Усі уроки української літератури у 8 класі - О. П. Ващенко 2008

«Людино, людино, людино, людино! Збери себе всю у собі воєдино!» (Ліна Костенко)
Література рідного краю

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Г. Д. Корнух

Мета: викликати зацікавленість літературою рідного краю; на основі вивчених творів учити мислити, робити узагальнення і висновки, формувати навички аналізу художніх творів; розвивати творчу уяву, виховувати Людину в людині.

Тип уроку: урок-роздум за морально-етичними мотивами творів письменників Сумщини.

Обладнання: збірки творів сучасних письменників рідного краю, аудіозапис п’єси М. Таривердієва «Спогади», фотографія і малюнок Георгіївської церкви, яка згоріла у Ромнах.

Не треба мені нічого.

От тільки б по вінця душу

Поміж людського виру

Нерозхлюпану пронести.

Олена Ширяева

Роби так, як велить тобі обов’язок людини.

Цицерон

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчання

Звучить п’єса М. Таривердієва «Спогади».

II. Слово вчителя

Як сірничок, припалений від сонця,

День спалахнув, обвуглився, погас.

Це слова Ліни Костенко. Яскравий образ, чи не так? Як швидко гаснуть короткі сірнички, так же швидко минають і дні нашого життя, мчать, летять один за одним. Бо у драмі людській небагато дій: дитинство, юність, молодість і старість.

Роби, що хоч, ридай або радій.

Неси свій хрест.

Діти, ви вже стоїте на порозі дорослого життя. Воно здається вам таким довгим, але пам’ятайте: насправді воно коротке, дуже коротке. Жодна людина, відчуваючи наближення смертної години, не сказала: «Я досягнула всього, чого бажала і прагнула». Поривання людської душі безмежні, а життя обмежене кількома десятками років. Ось таке протиріччя нашого життя.

Коли настане мить спокутня,

Промовлять судні голоси,

Із чим прийдеш ти у майбутнє?

У пам’ять що передаси?

Часу не вистачить на згадки,

Одну лиш відповідь даси:

А чи захочеться нащадкам

Твої побачити сліди?

(Олександр Вертіль)

Тому так важливо пройти життєвий шлях, не розгубивши цінностей, на яких тримається світ.

III. Бесіда з учнями

У чому, на вашу думку, полягає зміст і цінність людського життя? (Відповіді учнів).

IV. Оголошення теми і мети уроку

— Я згодна з вами. Це дуже важливо в житті. Отже, тема сьогоднішнього уроку:

«Людино, людино, людино, людино!

Збери всю у собі воєдино».

Це урок-роздум за морально-етичними мотивами творів сучасних письменників Сумщини.

— Читаючи художні твори і аналізуючи їх, ми повинні відчути красу і силу поетичного слова, переконатися в тому, які ж якості повинна мати людина, щоб гідна була називатися нею. Протягом уроку ви записуйте в зошити заповіді, які візьмете для себе у життєву дорогу із сьогоднішньої розмови.

З поданого переліку віршів ви вивчали той, що найбільше до вподоби, аналізували його, всі інші читали. Також у переліку творів була новела І. Житника «Біль серця».

V. Аналіз віршів

1. Читання вірша

Прочитати виразно вірш П. Ключини «Комусь курличуть журавлі» і стисло проаналізувати його.

— А в якому ще вірші П. Ключина розкриває суть любові до рідної землі? («Я люблю її, з болем люблю»).

У чому ж суть справжнього патріотизму?

2. Доповнення вчителя

Діти, аналізуючи вірші, ми переконуємось у тому, що поети — люди, у яких загострене почуття патріотизму. І про це так влучно сказала вчителька-поетеса з м. Ковеля Ніна Горик:

У кожного серця — своя Україна.

В одного вона — підтята.

В лихого вона — проклята.

А ще — як мука — ядуча.

А ще — як мед — липуча.

У когось замість люстерця.

В поета вона — замість серця. — А ж чого ж починається любов до батьківщини?

З любові до матері, рідного дому, школи, вчителя, стежки, що веде до рідного дому, до школи.

VІ. Слово вчителя

Я згодна з вами усіма. Але саме з любові до матері починається любов до Батьківщини. Адже і батьківщину ми називаємо матір’ю. Переповісти новелу І. Житника «Біль серця» (текст додається).

