим вогнем.» (Адам).

10. «Чоботи в них однакові - руді, зашкарублі, і тими чоботами вони почовгали в берег...» (Глипа з братом).

11. «...Мати... почала гладити шию, немиту потилицю і чорнявенькі, як вона сказала, вуха.» (Льонька).

12. «...І раптом. як брикнув, як пирхнув по-молодецьки і пішов, правда, накульгуючи, але з таким прискоком, що я давно від нього такого не бачив.» (Кінь Бакун).

А.М.Гацанюк, учитель української мови і літератури Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24

Схема до повісті В.Близнеця «Звук павутинки»