Організація компетентнісно орієнтованого навчання української літератури в ліцеї: методичні рекомендації - Яценко Т. О. 2021

Передмова

В умовах сучасного освітнього простору процесуальні аспекти модернізації шкільної літературної освіти розв'язуються на основі компетентнісного підходу та у контексті завдань Нової української школи. Відповідно набуває актуальності проблема формування ключових і предметної читацької компетентностей учнів у процесі навчання української літератури в закладах загальної середньої освіти.

Предметну читацьку компетентність розуміємо як інтегрований результат навчальних досягнень учнів, пов'язаних із читацькою діяльністю, здатність до осмисленого здобуття знань і вироблення вмінь, передбачених конкретною програмовою темою та шкільним курсом літератури загалом, систему ціннісно-світоглядних та естетичних орієнтацій, сформованих на матеріалі високохудожніх творів, а також здатність до цільового застосування комплексу предметних знань, умінь і способів діяльності в нових навчальних і життєвих ситуаціях. Із огляду на дискусійний характер тлумачення сутності цієї дефініції, допускаємо можливість трактувати її як категорію, структурними компонентами якої визначаємо:

- загальнокультурний — усвідомленні української літератури як невід'ємного складника світової художньої культури, розумінні її специфіки та естетико-художньої значущості як мистецтва слова, уміння розглядати художній твір у мистецькому контексті, усвідомлення соціокультурної значущості художньої літератури; уміння і навички використовувати загальнолюдські та національні культурні еталони й цінності у повсякденній взаємодії з оточуючими;

- літературознавчий — уміння орієнтуватися в світовому та національному літературному процесі, знання елементів теорії літератури як основи читацької діяльності, уміння застосовувати здобуті теоретико-літературні знання для аналізу та інтерпретації художнього твору;

- інтерпретаційний — знання змісту і проблематики художніх творів, обов'язкових для текстуального вивчення; уміння знаходити в художньому творі авторські й творити власні смисли на основі діалогу з текстом, автором та іншими читачами, здатність сприймати художній текст як засіб збагачення естетичного та емоційно-чуттєвого досвіду;

- аксіологічний — розуміння світоглядних категорій, моральних ідеалів, що знайшли відображення в художньому творі, розглядати зміст, учинки героїв, авторську позицію у контексті загальнолюдських і національних цінностей, усвідомлювати значення прочитаного для особистісного розвитку;

- творчо-мовленнєвий — здатність будувати зв'язні висловлювання відповідно до комунікативної ситуації, наявність креативних здібностей до створення усних і письмових творчих робіт різних жанрів.

Отже, предметна читацька компетентність — це здатність учня-читача до мобілізації та застосування комплексу специфічних особистісних, когнітивних, естетико-комунікативних і ціннісних механізмів з метою організації та реалізації ефективної естетичної взаємодії з художнім текстом, поєднання яких і забезпечує сформованість цієї інтегрованої особистісної якості.

Формування компетентного учня-читача як мета сучасної шкільної літературної освіти актуалізує проблему розроблення і впровадження в освітній процес продуктивних методик навчання української літератури та якісного навчального забезпечення.

Дієвим чинником ефективної організації навчальної діяльності на уроках української літератури в ліцеї є використання компетентнісно орієнтованих завдань. їх практикування буде доцільним для перевірки рівня навчальних досягнень старшокласників; удосконалення вмінь знаходити необхідну інформацію в тексті твору; критично аналізувати художній твір; поглиблення вмінь діалогічного прочитання літературного твору; умінь обирати власну позицію щодо художніх ситуаціях відповідно до реальних життєвих обставин і загальнокультурних цінностей; рефлексії виконання запланованого, тобто змін у читацькому й особистісному розвиткові.

На засадах компетентнісного підходу розроблено методику реалізації мистецького контексту в процесі вивчення творів української літератури в ліцеї, застосування якої ефективно сприятиме розвитку предметної читацької і культурної компетентностей учнів.

Залучення міжмистецької взаємодії на уроках української літератури в 1011 класах передбачає організацію такої навчальної діяльності, яка сприятиме поглибленню в старшокласників уміння зіставляти специфіку розкриття літературної теми, художнього образу тощо у різних видах мистецтва; формуватиме розуміння ролі української літератури в світовому культурному контексті; удосконалюватиме вміння аналізувати та інтерпретувати літературні твори у взаємодії з різними творами мистецтва; розвиватиме здатність усвідомлювати соціокультурну значущість художньої літератури, уміння набувати досвід емоційних переживань, виявляти ціннісне ставлення до різних видів мистецтва.

У системі міжпредметної взаємодії на уроках української літератури в ліцеї акцентовано вивчення понять із теорії літератури. Літературознавча термінологія — своєрідна абетка, якою учні послуговуються під час вивчення не лише художніх текстів української чи зарубіжної літератури, а й із метою тлумачення творів різних видів мистецтв. Застосування елементів структурно-стильового та компаративного шляхів аналізу художніх текстів літератури реалізму, модернізму (імпресіонізму, символізму), авангардизму (футуризму), постмодернізму формує діалектичне мислення учнів, поглиблює вміння розгляду явищ мистецтва слова в контексті світового літературного процесу, сприяє розвитку предметної читацької та культурної компетентностей старшокласників.