БОРИС ГРІНЧЕНКО

*      *      *

Я кохаю ті хмари похмурі,

Що під час велетенської бурі

Як озвуться, то слово їх — грім,

А ударять — перуном палким,—

І здригнеться земля серед бурі,

Як гуркоче розгніваний грім.

Я кохаю ту квітку маленьку,

Що і вітрик зламає бідненьку:

У громами сполохані дні

Захищать її любо мені,

Боронити від лиха бідненьку

В блискавками сполохані дні.

1891