Найкращі учнівські твори

Твір - Зображення трагічної долі жінки-матері в поемі „Наймичка” - ТАРАС ШЕВЧЕНКО - 9 клас

   ...І перед нею помолюся,

   Мов перед образом святим

   Тієї матері святої.

   Т. Шевченко

Людині дуже важко жити у світі без матері, без її любові та чутливого серця, яке зрозуміє всі болі і турботи своєї дитини. Образ матері — доброї, щедрої на любов і ласку — постає перед нами із творів Тараса Шевченка. Втративши маму дев'ятилітнім хлопчиком, великий Кобзар усе життя тужив за найдорожчою людиною. Тому і говорить митець про неї з таким обожнюванням:

   Слово мамо.

   Великеє, найкращеє слово!

Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — закон жертви. Кожен з нас більшою чи меншою мірою жертвує людям щось своє: час, знання, любов... Але найвища самопожертва — в материнстві. Мати дарує дитині не лише свій час і безмежну любов — вона віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти. Жертовність безталанної української матері Тарас Шевченко підносив до рівня найвищих надбань людської душі. З великим співчуттям розповідає митець про головну героїню поеми „Наймичка” Ганну, яка зневажила споконвічні цінності народної моралі, вчинила гріх, відцуравшись своєї рідної дитини, але спокутувала провину все життя, вимолюючи прощення у сина і Бога. Палко просить вона сина:

   Не лай мене; молитимусь,

   Із самого неба,

   Долю виплачу сльозами

   І пошлю до тебе.

Весь вік „каралася” Ганна в „чужій хаті” і ніхто ніколи не бачив, як вона „щовечір, небога, свою долю проклинає, тяжко-важко плаче...” Дивовижну силу пробуджує в ній материнська любов. Адже Ганна змогла перенести стільки горя — жила бідною наймичкою в господі свого сина, любила його мовчки і до кінця днів розплачувалася за гірку помилку молодості, навіть помирати їй довелося не у своїй хаті.

У стражданнях, що їх зносить мати-наймичка, щоб бути біля свого сина й оберегти синову долю, розкривається сила материнської любові, святість материнства, глибина душі героїні поеми.

У творах Тараса Шевченка доля жіноцтва нещаслива і майже завжди трагічна. Але в той же час поет ставить звичайну жінку вище від усіх та усього, схиляється перед її вічними муками і терпінням, підносить образ матері до рівня національних святинь.