Прислів'я та приказки у романі Панаса Мирного „Хіба ревуть воли...” - твір з української літератури

Шкільний твір
ПАНАС МИРНИЙ

Прислів'я та приказки у романі Панаса Мирного „Хіба ревуть воли...” - твір з української літератури

Пісня, казка, приказка, мов ті муровані склепи-схованки багато ховали в собі його (народу) сліз, його таємних надій, думок. Панас Мирний

„У кожній роботі велику вагу має не тільки її зміст, а й те, як той зміст вироблено”, — писав Панас Мирний, маючи на увазі насамперед літературну творчість. Він був не лише першовідкривачем соціально-психологічної великої прози в українській літературі, а й новатором у питаннях художності. Сам він називав себе „великим пунктатором”, тобто таким, що дбав про точність і виразність кожної дрібниці, кожної деталі, кожного слова. Слово зважувалось і за змістом, і за інтонацією, і за його участю в інтонаційному малюнку розповіді.

Роман П. Мирного та І. Білика „Хіба ревуть воли, як ясла повні?” відзначається багатством прислів'їв та приказок, а в окремих місцях — їх цілі розсипи.

Прислів'ям є назва роману, прислів'ям названо й декілька розділів: „Наука не йде до бука”, „Козак — не без щастя, дівка — не без долі”, „Старе та поновлене”, „Лихо не мовчить”. Рясно їх розсипано й по тексту. Ось деякі з них: „Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши”, „На людях і смерть красна”, „Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками”, „Добре, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде”, „Яка земля, такі й люди”, „Дарованому коневі в зуби не дивляться”, „Що громаді, те й бабі”.

Прислів'я у романі — це ті центри, на які опирається чи від яких відштовхується авторська розповідь. Вони завжди до місця і на місці. Щедро насичена ними й мова персонажів, де вони також виступають опорними моментами, незаперечними істинами і часто дають виразну соціальну характеристику тому, хто говорить: „З хама не буде пана” (генеральша); „Покірливе телятко дві матки ссе” (генерал); „Мандрівочка — наша тіточка” (кріпаки). За допомогою прислів'їв та приказок („Кому воля, а кому неволя”, „Риба без води, а чоловік без землі гине”, „Суха ложка рот дере”) характеризуються персонажі, передається художній досвід народу.

Автори роману не лише використовували народну мудрість, а й за її зразком створювали свої афоризми, як-от: „Дожидати страшного, страшніше, ніж його переживати”, „Селянин без поля — старець без рук і без ніг”, „Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві”, „Яке життя, таке й товариство”, „Робиш, щоб було що їсти, іси, щоб здужав робити”, „Учили, щоб бити, били, щоб учили”.

Роман П. Мирного та І. Білика „Хіба ревуть воли, як ясла повні?” засвідчив дальший розвиток і збагачення української літературної мови. Як і їх попередники на літературній ниві, автори роману орієнтувалися на багату лексично, майстерно оброблену протягом сторіч мову усної народної поезії. Та письменники не просто використовують окремі зразки народної мудрості, а її духом проймають весь зміст твору.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.