Всі публікації щодо:
Мирний Панас

Шкільний твір - Есе з української літератури

Пошук ідеалів і проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Варіант 1

Вершиної української літератури є роман П.Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Цей твір соціально-психологічний, в ньому соціально-історичний аналіз дійсності поєднується з глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини. В алегоричній назві роману звучить головна ідея: воли — алегоричний образ знедоленого селянства — не ревли б, якби було що їсти. Твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний та його брат Іван Білик почали писати під враженням розповіді про реальну людину-розбійника Василя Гнидку. Він уперше був надрукований у 1880 році в Женеві. При перевиданні в Росії автори дали йому назву «Пропаща сила». Цей новаторський роман став першим зразком великої епопеї в української літературі.

Головний герой роману — Чіпка Вареник. Це образ селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». У творі докладно з’ясовується формування характеру героя, наростання його протесту проти поневолення людини. Малий Чіпка ріс і виховувався без батька, у холоді й голоді, в атмосфері недоброзичливості і ворожості. Тільки казки бабусі розширювали кругозір хлопчика, примушували його задуматись, викликали часом не дитячі запитання. Коли Чіпку за впертість прогнав багатій Бородай, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника». Все пригнічувало дитячу душу. До злиднів додавалися ще й моральні страждання: сільські діти не приймали хлопчика до свого гурту, обзивали його «виродком», «байстрюком*’. У цей час у нього почало визрівати почуття ненависті до гноблення і насильства: «І прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала». Але Чіпка не тільки ненавидів, а й любив. Він зростав допитливим і спостережливим хлопчиком. Розповіді баби Оришки і діда Уласа вчили любити людей, бути співчутливим, добрим, не творити зла. Та все ж таки зло проросло в його душі пізніше. А маленьким Чіпка любить життя, красу природи, всім цікавиться. Це прагнення до знань допомогло Чіпці розпізнати неправду в житті. Ненависть до панів стає провідною рисою характеру, змістом його боротьби. Це почуття підсилюється, коли у Чіпки забрали його власну землю. Розуміючи, що без землі немає життя і волі, він рішуче виступає на боротьбу, але зазнає поразки. Чіпка не може змиритися з такою дійсністю і, приставши до ватаги злодіїв і розбишак, пиячить, бешкетує, грабує. Після втрати землі хлопець втрачає віру в справедливість. Своє горе та безнадію Чіпка починає топити у чарці, а потім і грабувати. Біль змученої душі, соціальна несправедливість — ось що штовхнуло хлібороба, щасливого своєю працею, на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого іншими, багатішими, сильнішими. Він мріяв бути господарем на своєму клаптику землі, але мрії не здійснилися, хоча хлопець до цього прагнув. Після одруження з Галею, Чіпка повертається до чесної хліборобської праці. Його поважають люди, обирають у земську управу, але пани знайшли привід і вигнали його звідти, бо був селянином. Кривда, яка знову впала на _Чіпчину голову, була тим останнім поштовхом, що зламав життя правдошукача. Головний герой стає на стежку сліпої помсти. Не знайшовши ніде справедливості, Чіпка став мстити без розбору. Грабунки, вбивства перекреслюють його протест. Кров згублених жертв, смерть ні в чому неповинних людей заплямовують Чіпку. Хлопець з правдошукача перетворюється у звичайного кримінального злочинця. Найблагородніші пориви душі головного героя перекреслюються злочином. Чіпка, не знайшовши шляхів боротьби проти кривдників, стає «пропащою силою». Чіпка з п’яною ватагою вирізує родину Хоменків, і його відправляють на каторгу, бо злочин є злочин.

Головний герой роману ціле життя шукав правду і не знаходив її, хотів жити щасливо, але йому не давали змоги, тому в душі Чіпки стався злам, і хлопець стає на згубний шлях розбійництва, яке приводить його до кримінального злочину. Чіпка зробив свій особистий вибір у житті.

Варіант 2

Українська нація в основному селянська. Споконвіку українці найбільшим багатством вважали землю. Надії нав’язували з добрим господарем — статечним, працьовитим, носієм традиції, творцем доброго ладу.

