Уроки з української літератури 9 клас

Драматургія. Час і місце побутування шкільної драми, її роль, виконавці. “Володимир“ Ф. Прокоповича — зразок шкільної драми. Роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва. Вертеп як вид лялькового театрального дійства. Автори і виконавці вертепу. Його євангельська, різдвяна й етнічно-побутова основи. Відродження вертепної традиції в наш час

Мета: дати поняття про шкільну драму, вертеп, зокрема драму Ф. Прокоповича; допомогти учням зрозуміти роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва; ознайомити учнів з авторами, виконавцями і дійовими особами вертепу, його композиційними особливостями, змістом вертепного дійства; удосконалити навички виразного читання; виховувати бажання відроджувати традиції, що уособлюють вселюдські, вічні цінності.

Обладнання: портрет Ф. Прокоповича, фотографії Києво-Могилянської академії, відеозапис вертепу, книга М.С. Возняка “Історія української літератури“.

Міжпредметні зв'язки: історія України: Києво-Могилянська академія, зарубіжна література: “Життя — це сон“ П. Кальдерона.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

1. “Мікрофон“.

— Продовжіть речення.

“На мою думку, пісня “їхав козак за Дунай“ має світову славу, тому що...“

2. “Так чи ні“.

(Проводиться у формі літературного диктанту із взаємооцінюванням).

. Курйозні вірші — неординарні за формою, вишукані поетичні твори. (Так).

. Найпримітивнішою постаттю у творенні курйозних віршів був Іван Вишенський. (Ні).

. Найпершими складачами віршів були учителі піїтики та їхні учні. (Так).

. Видатним поетом XVI — XVIII ст. був Самійло Величко. (Ні).

. Вірші XVI — XVIII ст. написані за нерівноскладовою системою віршування. (Так).

. У XVII ст. виникла силобічна система віршування (Так).

. І. Величковський писав двовірші. (Так).

. І. Величковський — автор рукописної книги “Зегар з полузегар ком“. (Так).

. Рак літеральний — це вірш, літери якого, прочитані і зліва на право, й справа наліво, той же текст виражають. (Так).

. С. Климовський — український поет і філософ. (Так).

. У літературі С. Климовський відомий під іменем “Харківський козак-піснетворець“. (Так).

. С. Климовський писав твори тільки на релігійну тематику. (Ні).

II. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Розповідь вчителя.

— Шкільна драма — жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV—XVI ст. в країнах Західної Європи.

Походження шкільної драми пов'язане зі статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передусім тих сакральних джерел, що стосувалися історії католицької церкви. Шкільна драма спочатку розвивалася у католицько-християнському та антично-класичному напрямках. У ній вплив античної традиції (стислий виклад, наявність епілогу тощо) поєднувався із середньовічною (відсутність єдності часу та місця, змішування трагічного і комічного) та ренесансною. Часто шкільна драма складалася з п'яти актів, після кожного з них виступав хор. Вистава організовувалася переважно до Різдва, Великодня тощо.

Найдавніші елементи драматичного твору — діалоги, танці — знаходимо у фольклорі, насамперед в обрядових піснях. Діалогами пересипана і віршована література. Перші драми XVII ст. були віршованими діалогами і називалися шкільними, бо виходили зі стін вищих шкіл. Автори їх — викладачі колегіумів, духовенство, а виконавці — спудеї (студенти). За тематикою це різдвяні та великодні драми.

У XVII ст. з'являються шкільні драми на історичні теми, наприклад “Володимир“ Феофана Прокоповича, “Милість Божа“ невідомого автора. У першій п'єсі описано життя і діяльність князя Володимира, в другій прославлено Богдана Хмельницького. Соціальні мотиви (загарбання старшиною козацьких і селянських земель, насильство чиновників) звучать у драмі Георгія Кониського “Воскресіння мертвих“.

Як правило, до шкільних драм додавались інтермедії чи інтерлюдії — побутові гумористичні сценки, котрі йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії. Сюжетна основа інтермедії, звичайно, фольклорна (народні жарти, анекдоти, прислів'я, побутові подробиці). Завданням інтермедій було розвеселити, розважити глядача, втомленого від напруженої дії “серйозного“ драматичного твору. І яка іронія долі: автори надавали найбільшої уваги шкільним драмам, а їх слухали неохоче (тому життя цих п'єс було короткочасним), інтермедії ж були для авторів чимось другорядним, а глядач йшов на виставу не раз саме заради них.

Саме з інтермедії бере свій початок український театр. Його зародження відбувалося на початку XVII ст.

2. “Зустріч“ з Ф. Прокоповичем.

(Матеріал для розповіді.

Феофан Прокопович належав до найталановитіших українців свого часу. Одначе його життя пішло таким шляхом, що з його таланту не мала Україна великої користі.

Як син київського купця, Феофан Прокопович народився 19 червня 1681 р. й на хрещенні дістав ім'я Єлеазара. В дитинстві втратив батьків і виховувався у дядька, намісника Братського монастиря й ректора Київської академії — Феофана Прокоповича, що записав Єлеазара в академію; по смерті дядька вчився в ній коштом одного добродія-киянина протягом шести літ до 1698 р. Опісля, як оповідає зразу приятель, а потім ворог Феофана Маркел Родишевський, вибрався Феофан із Києва до Володимира на Волині й там постригся в ченці, а уніатський єпископ Лев Зеленський зробив його префектом тамошньої школи й поставив дияконом. Бачачи його великий талант, вислав його провінціал Василіан до колегії св. Атанасія в Римі, куди посилали звичайно молодих талановитих ченців для удосконалення в богословських і філософських науках. В 1702 р. повернувся на Україну та, спинившись в Почаївському монастирі, постригся в православні ченці й одержав ім'я Самуїла, яке в 1705 р. перемінив на Феофана на честь покійного дядька).

