Всі публікації щодо:
Вишня Остап
Самійленко Володимир
Чорногуз Олег

Мегазбірка найкращих учнівських творів

ПЛАН - В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ - УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА

I.Остап Вишня — творець нового жанру — усмішки. (Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменника — розвінчання недоліків людини і суспільства.)

II. Мисливські усмішки” Остапа Вишні.

1.Історія створення „Усмішок”. („Мисливські усмішки” письменник складам протягом тривалого часу, а найповніше видання було здійснене вже після його смерті — 1958 року.

Остап Вишня любив і рибалити, і полювати. Це було відомо усім. Але як тоді поєднати ці знання із записами у щоденнику письменника: „їздили полювати!.. І як радісно, що я нічого не вбив! І як радісно, що я ще поїду (обов’язково), щоб щось убити! І як радісно буде, що я нічого не вб’ю”. Дивно? Нічого дивного: любов Остапа Вишні до всього живого, до світу природи була незаперечною ознакою його натури. Тож рибалити і полювати він ходив скоріше для того, щоб назбирати побільше смішних історій, щоб побути в колі друзів.)

2.Що таке усмішка? (Усмішка — різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події коротка, діалогізована, добра та лірична. У ній поєднуються риси ліричної пейзажної замальовки та народного анекдоту. Автор виступає у ролі оповідача, доброго, сентиментального любителя природи.)

3.Тематика „Усмішок” та їх особливості. (У „Мисливських усмішках” відтворюються веселі та смішні пригоди, що їх переживають персонажі творів, з них доброзичливо кепкують рідні та знайомі. Усмішкам органічно притаманні життєлюбний тон оповіді, глибокий ліризм, оптимістичні, світлі, часом і сумовиті настрої. Вони відбиваються в душі людини, вони ж характеризують тонко змальовані письменником чарівні пейзажі.)

4.Гротеск — улюблений прийом письменника-гумориста. (Одним із найулюбленіших прийомів Остапа Вишні є прийом гротеску. В його усмішках Знаходимо перебільшення зображуваного явища, різкі контрасти між реальним, вигаданим чи розказаним оповідачем-мисливцем, поєднання дійсного і фантастичного. Та ніде гуморист не збивається на карикатурне спотворення образу чи характеру. Його гротеск має ліричний, добродушний, інтимний характер. На цьому прийомі тримаються майже всі твори циклу „Мисливські усмішки”.)

5.Засоби створення комічного в „Усмішках” О. Вишні на прикладі усмішки „Як варити і їсти суп з дикої качки”. (Парадокс („Дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці...”; „Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами”; „Летіла, побачила, що націляюсь, виходу не було, взяла й... зарізалась. Що ж тут дивного?! Варіть уже, прошу вас!” — пояснення того, що у качки перерізано горло замість сліду від кулі.

Іронія, Збираєтеся, „берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...”.

Невідповідність удаваної серйозності і комічності ситуації, що описується.

Розмовна, колоритна народна мова.

Яскрава деталь (наприклад, стопка, рушниця, забута вудка), яка вносить комічний струмінь у ситуацію.

Об’єднання несумісних понять („Дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерах та по очеретах і тихих-тихих плесах, по річках колисках”; „Спішу, щоб на вечірню зорю спізнитися”).

Кумедні ситуації, створені через невідповідність подій і реакції на них персонажа (Персонаж усмішки „Як варити і їсти суп із дикої качки” спросоння сприймає постріли з мисливської рушниці за бомбардування і з криком „Бомбьожка!” біжить у бомбосховище).)

ІІ. „Мисливські усмішки” Остапа Вишні — унікальне художнє явище в українській літературі. (Усмішки „мисливські”, але навчають не полювати на звірину, а берегти її, дбати про наступні покоління. В усмішках дістає своє поетичне виявлення народне ставлення до природи, художньо осмислюються такі гуманістичні проблеми, як „людина і природа ”, „людина і пам’ять”, „людина і вічність земного буття”.)