Всі публікації щодо:
Тичина Павло

Три сини

Приїхало до матері да три сини,

Три сини вояки, да не ’днакі.

Що ’дин за бідних,

Другий за багатих.

А третьому силу свою нігде діть, -

Просто бандит.

— Ой, мамо! - каже перший кароокий, -

Який-то світ широкий!

Не тільки в нас з нуждою бій,

Не тільки ми тут з горем -

Страждають люди і за морем,

Бо скрізь проклятий багатій.

— Ой, нене! - каже другий чорногрекий, -

Нащо нам думати про світ далекий,

Коли в нас од природи все вже є:

І хліб, і вугіль, і голлє.

Нехай же на голлі тім горлом звисне

Чуже, нерідне, ненависне.

— Ой, мати! - каже третій низькобровий, -

Повиганяй своїх синів із хати,

Хай не смішать мене, нехай не сердять.

Кулак здоровий -

Оце і воля, і братерство й щастя краю:

Чи бідний, чи багатий - я ніколи не питаю.

Блиснула шабля в першого!

Креснула в другого,

Ще й в третього клинок...

“Ой, сину, синку мій, синок!“

Лежить бандит готовий.

А два брати знов далі б’ються -

Ніяк їх не рознять.