Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Де тополя росте...

До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою.

Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п'янить...

Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг...

Гей, простори які. Любо-мило землі:

Де не глянь — колоски Та всі в злоті-сріблі.

Де не глянь — колоски Проти сонця блись-блись.. Лиш ген скраю ліски, Ніби дим, простяглись...

Ліше скраю ліски, А то все, все жита, Колоски, колоски, Тиха думка свята.

1911