МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ

ЗАЄЦЬ І РАК - МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ - Українська література - Література для дітей

Вранці заєць біля дуба

Одягнувся в білу шубу,

Одягнувся, оглянувся,

В довгі вуса посміхнувся:

— Гарна шуба, шуба гожа,


І на полюс з нею можна.

Тільки жаль — чобіт нема,

А надворі вже зима...

Обізвався дятел з клена:

— Є знайомий рак у мене,

Він в норі — в рачиній хаті

Шиє звірам чоботята.


Сам байбак у нього шив,

Вісім літ і зим носив,

Він і досі хвалить рака —

От яка шевцеві дяка! —

Не ловив наш заєць ґав,

А побіг мерщій на став.

Всівся заєць на колоду

Та й гукає прямо в воду:


— Вилізь, раче, із води,

Вируч зайця із біди, —

Зший новенькі чобітки,

Щоб дзвеніли підківки,

Щоб і шпори дзеленчали,

Злого лиса відганяли. —

Із води вилазить рак

Та й говорить зайцю так:


— Раки взимку спочивають

І замовлень не приймають,

От згадав би влітку нас,

Зшили б чоботи ураз,

Чи із хрому, чи юхтові.

Бігай, зайче, у обнові,

Бережи своє здоров'я. —


Заєць тихо у одвіт:

— Влітку тепло й без чобіт,

Влітку завжди забуваю,

Що прийде зима до гаю.

— Думать треба, — каже рак.

А тепер ходи вже так.

До побачення, привіт...


Заєць й досі без чобіт.