Марко Вовчок і Тарас Шевченко

9 КЛАС
Твори з української літератури
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40—60-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
МАРКО ВОВЧОК
ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Марко Вовчок і Тарас Шевченко

Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці:

...Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка,

обличителя жестоких

людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите...

Ці рядки створені у 1859 році, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга після заслання. Вони написані на честь чарівної жінки-письменниці Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина „Зустріч І. Тургенєва і Марка Вовчка з Т. Шевченком”, на ній зображено цю зустріч 1859 року. Процитована поезія Т. Шевченка є своєрідним благословенням письменниці, він так і називається „Марку Вовчку”. Чому так тепло відзивався великий поет про письменницю, твори якої почали лише друкуватись?

У 1857 році в Петербурзі вийшли „Народні оповідання” Марка Вовчка, які знайшли широкий відгук у колі літераторів. Про письменницю, росіянку за походженням, яка писала українською мовою, говорив весь Петербург. А в 1859 ропі Маркевичі переїжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала відвідувати гурт діячів культури міста, на якому й познайомились Великий Кобзар і вона. Т. Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала і в його поетичних творах. У письменниці звучав заклик до волі, вільного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вільна людина може здолати будь-які перешкоди, чому є свідчення і життя Кобзаря, і творчість обох митців. Оповідання Марка Вовчка здобули високу оцінку поета, у вірші, присвяченому письменниці, він писав:

...І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную... О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Пророком і „своєю донею” назвав поет Марка Вовчка — і це чи не найвища оцінка творчості письменниці.

У 1859 році Марко Вовчок їде на лікування до Німеччини, потім у Париж. Там до неї дійшла звістка про смерть Т. Шевченка. У листі до чоловіка Марко Вовчок пише: „Боже мій! Нема Шевченка... у мене душа болить, болить і ніколи не перестане...” Нема Шевченка! А здається, тільки вчора одержала письменниця „Кобзар” — третю прижиттєву збірку видання творів Т. Шевченка. Цей „Кобзар” був особливо цінний для письменниці, бо мав присвяту їй, Марко Вовчок, від великого поета України: „Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко”.

Під впливом „Кобзаря” Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жіночу недолю, продовживши тему жінки-страдниці, розпочату поетом. Твори її - це твори, у яких звучить заклик до волі, до боротьби проти царату.