Українська література - розробки уроків

Жіноча доля — одна з провідних тем Шевченкової творчості (за поемами «Катерина», «Наймичка», «Марія»)

Мета: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні, зосередити увагу учнів на осмисленні вчинків героїв, ліризмі поем та вмінні тонко передати людські почуття; зіставити конфлікти, що були актуальними протягом багатьох віків у різних народів; розвивати спостережливість, уміння порівнювати, узагальнювати, наводити переконливі аргументи, доводити власні думки, робити виважені висновки; виховувати шанобливе ставлення до жінки — матері як уособлення краси на землі.

Завдання:

- проаналізувати зміст поем Т. Шевченка «Катерина», «Наймичка», «Марія»

- вирішити коло проблем, які мають розв’язуватися протягом уроку;

- порівняти образи героїнь поем Катерини, Ганни, Марії;

- провести паралель між минулим і сьогоденням України даної проблеми: жіночої долі.

Очікувані результати; навчальні цілі:

- ввести учнів у світ нелегкого складного життя жінки в ХІХ столітті;

- актуалізувати й активізувати ментальний досвід школярів, залучивши їх до обговорення проблем, порушених поетом у поемах «Катерина», «Наймичка», «Марія»;

- актуалізувати проблему духовного самовдосконалення і відповідальності особистості за вчинки; визначати морально-етичні проблеми, які залишилися нерозв’язаними на особистісному рівні;

- збагачувати читацький досвід школярів, виразність читання поезій;

- створення власних проектів щодо творчості Т. Шевченка

Форми роботи: випереджальні завдання (мультимедійна презентація), групова робота: «Мистецтвознавці», «Літературознавці», «Аналітики», «Поетичний салон».

Обладнання: портрет Т. Шевченка, репродукції картин до поеми «Катерина», «Наймичка», мультимедійна презентація, твори Т. Шевченка, магнітофон.

Тип уроку: навчальний проект.

Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво, музичне мистецтво.

Проблемне питання: моральне падіння чи моральну велич жінки мав на увазі Шевченко, пишучи ці поеми?

Свята і грішна,

Ніжна і жагуча…

І сильна, і слабка.

…Ти — жінка,

Жінка-мати і дружина,

Безмежне море

Доброти й тепла…

Земна й небесна,

Горда і проста…

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

На фоні мелодії української народної пісні «Ніч яка місячна»

Слово вчителя:

Тема жінки - матері провідна у творчості Т. Шевченка. Їй автор присвятив усе своє життя. Йому вдалося створити прекрасні образи жінок, матерів, які змушують захоплюватися ними, співчувати їм, долати труднощі разом з ними, співпереживати, З ніжністю, любов’ю автор змальовує українську дівчину, молодицю, але найкраще, найтонше йому вдалося створити образ жінки — матері. Можливо причиною такої обізнаності тяжкої жіночої долі була рання смерть матері поета, яку Шевченко усе життя згадував найтеплішими , найпроникливішими словами.

Конфлікт між призначенням жінки на землі і тяжкою дійсністю, яка нівечить материнство, постійно хвилював Кобзаря, завдавав тяжких творчих мук. Майже в усіх його творах виражена трагедія материнської долі. Колись гарні молоді матері переживають каліцтва, божевілля, самотню старість, смерть під тином. Поет створив панораму материнського горя своїх героїнь, він постійно ставить їх перед вибором.

Сьогодні ми перегорнемо сторінки творів, які написані в різні періоди, вони досить різні за стилем, за авторськими настановами, але всіх їх об’єднує одне — образ жінки — доброї, щиросердної, наївної, довірливої, беззахисної, яка прагне щастя і водночас нещасна в отруєному світі зла.

У «Катерині» переважає романтична піднесеність; у «Наймичці»- життєво-побутова конкретика; у «Марії» - символічна узагальненість. Однак вони між собою тісно пов’язані, становлять своєрідний людинознавчий триптих.

ІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Слово вчителя

Перед нами сьогодні постане ряд запитань, до відповідей на які ви готувалися заздалегідь, щоб з’ясувати:

Проблемне питання

Моральне падіння чи моральну велич жінки мав на увазі Шевченко, пишучи поеми «Катерина», «Наймичка», «Марія»?

