Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Гоголю

Гоголю

За думою дума роєм вилітає;

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче

У самому серці — може й бог не бачить.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли, похилились

В кайданах... Байдуже...

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?

Богилова, брате...

Не заревуть в Україні

Вольнії гармати.

Не заріже батько сина,

Своєї дитини,

За честь, славу, за братерство,

За волю Вкраїни.

Не заріже: викохає,

Та й продасть в різницю

Москалеві. Це б то, бачиш,

Лепта удовиці

Престолові -отечеству

Та німоті плата.

Нехай, брате. — А ми будем

Сміяться та плакать.

З0 грудня 1844 С.-Петербург