Учнівські твори з української літератури

Стародавні уявлення і вірування нашого народу у повісті Михайла Стельмаха „Гуси-лебеді летять...“

I. Повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" — чарівна казка дитинства (автобіографічність образу Михайлика, подій дитячих років, вражень, відкриттів; у дитинстві знаходяться витоки мистецького натхнення).

II. Казковий, містичний світ повісті.

1. Уявлення героїв про дивний світ природи, олюднення ними природи (розповіді діда Дем’яна про лебедів, які приносять на крилах весну і життя, про сонце, яке відмикає своїми золотими ключами землю; розмова матері з землею, наче з живою істотою; знання таємниць природи маленькою лісовою царівною — Любою).

2. Глибоке знання письменником народних обрядів, звичаїв, традицій (свята повага народу до хліба, вишивані рушники у хатах; калина у садках, щедрівки тощо).

3. Показ М. Стельмахом процесу праці як народного ритуалу (оранка землі, сівба насіння тощо).

III. Почуття, які викликає в мені повість М. Стельмаха (вливає в душу струмінь добра і ніжності, пробуджує любов до рідної землі).

Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха „Гуси-лебеді летять...“, неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.

Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті „гуси-лебеді“ душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем’ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи.

Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, „щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами“, з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.

Мене дуже вразила повість „Гуси-лебеді летять...“ своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.