Ваше завдання — слухаючи, якомога більше зосередитись і уявити все, про що говориться у творі.

Звучить запис п’єси М. Таривердієва «Спогади». Учениця читає напам’ять або переповідає близько до тексту.

✵ Чому новела має назву «Біль серця»?

✵ У кого з героїв ще заболіло серце, кому не стала байдужою доля Марини?

✵ Погляньте на тему й епіграф, скажіть хто з героїв новели увібрав у себе найкращі людські якості, а хто зробив не так, як велить обов’язок людини?

VII. Перевірка домашнього творчого завдання

Вам було завдання уявити себе співавтором письменника і продовжити новелу або доповнити її внутрішнім монологом забутої дітьми матері, яка сидить біля напіврозваленого парканчика.

Учні читають творчі роботи.

— А чи можна пробачити байдужість?

VІІІ. Слово вчителя

На мій погляд, ви виявилися гарними співавторами. Діти, ваші батьки ладні для вас небо прихилити, аби вам було добре, але пам’ятайте, що вони теж потребують вашої любові і тепла. Ніколи не забувайте про це.

Тема любові, шани до батьків хвилює поетів, композиторів. Прослухай пісню «Ой чого калина віти похилила» на слова І. Чернецького, яка стала народною.

Звучить пісня у виконанні вчителя.

ІХ. Висновок

Діти, я так би хотіла, щоб ви ніколи не забували стежку до отчого порога й робили все, щоб ваша мама рано не сивіла. Для кожної людини святинею повинна бути хата, де вона народилася, і хата бабусі й дідуся, де народилися її батьки. Зараз усе більше великих цегляних будинків, двоповерхових котеджів (бач, таке слово «наїжачене» вибрали). Але оту стареньку хату- білянку високо оцінив поет В. Стеценко у вірші «Дрова» і назвав її «шедевром із дуба і сосни».

Виразне читання вірша напам’ять (текст додається).

Х. Проблемна пошукова робота

✵ Чи є у цьому вірші алегоричні образи? Розкрийте їх. (Хата: місце, де народився, історія, Україна)

✵ Від чого застерігає автор? А що означає вислів «збудувати хату у своїй душі»? («Збудувати хату у своїй душі» — бути духовно багатою людиною. Дідівська хата — людська душа. У нашого народу споконвіку шанували батька, матір, бабусю, дідуся, гріх було глумитися над хлібом, виконували Божі заповіді. А це все виховувалось у хаті, у сім’ї. Отже, збудувати хату у своїй душі — бути духовно багатою людиною)

✵ А чи можна назвати духовно багатою людину, яка не цінує дружбу?

У переліку запропонованих поезій був коротенький вірш Д. Білоуса «Сто і один». Він складається з чотирьох рядків.

Чотирирядкові вірші-думки, які найчастіше пронизані морально-етичними проблемами, називаються катренами. Запишіть у зошит.

Прослухайте вірш «Сто і один» і подумайте, що ще є необхідним, щоб «збудувати оту хату у своїй душі», про яку ми говорили.

Читання поезії.

— А як ви розумієте поняття друг, дружба?

XI. Слово вчителя

Діти, інколи треба розрізнити, де друг, а де той, що одягнув маску друга. Про одну з найголовніших рис друга (і ви про це повинні добре пам’ятати) говорить прислів’я: «Друг — не той, що медом маже, а той, хто правду каже».

Тож умійте розрізнити друга і лицеміра, самі будьте гарними друзями.

Діти, життя не можна пережити ще раз, тому треба прожити його гідно. Так само не можна переписати заново історію нашої рідної землі. А було на її сторінках багато страшного...

Прочитати вірш Йосипа Дудки «Горіла церковця» і висловити свої думки щодо зображеного в ньому.

Читання та аналіз поезії.

✵ Підберіть синонім до слова «церква». (Храм, собор)

✵ Кажуть «храм людської душі», «соборність людських душ».

Скажіть, коли руйнувалися церкви — споруди, чи залишалася неушкодженою людська душа?

(Кожен народ складається з тисяч «я» — окремих людей. Душа всього народу — це соборність наших душ. І чим світлішим і чистішим буде храм душі кожного з нас, тим багатшим буде храм душі нашого народу)

— А чи були у нашому місті події, схожі на ті, що зображені у вірші Й. Дудки?