3. Слово вчителя.

Драма Прокоповича “Володимир“ має багато спільних думок із однією його проповіддю, виголошеною в День святого Володимира. “Хто не знає, — говорив проповідник, — що цей Богом бережений город Київ, мати городів, слава й велика окраса всієї нашої просторої землі, має у всіх християн однакову назву другого Єрусалиму й нового Сіону, й так ціла наша православно-українська церква, що звідтіль взяла свій початок, находячись в соборній і по цілому світу розсіяній церкві, неначе дорогоцінний камінь у перстені, може “називатися Сіоном у Сіоні, Єрусалимом в Єрусалимі“. Справжні сини цього Сіону знають без сумніву, “хто є Сіону нашого цар, котрим тішиться велить нам Дух святий. Дійсно є тут мова про князя Володимира, основника духовного Сіону в нашій землі, царя в наших змислах і дусі, царя словом і ділом, царя реччю й іменем. 1 це бачимо, православні слухачі, що подвійне наше раювання, ми двічі сини Сіону, — і як православний рід, і як український (російський) рід, двічі й тішитися нам треба, і як синам церкви своїм царем Христом, і як українським синам своїм царем святим рівноапостольним князем Володимиром“. У проповіді також починає Володимир внутрішню боротьбу перед прийняттям християнстві! й здобуває перемогу над світом, тілом і чортом, а в порівнянні з цією перемогою назвав проповідник Володимирові воєнні перемоги дитячою забавкою. Закінчується проповідь зверненням до сучасності.

Драма “Володимир“ Ф. Прокоповича складається з прологу, п'яти актів та хору. П'ятиактова драма з хорами — це останнє слово драматичного мистецтва українського шкільного театру, а розквіту досягла ця форма саме в обробках історичних тем. Пролог до слухачів пояснює чому Прокопович зважився виставити “незрілий плід своєї праці“ — історію навернення Володимира в християнську віру; зробив він це з двох причин: раз тому, що відповідний для цього місця образ його пана, а далі тому, що зовсім зрозумілою є для синів слухачів пам'ять про їхнього батька, котрий відійшов далеко, бо це й дім Володимира, й Володимирові діти, народжені від нього святим хрещенням. Це видно першою мірою на ясновельможному гетьмані Мазепі, титареві й добродієві академії; він бо дістав в управу спадщину Володимира, він дорівнює Володимирові господарністю на Україні, словом, на Мазепі показує син обличчя Володимира як батьківське. Будучи великим наслідником Володимира, хай прийме Мазепа в привіт його малюнок, хай побачить себе у Володимирі, хай придивиться собі на виставі, як у дзеркалі, хай побачить свою хоробрість, свою славу, союз своєї любові з монаршим серцем, свою любов справжньої добродійності та свою справжню рівність для православної церкви).

4. Пізнавальне завдання.

— Розкрийте роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва, скориставшись вивченим матеріалом та книгою М.С. Возняка “Історія української літератури“.

5. Перегляд відеозапису вертепного дійства з коментарем.

(Матеріал для вчителя.

Мандрівні дяки створювали вертепи і під час Різдвяних свят ставили вистави з колядками. Так у XVII ст. виникла вертепна драма. Вистави відбувалися у спеціальній скриньці, яка зовнішнім виглядом нагадувала макет двоповерхового будиночка — своєрідну двох'ярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. У верхній частині йшли сцени релігійного змісту, а в нижній — з народного життя, переважно комічного характеру. Найулюбленішими для глядачів персонажами були запорожець, шинкарка, дяк, дід і баба. Замість актора роль виконувала лялька, а схована за вертепом людина промовляла належні за п'єсою слова. Одяг ляльок — український національний, мова вертепних п'єс — жива народна; вистави цього “театру в мініатюрі“ йшли на ярмарках, в хатах. Народ любив вертеп за правдивість зображення житті в його сценках, за гумор, гостре сатиричне слово. Вертеп мав чітке народне спрямування. Так інтермедії та вертепна драма готували появу професійної драматургії, зокрема комедії).

6. Бесіда за питаннями.

. В чому полягає різниця між вертепом XVII ст. та XXI ст.?

. Який одяг мали ляльки у вертепі XVII ст.?

. Де проходили вистави цього “театру в мініатюрі“?

. Що передувало появі професійної драматургії?

. Назвіть улюблені для глядачів персонажі вертепу XVII ст. та XXI ст.

7. “Незакінчене речення“.

. У наш час відродження вертепної традиції полягає у ...

III. Підбиття підсумків.

IV. Домашнє завдання.

Прочитайте уривки драми Ф. Прокоповича “Володимир“, проаналізуйте зміст прочитаного і повторіть визначення “шкільна драма“, “вертеп“. Повторіть композиційні особливості та зміст вертепного дійства.

Підготуйте презентацію пам'ятки прадавньої чи давньої української літератури.