ЛЕСЯ УКРАЇНКА
НАПИС В РУЇНІ

"Я, цар царів, я, сонця син могутній,

Собі оцю гробницю збудував,

   Щоб славили народи незчисленні,

Щоб тямили на всі віки потомні

Імення"... Далі круг і збитий напис.

І вже ніхто з нащадків наймудріших

Царського ймення прочитать не може.

Хто збив той напис - чи сперечник-владар,

Чи просто час потужною рукою, -

То невідомо. Дивним візерунком

Багато слів написано край нього

Про славу безіменного владаря,

Змальовано царя славетні вчинки:

Он цар сидить високо на престолі,

Народи подолані йдуть з дарами

Коштовними й додолу клонять чола,

А він сидить, немов камінний ідол,

Під опахалами з барвистих пер.

Лице його подібне до Тутмеса,

І до Рамзеса, і до всіх тиранів.

Он далі він, схопивши за волосся

Одразу цілий гурт якихсь повстанців,

Кривим мечем над ними замахнув.

Лице його подібне до Тарака,

До Менефта, як і до всіх тиранів.

З лицем тим самим він левів полює,

Левіафанів ловить, б'є пташок,

І їде полем через людські трупи,

І бенкетує по своїх гаремах,

І на війну жене своїх підданих,

І посилає на роботу люд -

На ту страшну єгипетську роботу,

Що має вславити царське імення.

Іде той люд, мов хвилі в океані,

Без ліку, без числа на бойовисько

І стелиться під ноги коням царським,

А хто живим зостався з того люду,

Той гине на єгипетській роботі;

З його могили хоче цар зробити

Для себе пам'ятник - хай гине раб!

І раб копає землю, теше камінь,

Приносить мул з ріки і робить цеглу,

Виводить мури, статуї великі,

Запрігшись, возить самотужки, й ставить,

І щось будує вічне і величне,

Щось незрівнянне і потужно гарне,

Мальоване, мережане, різьблене;

І кожна статуя, колона, малювання,

Мережечка, різьба і навіть цегла

Незримими устами промовляє:

"Мене створив єгипетський народ!"

Умер давно той цар з лицем тирана,

Зоставсь по ньому - круг і збитий напис.

Співці! не марте, вчені! не шукайте,

Хто був той цар і як йому наймення:

З його могили утворила доля

Народу пам'ятник, -  хай гине цар!

28/VIII 1904