Учні, готуючись до нашого сьогоднішнього уроку, розподілилися на групи: «Мистецтвознавці», «Літературознавці», «Поетичний салон», «Аналітики». Кожна з груп отримала завдання, і результат їхньої роботи ми зараз побачимо.

Виступ групи «Мистецтвознавці»

1 учень. Усьому світові відома картина Рафаеля «Сікстинська мадонна». Ніби з небес повільно й урочисто до людей сходить Божа Матір — Мадонна, несучи на руках і міцно притискуючи до себе свого сина. І Святий Сікст і Свята Варвара захоплені нею. Мадонна несе сина людям, відірвавши його від себе. Але зв’язок, який існує між матір’ю і сином, ніколи не зникне. Син ніколи не забуде своєї матері, і пам’ять про неї збереже у своєму серці, тому що вона дала йому життя. А мати постійно стежитиме за ним, хвилюватиметься: як йому серед людей? чи живе за Божими законами? чи творить добро, якому вона його вчила? Її погляд переповнює любов до сина, тривога за його майбутнє, готовність у будь-яку хвилину все зрозуміти і пробачити.

2 учень. Дивлячись на картину відомого художника, розумієш, що материнство - це найвище призначення жінки на землі. Материнство — це краса народження й продовження життя. Але для героїнь Шевченка стати матір’ю стало великою проблемою. Безліч випробувань випало на тендітні плечі молодих мам: сором, страждання, осуд, вигнання, поневіряння, зречення рідних, самотність.

Виступ групи «Літературознавці»

Поема «Катерина»

1 учень: Центральний образ поеми — Катерина. Це проста селянська дівчина, щира й безпосередня у своїх почуттях. Вона вабить своєю красою, чарує емоційною свіжістю, чистотою. Це — ідеальний, ніжно опоетизований тип народної сільської красуні. Вона здатна покохати палко, самовіддано, пристрасно, до самозабуття. Дівчина не може розпізнати зла. Страшну правду свого становища Катерина сприймає не одразу. З почуттям власної гідності зносить вона насмішки й глузування сільських цокотух.

Виступ групи «Поетичний салон»

1 читець …Пішов москаль в Туреччину,

Катрусю накрили.

Незчулася, та й байдуже,

Що коса покрита;

За милого, як співати,

Любо й потужити.

Обіцявся чорнобривий,

Коли не загине,

Обіцявся вернутися

Тойді Катерина

Буде собі московкою,

Забудеться горе;

А потім що, нехай люде

Що хотять говорять.

Не журиться Катерина -

Слізоньки втирає,

Бо дівчата на улиці

Без неї співають.

Не журиться Катерина —

Вмивається сльозою,

Возьме відра опівночі

Піде за водою,

Щоб вороги не бачили;

Прийде до криниці,

Стане собі під калину,

Заспіває Гриця,

Виспівує, вимовляє,

Аж калина плаче.

Вернулася — і раденька,

Що ніхто не бачив.

Не журиться Катерина

І гадки немає —

У новенькій хустиночці

В вікно виглядає.

Виглядає Катерина…

Минуло півроку;

Занудило коло серця,

Закололо в боку:

Нездужає Катерина,

Ледве-ледве дише…

Вичухала та взапічку

Дитину колише

А жіночки лихо дзвонять,

Матері глузують.

Виступ групи «Літературознавці»

2 учень. Катерина — образ неповинної страдниці-покритки, скривдженої офіцером. Причини трагічної долі Катерини - в соціальній природі класового суспільства, в якому, за словами поета, «того в’яжуть, того ріжуть, той сам себе губить». Доля Катерини викликає глибоке співчуття і збуджує палкий протест проти соціальної

кривди, проти наруги над людиною.

3 учень. У поемі «Катерина», крім основної, людинознавчої, помічаємо національну тему.

У вступі до поеми прочитуються два смислові пласти:

а) острога дівчатам, аби не зналися з підступними й жорстокими російськими офіцерами;

б) застереження наївній довірливій українській душі, щоб цуралася Московщини, мов чуми, бо інакше загине, як загинула Катерина.

Суть нещастя Катерини не так народження позашлюбної дитини, як те, що довірилася, дала себе зганьбити ворогові. Отже, осквернила свою душу. Лише в цьому контексті можна зрозуміти вчинок батьків.

