Романтизм у ранніх творах Т.Г.Шевченка - ТАРАС ШЕВЧЕНКО - 9 клас

Найкращі учнівські твори

Романтизм у ранніх творах Т.Г.Шевченка - ТАРАС ШЕВЧЕНКО - 9 клас

Становлення поетичної творчості Т. Г. Шевченка може бути розглянуте як стислий взірець становлення нової української літератури, розвитку та збагачення літературної української мови. Шевченко, як великий національний поет, не обмежений у творчості, він живить свою поезію світовими здобутками, будує її в руслі літературного процесу свого часу. Тому початок його творчості несе на собі відбиток могутньої літературної течії — романтизму.

Характерний для романтизму жанр балади був переосмислений у перших творах Шевченка у національному дусі. У баладах великого українського поета враховано багатий досвід російського майстра — В. Жуковського. Але якщо Жуковський сюжети своїх балад бере з іноземної літератури, Шевченко створює

зразки дійсно національної поезії — і по сюжету, і по колориту, використовуючи народні пісні та легенди.

Перша балада — „Причинна” — будується на повір'ях, переказах, що панують в українському селі. Дівчина-сирота стає жертвою боротьби таємничих і зловісних сил. Вона перетворюється на причинну, бо її „русалки залоскотали”. Фантастичний сюжет розгортається серед притаманних народній поезії образів-символів. Тут і червона калина, і зелений явір, і верби високі, і величний Дніпро. Романтична трагедія двох закоханих, що не можуть бути щасливі в цьому прозаїчному світі, перестає бути літературною умовністю, бо герої її — звичайні селянські дівчина і парубок. І інтонації поета зворушливі та прості, як у сліпих кобзарів, що співають на базарній площі для усякого люду.

Друга балада — „Тополя” — ще знайоміша по мелодиці та поетичності, ще ближча до народної пісні. Фантастика, ворожба і чаклунство не мають тут переваги над реальністю. Образ дівчини, що її мати хоче віддати за немилого, образ матері, що хоче для дівчини доброї долі, але добро це — жити із „старим, багатим”, „панувати” — взяті із життя. Але сила поезії та пісні перетворюють звичайну ситуацію на чарівну казку: дівчина звертається до чаклунки, та дає зілля, щоб повернути красу та милого. І так дівчина викликає свого козака, так виспівує серце, порівнюючи себе з одинокою тополею, що стається диво:

   Зілля диво наробило —

   Тополею стала.

   Не вернулася додому,

   Не діждала пари;

   Тонка-тонка та висока —

   До самої хмари.

Романтична література часто звертається до героїчних часів національної історії. Отак і в поемі Шевченка „Гайдамаки” змальовано образ волелюбних героїв, мужніх народних повстанців. Щоб загострити емоційний та сюжетний стан, Шевченко використовує романтичні прийоми: напружений сюжет, загострення конфлікту між особистим і загальним — Ярема Галайда б'ється разом з гайдамаками, визволяє свою наречену, але не може лишитися з нею, бо битва триває. Але літературність не робить героїв фантастичними, лише допомагає глибокому розкриттю характерів, романтизм зображення подій у Шевченка не суперечить історичній правді. І це тому, що, як і в баладах, у історичній поемі поет спирається, з одного боку — на народну пісенну традицію, а з іншого — на глибоке вивчення історичних фактів.

Романтизм ранньої творчості Т. Г. Шевченка став закономірним ступенем розвитку його поетичної майстерності, а зв'язок з народною творчістю допоміг поетові змалювати вірні та поетичні образи.