XII. Повідомлення учнів про результати пошукової краєзнавчої роботи

У мікрорайоні Лозова згоріла дерев’яна церква. У музеї збереглася єдина фотографія Георгієвської церкви — так вона називалася.

Збудована церква в 1735 з дерева без єдиного цвяха. Ця прекрасна споруда згоріла в 1982 р. Картина пожежі — аналогічна зображеній у вірші Й. Дудки. Чому так сталося — невідомо. Кажуть, ніби людська недбалість, необачність. Але що б то не було — чи дитячі пустощі з вогнем, чи необережність дорослих, чи чийсь злий намір — то все можна назвати одним словом — бездуховність.

Проблема бездуховності порушується у вірші Й. Дудки «Час бездуховності».

Виразно прочитати і проаналізувати поезію.

ХІІІ. Слово вчителя

— А як ви думаєте, ми живемо у час духовності чи бездуховності?

Діти, не треба впадати у відчай, втрачати оптимізм, бо добрих людей на світі більше ніж нікчемних і злих. Адже світ на добрі тримається. Мені хочеться сказати словами Віктора Осадчого:

Я добре знаю: мій народ терплячий,

Він панство терпить і старе, й нове.

Він голодує, мерзне, стогне, плаче,

Але він є! Усе-таки — він є!

Але пам’ятайте, що народ житиме, якщо кожен із нас плекатиме цінні людські риси, щоб пронести їх через усе життя, робити так, як велить обов’язок людини. А частина цих обов’язків міститься у заповідях, які ви записували протягом уроку. Поділіться ними.

XIV. Підсумок уроку

Зачитування заповідей.

Звучить п’єса «Спогади».

Діти, пройдіть свій життєвий шлях із цими заповідями, робіть так, як велить обов’язок людини, хай криниця вашої душі ніколи не замутиться. Я розумію, що в наш час це не так легко. Але пам’ятайте, що кожна людина — не безвольний інструмент у руках долі, що в наших силах примусити себе жити крилато, а не низько, літати птахом у царстві духу людського, а не повзати змією, зробити зі своєї душі храм, а не купу цегли.

Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути!

Ми лише раз, — так уже повелося, —

Живемо на цій грішній землі.

Хай романтика віри й любові

Слова людського тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнять,

Куди вже війнули ринкові вітри.

І душі наші хай піснею повняться,

Скиньмо із лиць своїх черствості маску.

Нехай зігрівають нас промені сонячні,

Зробім Україну щасливу, як казку.

Нам милосердя, Господи, подай,

Благослови рід людський на добро,

Душі відкрий нам для злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було.

Нас збережи! І спаси! І помилуй!

XV. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення до уроку за творчістю П. Ключини (індивідуальні завдання учням). Опрацювати поезії П. Ключини.

Додаток

ДРОВА

Ми розбирали хату на дрова,

Стару розкішну дерев’яну хату.

І це була історія жива,

Що зовсім не хотіла помирати.

У древніх стінах стільки таїни!

І жаль до горла підкотився комом.

Це був шедевр із дуба і сосни,

А ми його ... сокирою і ломом.

Немов учора забивали цвях...

Вікам її нізащо не здолати.

Це ж ті майстри, що важко по складах

Уміли і читати, і писати.

А як любовно зведена стіна!

А скільки тут усього пережито!

І плакала живицею сосна,

Скрипіли крокви гнівно і сердито.

Уже давно ти стала нічия...

Ламати, звісно, це — не будувати.

То чому ж совість не мовчить моя,

Пробач мені, стара дідівська хато.

На цьому місці виросте нова,

Чи зможе вона внуків здивувати?

Ми руйнували хату на дрова,

А чи в душі — зумієм збудувати?

Чуєш, кру-кру-кру!

Комусь курличуть журавлі,

Когось виманюють в дорогу.

А я і тут, на цій землі,

Знайду і радість, і тривогу.

А я нікуди не піду,

Хоча б за морем рай відкрився.

Усе — і щастя, і біду —

Зустріну тут, де народився.

Комусь давай чужі світи,

Екзотику чужого гаю.

Мені ж і снишся тільки ти,

Моя любов, мій рідний краю.

Я онімів би в тих світах,

Не знав би світлої години.

Така моя любов свята,

Любов до рідної країни.

Я люблю її, з болем люблю!..

У пекельну годину напасті

Я хотів би на землю мою —

Дощовою краплиною впасти.

(П. Ключина)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.