Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Найкращі учнівські твори

Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка - ІІ варіант - ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Тарас Шевченко... Людина, митець, талант... Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яскравою зіркою на сторінках безсмертного Кобзаря”. Ніхто до Шевченка не зобразив з таким

натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам'ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жаліючи життя, ставали на захист волі, своєї землі, рідного народу. Поет звертався до покріпачених українців з палким закликом згадати давню славу своїх предків. Читаємо твори „Гамалія”, „Іван Підкова”, „Гайдамаки”, „Перебендя”, „На вічну пам'ять Котляревському”, „До Основ'яненка” і бачимо нашу історію, показану в живих образах. Відважні козаки-запорожці мужньо захищають рідний край від орди і йдуть походом до Трапезунда та Константинополя, щоб визволити із неволі побратимів. Один із таких походів зображено в поемі „Гамалія”. Щоб відплатити за спалені села, за тисячі вбитих і загнаних у полон, за кров і муки братів, за хижацькі напади, веде в чужу землю козаків відважний отаман. Захоплення безстрашністю запорожців, благородством їх мети і відвагою сердець звучить заключним акордом у кінці поеми. Славні лицарі повертаються в Україну, визволивши невільників. Вони величають свого ватажка:

   Слава тобі, Гамаліє,

   На весь світ великий,

   На весь світ великий,

   На всю Україну,

   Що не дав ти товариству

   Згинуть на чужині!

Велич і краса козацької звитяги висвітлена Кобзарем і в його поемі „Гайдамаки”. У центрі уваги тут повстання 1768 року, відоме в історії під назвою Коліївщина. Ватажки повстанців — відважні козаки Залізняк і Гонта. Максим Залізняк — син бідних селян, син свого замученого народу:

   Нема в його ні оселі,

   Ні саду, ні ставу...

Рішучий та хоробрий, він завжди йде попереду, подаючи приклад іншим козакам. Автор захоплюється його силою: „... і воює, і гарцює з усієї сили”.

Гонта заради волі рідного краю забув про особисте життя. Велику жертву кладе він на вівтар свободи — життя власних синів. Він любить своїх дітей, але дав присягу „різать католика” і свято її виконує. Шевченко оцінює жертовність цього вчинку дуже високо, адже його герой бореться не за особисте щастя, а за визволення всього поневоленого народу.

Головний герой поеми „Гайдамаки” — повсталий народ. Ярема Галайда — його яскравий представник. Рисами справжнього українського козака наділений цей персонаж. Його вчинками керує вільний козацький

дух. Ярема — захисник України, мужній, відданий народній справі, вірний коханій Оксані. Своїм незвичайним завзяттям, чудовим володінням зброєю Ярема викликає прихильність Гонти і Залізняка. І сам Шевченко захоплюється своїм героєм:

   Придбав Максим собі сина

   На всю Україну.

   Хоч не рідний син Ярема,

   А щира дитина.

Наскрізь пронизана прагненням до волі поема „Іван Підкова”. Основна думка цього твору — запорожці вміли добувати „і славу, і волю”, тому пам'ять про них житиме у віках. „Слава не поляже”, — стверджує Шевченко в поетичному звертанні „До Основ'яненка”. Слава живе в пісні, у думі про козаків-лицарів. Вона живе у віщому слові великого Тараса:

   Без золота, без кам

   Без хитрої мови,

   А голосна та правдива,

   Як Господа слово.

Визначному ватажкові українського народу в боротьбі проти польської шляхти Семенові Палію Шевченко присвятив історичну поему „Чернець”. Колишній воїн, досягнувши похилого віку, мусив, за старими запорозькими звичаями, йти в монастир. Головну увагу автор приділяє особистим переживанням Палія. В уяві героя проходить його життя, оживає славне січове братерство. Палій тяжко переживає своє безсилля, свою самотність. Але, як справжній патріот, він думає передусім про Україну.

„Кобзар” — книга, наповнена відчуттям національної гордості, закликами боротися за свою волю і щастя. Поезії Шевченка залишають в нашій пам'яті незабутній слід, віру в безсмертя моральної справедливості, совісті, правди. Вони викликають бажання бути схожими на волелюбних прадідів, любити рідну землю, пишатися минулим України і бути гідними синами рідного краю.

Чітко усвідомлюючи, хто стоїть на перешкоді розвитку України і народу, поет усю силу свого таланту спрямував на те, щоб відстоювати таку потрібну людям правду і справедливість. Завдяки своїй мужності, благородству, чесності поетові вдалося перемогти обставини життя, пророче провістити про те оновлення, яке настане в житті народу України, що здобуде свою національну незалежність, а для людей — свободу. У цьому виявилась велич і слава Т. Шевченка — генія українського народу.