Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Ой, що в Софійському

Ой, що в Софійському

заграли дзвони, затремтіли,

Не білі голуби-янголи в небі полетіли.

Ой, там збиралися під прапори,

під соняшні ще й сині. Віднині

Не буде більше пана у вільній Україні!

Ідуть, ідуть з музикою

Під тінню прапорів

Прекрасною, великою

Рікою стиглих нив.

Ідуть, ідуть - вітаються

І славлять щасні дні.

Жахтять, переливаються

Їх душі вогняні.

Ой, та виходили попи з Софійської

з-за брами

З хрестами, з хорогвами.

У шатах золотих коло Богдана правлять Службу Божу. Як рожу -

Вітай свою, Вкраїно, долю, -

вітай дівчину гожу.

Горять, горять свободою

Вчорашнії раби,

Бо вчули: “Встань з природою“ -

Звук янгола труби.

І встали всі, співаючи

З природою весни,

З природою вітаючи

Чудові дійсні сни.

Як засміялося до них та праведнеє сонце:

“Не дурно гріло я -

світило у кожнеє віконце“.

Як заходилися хмарини ткати скатертини,

Цвітуть та розцвітають небесні

бархатини-хвилини!

Цвітуть в піснях вкраїночки

Дзвіночки срібняні.

Душею чорнобривочки

Струнчасто осяйні!

То ж матері майбутнії

Стрічають дні ясні!

О, хвилі незабутнії!

О, сонце і пісні;

Ой, що на Софійському

та грали дзвони, замовкали,

Там прапори приймали,

до народу промовляли:

“Гей, разом, разом станемо

на ворога ми, браття-завзяття!“

Хто зрадить Неньку-Україну, -

прокляття тим, прокляття!

І суне військо лавою

від білих тихих брам,

Із “ЗАПОВІТОМ“, “СЛАВОЮ“ -

весь Київ наче храм.

В нім скапала кров часові,

кров мучнів без кінця...

І в нім горять ТАРАСОВІ

вкраїнськії серця!