5 КЛАС
Твори з української літератури
ПАВЛО ТИЧИНА

Шкільний твір на тему - Музичність поетичних образів Павла Тичини

Однією з головних особливостей чудової поезії II. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика супроводжує кожен рядок поезій, а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує. Про те, як поет був закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свідчать його твори: поема — симфонія „Сковорода”, фуга „Шуми, епоха наша!”, реквієм „Похорон друга”, „Дума про трьох Вітрів”, „Пісня про гармонію”, пісня-ноктюрн „Ви знаєте, як липа шелестить”, вірші збірки „Сонячні кларнети”, „Музичний ранок в консерваторії”, кантата „Марії Заньковецькій”.

Яскравим прикладом поєднання слова і музики є його поезія „Сонячні кларнети”.

Збірка „Сонячні кларнети” в 1918 році стала етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її „одним із наймузикальніших творінь у світовій поезії”.

Світ „Сонячних кларнетів” сповнений дзвінких і пастельних барв та звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А. Ніковського, нагадують „щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів... Кларнети — це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння”.

Серед цих віршів особливе місце посідає „Арфами, арфами...”, як виняткове явище в художній літературі. Цей вірш полонить музичністю, майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа нібито сповнює ніжністю, мелодійністю, рядки потихесеньку зачаровують. Вона звучить протягом усього твору і м'яко омузичує всі слова. Навіть слова „сміх”, „плач”, „думи”, „засмучена” сприймаються як уявні мелодії, що визначають зміст задумливого поетичного твору.

У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими відтінками: „арфами золотими”, „квітами — перлами”, „ніжнотонними думами”, „плач... перламутровий”, „поточки, як дзвіночки” та інше.

Вражаюча сила гармонії вірша „Арфами, арфами...” полягає у поєднанні слова і звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному ладі. Цьому підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: „Арфами, арфами”, „Думами, думами”, „Стану я, гляну я”, „Любая, милая”. Такі словосполучення нагадують головну тему, фіксують душевні порухи ліричного героя.

Арфами, арфами —

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна,

Запашна,

Квітами — перлами

Закосичена.

Своєрідність стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:

Думами,думами —

Наче море кораблями,

переповнилась блакить

Ніжнотонними...

Чарівна музика твору „Арфами, арфами” така ж сонячна, життєрадісна, сповнена тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла Григоровича Тичини.