Нові твори та імена в програмі з української літератури 7-11 класи: Посібник для вчителя - Орищин Р. Ф 2005

Урок-суд за п'єсою І. Франка «Украдене щастя»

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Тема. І. Я. Франко. Драма «Украдене щастя».

Мета: на основі опрацьованого змісту драматичного твору та його образів розкрити соціально-психологічний конфлікт драми і спробувати визначити, у кого з героїв п’єси украдено щастя; вчити учнів висловлювати свою власну думку, обирати аргументи на її захист.

Проблемна ситуація. У кого з героїв п’єси І. Франка украдено щастя? (2 — 3 відповіді учнів.)

Слово вчителя. Аби вирішити згадану проблему, маємо попрацювати над змістом найвизначнішого драматичного твору письменника і показати його мистецтво у розкритті соціально-психологічного конфлікту, спробувати свої сили в ролі суддів, обвинувачів та обвинувачених.

Обладнання. Виставка творів І. Франка, ілюстрації до п’єси «Украдене щастя», грамплатівка.

Шукайте цензора в собі…

Л. Костенко

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. Сформулювати мету сьогоднішнього заняття — до снаги кожному з вас, адже подібне ми робили на попередніх уроках. Скористаємось формулою «Сьогоднішній урок навчить мене…» (Використовуємо інтерактивну технологію «вільний мікрофон».)

Оголошення теми уроку.

Представлення очікуваних результатів.

Після цього уроку ви зможете:

— давати оцінку творам драматичного мистецтва;

— вміти аналізувати вчинки людей з точки зору розв'язання соціально- психологічного конфлікту;

— набудете навичок роботи в малих групах;

— визначите своє ставлення до людей, які потрапляють у складні життєві ситуації;

— навчитись оцінювати вчинки людей з точки зору цензора, обвинувача та обвинуваченого.

II. Засвоєння нових знань.

Надання необхідної інформації.

Виступи учнів (за технологією «випереджувальне навчання») з проблем:

1. І. Франко і театр.

2. Театр на західноукраїнських землях.

3. Драматургічна спадщина І. Франка.

4. Історія створення драми «Украдене щастя».

Довідковий матеріал.

1. Любов І. Франка до мистецтва сцени припадає на юнацькі роки. З метою розшинення репертуару Українських театрів і, передусім галицьких, він почав перекладати п’єси зарубіжних та російських авторів. Згодом це захоплення стало потребою його творчого життя.

Письменник зробив переклади «Б. Годунова» О. Пушкіна, «Фауста» Й. В. Гете, драматичної поеми «Каїн» Дж. Г. Байрона.

Особливий інтерес викликали п’єси-переклади М. Островського, А. Чехова та М. Гоголя.

2. Зважаючи на те, що драматургія і театр були найвідсталішою ділянкою в культурному житті Галичини, І. Франко виступив з рядом наукових статей, в яких висловив демократичні погляди на театр, розробив програму розвитку народного театру, довів, що національне мистецтво стане могутнім засобом у пробудженні визвольних прагнень народних мас («Руський театр в Галичині», «Наш театр», «Уваги про Галицько- Руський театр», «Русько-український театр»).

Значення національного театру за І. Франком:

«Український театр може досягти певної досконалості тільки тоді, коли буде театром виключно народним… Але я не думаю, щоб український театр сьогодні вже мусив обмежуватися самими селянами. Хай він буде народним театром в дещо ширшому значенні, хай дає картину української громадськості».

Але "… театр, котрий піддає прилюдній критиці тільки деякі дрібненькі явища, осміює або клеймує тільки деякі невеликі покутні хиби, а лишає на боці, промовчує або покриває брехнею головні, основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя».

Отже, найважливіше завдання театру — «стати школою життя».

3. Драматургічна спадщина І. Франка — невелика (9 творів).

✵ «Украдене шастя».

✵ «Учитель».

✵ «Рябина».

✵ «Сон князя Святослава».

✵ «Кам’яна душа».

✵ «Послідній крейцар».

✵ «Будка ч. 27».

✵ «Майстер Чирняк».

✵ «Суд святого Миколая».

Але вершиною сценічного мистецтва є п’єса «Украдене щастя».

III. Інтерактивна частина, закріплення знань, умінь і навичок.

Вчитель. Послухайте Ліну Костенко:

Шукайте цензора в собі.

Він там живе, дрімучий, без гоління,

Він там сидить, як чортик У трубі,

І тихо вилучає вам сумління.

