Шкільний твір на тему - Людська праця й людина за радянських часів (за творами О. Гончара „Кресафт”, „Соняшники”, Ю. Мушкетика „Суд”, О. Довженка „Щоденник”, „Україна вогні”)

11 КЛАС
Твори з української літератури

Шкільний твір на тему - Людська праця й людина за радянських часів (за творами О. Гончара „Кресафт”, „Соняшники”, Ю. Мушкетика „Суд”, О. Довженка „Щоденник”, „Україна вогні”)

Багато з нас, людей нового покоління, навіть і не знають, що означає слово колгосп. А це ж ціла доба в історії нашого народу, причому, чи не найтрагічніша. Сама по собі ідея колективних господарств непогана. Але за роки радянської влади вона зазнала такої трансформації, що перетворила людей на рабів, відбила у них любов до землі-годувальниці.

Герой оповідання О. Гончара „Кресафт”, будучи головою колгоспу, наважився подбати хоча б частково про своїх трудівників. Він видав зерно на трудодні напівголодним людям. Це викликало обурення, гнівне засудження з боку керівників району, адже у них на першому місці — його величність План, „вказівки зверху”, а не селяни, які своєю невтомною працею годували увесь народ.

В оповіданні „Соняшники” О.Гончар акцентує зовсім на іншій темі, але й там ми знаходимо згадки про те, як дівчата колгоспниці, за допомогою лопат і тачок зводили греблю, з ранку до вечора працювали в полі, часто отримуючи за це лиш палички-трудодні. Люди вірили у світле майбутнє, трудилися для нього не покладаючи рук, але так нічого доброго й не діждалися.

Згадаймо ще й такий факт безправності зафіксований у романі О. Гончара „Собор” — колгоспники не мали паспортів і не могли виїжджати із села без дозволу, який практично мало кому давався.

Особливо вражає доля Ґанки з оповідання Ю. Мушкетика „Суд”. Молода й здорова жінка віддавала усі сили праці в колгоспі, не жаліла навіть власних дітей, коли треба було зробити щось важке й термінове. Та ось підійшла старість, хвороби. Колгоспниця через недугу не виробила норми трудоднів. І тепер її судять, ганьблять перед усім районом, не вважаючи ні на колишні заслуги, ні на об'єктивні причини.

Сучасним читачам це здається абсурдом, але ж то — гірка історична правда.

Часто гідність і честь молодих колгоспниць вимірювалися не їхніми моральними якостями, а гектарами спалених буряків та іншими трудовими показниками. Про це з болем та обуренням пише у своїх „Щоденнику”, кіноповісті „Україні в огні” Олександр Петрович Довженко.

Нашому народові завжди було притаманне почуття колективізму. Це засвідчують і народні прислів'я: „гуртом і батька добре бити”, „у гурті й каша добре їсться”, „що громаді, те й бабі” тощо, народні традиції, наприклад, толоки. Але такі колективні об'єднання мали б бути суворо добровільними з цивілізованими умовами праці, з дотриманням прав і свобод, відповідним соціальним захистом. Людина, її щастя й добробут — ось що має бути головним для будь-якої держави, будь-якої формації. І той, кому хочеться реанімувати колишній лад, хай почитає твори наших письменників.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.