Виступ групи «Поетичний салон»

2 читець: Сидить батько кінець стола,

На руки схилився.

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні:

«Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила…

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві…

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягідку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько… Доню моя,

Що ти наробила?

Оддячила! Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх речей,

То її послухай.

Іди, доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю…

Обізвався старий батько:

«Чого ждеш, небого?

Заридала Катерина

Та бух йому в ноги:

«Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мене, мій голубе,

Мій соколе милий!

«Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люде;

Молись Богу та йди собі-

Мені легше буде».

Виступ групи «Літературознавці»

Чому батьки проганяють Катерину? Вони чинять згідно з тими переконаннями, що і герой М. Гоголя Тарас Бульба зі своїм сином-зрадником. Виряджаючи дочку, мати, яка до нестями любила її, промовляє страшні слова: «Якби знала до схід сонця була б утопила». Батьки Катерини вмирають. Цією символічною смертю автор підкреслює, що померли останні з тих, хто знайшов у собі сили бути незрадливим.

Зрада коханого, непорозуміння з батьками, вигнання з дому, глузування людей — усе це примушує Катерину зробити вибір: життя і виховання дитини чи самогубство?

Виступ групи «Поетичний салон»

3 читець. Боже ти мій!.. Дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! голубчики!

Возьміть за собою;

Не цурайтесь, лебедики:

Воно сиротина;

Возьміть його та оддайте

Старшому за сина.

Возьміть його... бо покину,

Як батько покинув, —

Бодай його не кидала

Лихая година!

Гріхом тебе на світ Божий

Мати породила;

Виростай же на сміх люд

«Оставайся шукать батька,

А я вже шукала».

Та в ліс з шляху, як навісна!

А дитя осталось,

Плаче, бідне... А москалям

Байдуже; минули.

Воно й добре; та на лихо

Лісничі почули.

Біга Катря боса лісом,

Біга та голосить;

То проклина свого Йвана,

То плаче, то просить.

Вибігає на возлісся;

Кругом подивилась,

Та в яр... біжить... Серед ставу

Мовчки опинилась.

«Прийми, Боже, мою душу,

А ти — моє тіло!»

Шубовсть в воду!.. Попід льодом

Геть загуркотіло.

Чорнобрива Катерина

Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом —

І сліду не стало.

Завдання: записати свідомим чи несвідомим, на вашу думку, було рішення Катерини про самогубство? Чи думала вона в цю мить про дитину? Чому?

Виступ групи «Літературознавці»

Поема «Наймичка»

5 учень. Однією з вершин поезій Шевченка періоду середини 40-х років є поема «Наймичка». Поет звернувся в ній до тієї ж теми покритки, що і в «Катерині», але розробив її по-новому. Як і «Катерині», Шевченко розкриває знедоленість матері позашлюбної дитини, але не аналізує взаємин героїні твору її з середовищем, а зосереджується на морально-психологічній драмі жінки. Образ матері у поемі не тільки трагічний, як у «Катерині», величний.

Катерина й наймичка Ганна близькі за своєю долею, але Катерина не знесла своєї долі. Наймичка — натура сильна. Вона знайшла в собі сили зберегти життя сина. Ганна підкидає дитину старим одиноким хуторянам, а сама стає наймичкою.

Виступ групи «Поетичний салон»

4 читець: У неділю вранці-рано

Поле крилося туманом;

У тумані, на могилі,

Як тополя, похилилась

Молодиця молодая.

Щось до лона пригортає

Та з туманом розмовляє:

«Ой тумане, тумане —

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану?

Чому мене не задавиш,

У землю не вдавиш?

Чому мені злої долі,

Чом віку не збавиш?

Ні, не дави, туманочку!

Сховай тілько в полі,

Щоб ніхто не знав, не бачив

Моєї недолі!..

Я не одна, єсть у мене

І батько, і мати...

Єсть у мене... туманочку,

Туманочку, брате!..

Дитя моє! мій синочку,

Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму

На лиху годину.

Чужі люде хреститимуть,

Я не буду знати,

Як і зовуть... Дитя моє!

Я була багата...

Не лай мене; молитимусь,

Із самого неба

Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе».