Зсередини, потроху, не за раз,

Все познімає, де яка іконка,

І непомітно вийме вас — із вас

Залишиться одна лиш оболонка.

Прокоментуйте слова поетеси. Яке відношення вони мають до сьогоднішнього уроку? (Заслуховуємо відповіді 2-3 учнів.)

Висновок учителя.

Давайте пошукаємо цензора в кожному з героїв драми і з’ясуємо, хто винен в украденому щасті героїв.

1. Робота над текстом п’єси «Украдене щастя».

Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок.

Бесіда за питаннями.

1. Чому автор починає свою драму з розмови Насті та Анни на вечорницях?

2. Чому Настя заздрить Анні? І чи заздрить?

3. Чи забуло і чи змирилося серце Анни з втратою коханого Михайла Гурмана?

4. Якою стає Анна після звістки про повернення Михайла? Якою вона є жінкою для Миколи? Чим це можна пояснити?

5. Чому автор показує зустріч Анни і Михайла саме в той страшний для Миколи день?

6. Як веде себе Анна при зустрічі з Михайлом? Чому в перші хвилини ненавидить його?

7. Чи має Михайло право на кохання Анни? Чи можна погрозами зізнатися у своєму коханні?

8. Якого Михайла любить Анна? Чому ніхто з односельчан не розуміє і не підтримує її?

9. Чи можна вважати намагання повернути собі щастя підступом, обманом та зрадою?

10. Чи можна засуджувати взаємини Анни з Михайлом? Прокоментуйте її ставлення до Миколи.

11. Що штовхнуло доброго, чесного і порядного Миколу на злочин проти Михайла?

12. Як визріває протест Миколи? Чи не підштовхує до цього протесту Миколу сам Михайло, бажаючи покінчити з таким життям?

2. Слухаємо найвищу (кульмінаційну) точку у п’єсі (запис на платівці) — монолог Михайла.

Завдання дітям.

Подумайте, за що просить вибачення Михайло словом «спасибі».

— Чи хотів Михайло Гурман такого кінця? Як він вигороджує Миколу?

3. Розвиток зв’язного мовлення (використання інтерактивної технології «займи позицію»).

— Яким ви уявляєте життя Анни після смерті Михайла? Чи сприймає вона слова Миколи У фіналі п’єси. Чи зможуть вони її розважити? («Анно, вспокойся, хіба ти не маєш для чого жити?")

Учні, визначаючи власну думку, стають біля дошки, залежно від позиції щодо обговорюваної проблеми. Дошку ділимо на 3 частини відповідно до трьох позицій: «за», «не маю конкретної позиції», «проти». Обираємо кількох учасників і просимо їх обгрунтувати свою позицію або пропонуємо всім, хто поділяє ту саму точку зору, обговорити її і вибрати спільні аргументи на її захист. Просимо учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї сторони.

IV. Підбиття підсумків уроку, оцінювання результатів.

А тепер спробуємо стати цензорами, обвинувачами чи обвинуваченими. Уявімо себе на місці Миколи, Михайла та Анни. Кожен з Вас, перевтілюючись У свого героя, має відповісти на запитання:

— Хто (чи що) є виною у трагедії, яка сталася?

— Хто з героїв найбільш обікрадений і чому?

— Чи можна вважати кожного з героїв певною мірою винуватцем трагедії?

— Що спричинилося до цього?

— Чи був хтось із них цензором самому собі?

— Чи був хтось із них обвинувачем і кому?

V. Рефлексія уроку.

Слухаємо поезію у виконанні підготовленого заздалегідь учня.

— Я зрадив, так.

Але це біль чи злочин?

Скажу всю правду, ми тепер одні.

Кому з нас гірше? Я одводжу очі,

а ти у вічі дивишся мені…

І що найтяжче: мука ж моя марна,

бо зрада — діло темне і брудне.

А ти — це ти.

Ти і в стражданні гарна.

Ти можеш навіть пожаліть мене…

Відступник я. Нікчемний я і ниций.

Але ти любиш і тому прости.

Життя — така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

Слово вчителя.

Ці слова належать Грицеві Бобренку з роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Скажіть, чи зміг би хтось із героїв драми І. Франка промовити такі слова? Хто і чому?

VI. Підсумок уроку.

VII. Домашнє завдання.

Підготувати письмову характеристику образів драми І. Я. Франка «Украдене щастя».

Л. В. Шандеровська







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.