Шкільний твір - Есе з української літератури

Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т.Г.Шевченка.

Тепер, коли ринкові відносини вже досягли такого рівня, коли можна купити все: від олівця до атомної бомби — я вважаю, що є такі скарби, які не можуть бути проданими ні за які гроші. До цих скарбів, що складають самоповагу нації та повагу до нації, належить творчість Т.Г.Шевченка.

У своїй творчості поет доторкнувся до найромантичнішої епохи в історії нашого народу — життя та героїчних дій українського козацтва.

Перша спроба оспівати велич і красу козацької звитяги в боротьбі проти зовнішніх ворогів, польського панства, була зроблена в поемі «Тарасова ніч». Композиційним центром твору є кобзарева пісня» в яку вплітається пісня козаків у звитяжному бою:

…Тії ночі кривавої,

Що славною стала

Тарасові, козачеству,

Ляхів, що приспала.

Ще виразніше поет розкриває боротьбу запорожців у творі «Іван Підкова», що не бояться розбурханого моря, яке «звірюкою то стогне, то виє», а вони спокійно «пливуть собі та співають».

А який же отаман у цих запорожців? Шевченко милується ним, бо він, стоячи в човні, пливучи попереду, вигукує:

Ануте, хлоп’ята,

На байдаки….

Нехай ворог гине!

Тема боротьби українського народу і козацтва проти турецько-татарських нападників була на той час актуальною і болючою для Т.Шевченка, тому він продовжує її розкривати у поемі «Гамалія», в якій козаки змальовані з іншого боку: як визволителі і народні месники. Поетові близьке прагнення козаків визволити бранців, і тому він з великим захопленням описує їх завзяття:

Не кишені трусить,

Йдем різать, палить.

Братів визволяти.

І далі в поемі Т.Шевченко захоплюється мужністю і ненавистю козаків до ворогів під час бою в Цареграді:

Козацтво преться без ваги —

І покотились яничари…

Український народ і козаки, такі близькі Шевченкові по духу, надзвичайно широко змальовані в поемі «Гайдамаки». У цьому творі поет захоплюється величчю і красою козацької звитяги. Повстанці для поета — справжні герої, орли, що злетілися на заклик України, щоб порятувати її.

Вони непримиренні в боротьбі, у прагненні покарати панів за кривди, заподіяні селянам. Розлючені повстанці у своїй ненависті до тих, хто чинив народові утиски і муки, не зупиняються перед жорстокістю: «Як смерть люта, не зважають на літа, на вроду»; «Де проїдуть — земля горить, кров’ю підпливає»..

Повсталий народ у боротьбі виявляє сміливість, нескореність, відчуває себе господарем становища.

Звитяжна боротьба найвиразніше втілена в образі представника повсталого народу Яреми Галайди:

А Ярема — страшно глянуть —

По три, по чотири

Так і кладе.

У героїчному плані змалював поет і ватажків повстання — Залізняка та Ґонту.

Залізняк — патріот, улюбленець мас. Він виявляє мужність у бою, подає приклад своєю поведінкою:

Гуля Максим, гуля батько,

А за ними хлоп’ята.

Запорожці ті хлоп’ята,

Сини його, діти…

Заспіває — заспівають…

А ворога, заплющившись,

Ката, не минає…

Ватажок Гонта — образ героїчний, він один із керівників повстання. Разом із Залізняком закликає гайдамаків карати ворога, вбиває своїх дітей, які виховувались у єзуїтів. Віддає перевагу присязі, хоч дуже любить своїх дітей. Перед смертю він з глибоким болем у душі звертається до них:

… Горе мені з вами!

Поцілуйте мене, діти,

Бо не я вбиваю,

А присяга.

Яка відданість народові, присязі! Які сильні духом козаки і український народ! Хіба можна було їх перемогти, зламати їхню волю? Ні, їх не можна було зламати, поставити на коліна. Я пишаюсь таким народом, проймаюсь гордістю, пишаюсь його мужністю і відвагою!

Вважаю, що Т.Г.Шевченко, будучи патріотом України, у своїх творах звертається до нас, закликає не забувати національні традиції, відстоювати свої інтереси, любити рідну Батьківщину.