Всі публікації щодо:
Тичина Павло

За всіх скажу...

За всіх скажу, за всіх переболію,

я кожен час на звіт іду, на суд.

Глибинами не втану, не змілію,

верхів'ями розкрилено росту.

Ніколи так душа ще не мужала!

Ніколи так ще дух не безумів!

О дух ясний — без яду і без жала —

давно ти снив? — а вже сучасний дій

всього мене обняв, здавив, напружив,

і я встаю, нову вдихаю міць.

Не мрію, ні, повіки я розмружив —

іронія і гордість на лиці,

іронія...

Товариство, яке мені діло,

чи я перший поет, чи останній?

Надівайте корони і йдіть,

отверзайте уста...

Товариство, яке мені діло,

чи я пізній предтеча, чи ранній?

Удавайте пророків і йдіть,

отверзайте уста...

Там за мною, за мною, за мною

я не знаю, там скільки іде!

Перед мене твердою ходою

наступаючий день.

Там за мною, за мною, за мною

і від плуга й від трудних станків.

Перед мене щасливеє море,

море голів...

Ну куди ж я піду після цього,

ну куди ж я оглянусь на вас,

коли сонце пронизує розум,

сонце уста?

Я дійшов свого зросту і сили,

я побачив ясне в далині.

Товариство, яке мені діло,

чи я перший, чи ні?

1922