МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

ВЕЧІР - МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ - Українська література - Література для дітей

Скотилося сонце з високого неба,

За день утомилось — спочить йому треба;

Й, прощаючись любо з небосхилом синім,

Всю землю залляло рожевим промінням.


І вітрові в полі гуляти несила:

Згорнув свої вільні, широкії крила.

Зелений садочок в прозорую воду

Заглядає стиха на пишную вроду,

А пташка на вітах калини співає —

Своїх пташеняток в гнізді присипляє.


Аж ось заскрипіли тесові ворота:

Йде матінка з поля — скінчилась робота —

І листя в ряденці несе лопухове —

Смачненьку вечерю голодній корові.

Замекали вівці... От курява встала...

Вже череду з поля сестричка пригнала,


І матінка стала корову доїти,

Щоб було поїть чим маленькії діти.

А в хаті бабуся й собі хазяйнує:

Сім'ї на вечерю кулешик готує.

Від полум'я з печі бабусині лиця

Здаються червоні, як та полуниця.


Стемніло й зробилось так тихо надворі...

На небі зоріють, мов іскорки, зорі...

Заквакали жаби в болоті гурбою...

Легесенька пара знялась над водою,

А в хату біленьку заглядають з плота

Братко — сон хороший й сестриця — дрімота,

Що дітям маленьким усе проти ночі,

Мов медом солодким, заліплюють очі.