Життя й праця, мрії та сподівання селянства завжди привертали увагу кращих українських письменників, серед яких і Панас Мирний.

Широка панорама життя українського селянства постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Питання в назві роману — риторичне, а воли — це, звичайно, селяни. Чому ж не задоволені своїм життям селяни, що звикли працювати, як воли? Чому деякі з них стають пропащою силою на рідній землі? На ці запитання намагається дати відповідь письменник.

Прототипом головного героя роману Чіпки була реальна особа — злодій Гнидка. Замислюючись над вчинками Гнидки, Панас Мирний робить висновок, що цей розбійник — базталанна дитина свого часу. Зацікавило письменника й те, що народ не стільки звинувачував Гнидку, скільки співчував йому як нещасливцю, доля котрого понівечена суспільними обставинами.

Щоб побачити ту межу, яка відділяє людину нормальну від злодія, розбійника, письменник ретельно досліджує становлення характеру свого героя, починаючи з дитинства.

Композиція роману, його сюжет підпорядковані головному завданню — показати причини того, чому розумна, енергійна, здібна людина стає на шлях розбою.

Кожен епізод, кожна риса характеру, вчинок допомагають це зрозуміти.

Майстерний психологічний портрет Чіпки на початку твору підкреслював, що цей парубок, мабуть, зазнав чимало горя в житті.

Чіпка вирішив дістатися правди по-своєму, ставши, на жаль, на хибний шлях. Так само, як Розкольников — герой «Злочину і кари» Федора Достоєвського — вирішує Чіпка, що може вершити долі людей.

Бунтар, правдошукач стає звичайнісіньким злодієм. Шлях цей веде до повної бездуховності, веде в нікуди.

«Він, що подавав великі і світлі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати», — писав Олесь Гончар.

Питання, порушені в романі, що був написаний два століття назад, залишаються актуальні й у наш час. Адже перед кожною людиною завжди стоїть проблема морального вибору. І відповідальність за цей вибір — на кожному з нас.

Варіант 3

В українській дожовтневій літературі творчістьПанаса Мирного посідає одне з чільних місць. Літературу П.Мирний розцінював якмогутній засіб боротьби проти соціального гноблення. На його думку, художник, його твори мають активно втручатися в життя, викривати ворожі, підступні діїпанівних класів, натомість малювати світлий ідеал майбутнього. Письменникпробував свої сили у віршуванні, драматургії, прозі.

У романі відображені зрушення, які сталися наУкраїні після реформи 1861 року, піддано гострій критиціфеодально-кріпосницьке і буржуазне суспільство.

У центрі роману Чіпка Вареник — один знайяскравіших типів української дожовтневої літератури. «На перший погляд — йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки щовисипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідціде-где поп’ялося тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохизагострений; темні карі очі — теж гострі, лице довгообразе — козаче; нівисокого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі… Оце йуся врода. Таких парубків часто й густо по наших хуторах та селах. Одно тількив цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світиласьнезвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…»

У Чіпки рано прокидається розуміння соціальноїнесправедливості. Його батька, селянина-втікача, силоміць віддано в солдати, де він і загинув. Сім’я опинилась без годувальника. Мати кожен деньнаймитувала. На вулиці діти не приймають Чіпку до гурту, обзивають його. Удобру, вразливу душу закрадається озлоблення. По- чуття ненависті загострюєтьсятоді, коли Бородай вигнав Чіпку зі свого двору.

Зіткнувся Чіпка з жорстокою соціальноюнесправедливістю тоді, коли в нього обманом відібрали землю. Не добився вінправди в судовиків. Озлоблений, він протестує, бешкетує, пиячить. Чіпкавважав, що розбійництво — це засіб боротьби проти гноблення і насильства.Одружившись з Галею, Чіпка відцуравсь розбійницького товариства, ставдбайливим господарем. Але чиновники усунули селянського посланця з земства. Чіпкаоздоблюється, підбурює до виступу селян, починає грабувати правих і винуватих, доходить до вбивства…

х все ж особа Чіпки викликає в мене симпатії.Енергійний, працьовитий, він близько брав до серця чуже горе, сміливо боровсяза гідність людини.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.