Виступ групи «Літературознавці»

1 учень: У стражданнях зносить мати-наймичка перебування біля свого сина, який не має знати про її страшний гріх. Ганна оберігає долю сина, її материнські почуття біля нього розкриваються повною силою: любов, прагнення прийти на допомогу у кожну хвилину.

Шевченко зображує душевну силу, моральну чистоту знедоленої матері. Якщо Катерину розчавлює зрада коханого й зневага односельців, то Ганна турбується передусім про долю сина, а не власну.

Виступ групи «Поетичний салон»

5 читець. А коло дитини

Так і пада, ніби мати;

В будень і в неділю

Головоньку йому змиє

Й сорочечку білу

Що день божий надіває.

Грається, співає,

Робить возики, а в свято —

То й з рук не спускає.

Дивуються старі мої

Та моляться Богу.

А наймичка невсипуща

Щовечір, небога,

Свою долю проклинає,

Тяжко-важко плаче;

І ніхто того не чує,

Не знає й не бачить,

Опріч Марка маленького.

Так воно не знає,

Чого наймичка сльозами

Його умиває.

Не зна Марко, чого вона

Так його цілує —

Сама не з’їсть і не доп’є,

Його нагодує.

Не зна Марко, як в колисці

Часом серед ночі

Прокинеться, ворухнеться —

То вона вже скочить,

І укриє, й перехрестить,

Тихо заколише;

Вона чує з тії хати,

Як дитина дише.

Вранці Марко до наймички

Ручки простягає

І мамою невсипущу

Ганну величає...

1 читець: Марко схилився

До наймички у голови.

«Марку! подивися,

Подивися ти на мене:

Бач, як я змарніла?

Я не Ганна, не наймичка,

Я...»

Та й оніміла.

Марко плакав, дивувався.

Знов очі одкрила,

Пильно, пильно подивилась —

Сльози покотились.

«Прости мене! Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати».

Та й замовкла...

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся... до матері —

А мати вже спала!

Завдання: запишіть, чи можна назвати життя Ганни материнським подвигом? Чому? Як ви ставитеся до її вибору?

Виступ групи «Поетичний салон»

2 читець: Все упованіє моє

На Тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє Твоє,

Все упованіє моє

На Тебе, Мати, возлагаю.

Святая сило всіх святих,

Пренепорочная, Благая!

Молюся, плачу і ридаю:

Воззри, Пречистая, на їх,

Отих окрадених, сліпих

Невольників. Подай їм силу

Твойого мученика-Сина,

Щоб хрест-кайдани донесли

До самого, самого краю.

Достойнопітая! Благаю!

Царице неба і землі!

Войми їх стону і пошли

Благий конець, о Всеблагая!

А я, незлобний, воспою,

Як процвітуть убогі села,

Псалмом і тихим, і веселим

Святую доленьку Твою.

А нині плач, і скорбь, і сльози

Душі убогої — убогий

Остатню лепту подаю.

Виступ групи «Літературознавці»

Поема «Марія»

3 учень: Апофеозом материнства, яке завжди святе, є образ Марії. Ця поема стала вершинним втіленням наскрізної для творчості Шевченка теми материнства, особливо материнства зневаженого, тобто теми матері-покритки. Поет найвище підносить матерів-страдниць, чиє життя є втіленням високої та всеосяжної любові до людей, проголошеної християнством.

4 учень: У центрі поеми — наймичка Марія, її доля, мрії, зустріч з апостолом, одруження з Йосипом, народження Сина, повернення, перші роки життя в Назареті й виховання Сина. Йдеться про ті події, які найповніше розкривають материнство Марії, віддану любов до Сина, навчання Його справедливості, доброти.

5 учень: Марія у поемі зображена такою ідеальною матір’ю, причому матір’ю стражденною покриткою, яку Йосиф, по-батьківськи люблячи свою наймичку, врятував від побиття камінням, одружившись із нею. Поет веде свою героїню від дівочих роздумів і тривог, через радощі кохання, марне чекання, через жах перед розправою, через вимушений шлюб, тяжку образу, яку вона мовчки зносила. Але до неї прийшло полегшення, коли дізналася , що батько її майбутньої дитини був апостолом Месії і загинув за правду. Відтоді всі помисли Марії сконцентровані на найголовнішому для неї — долі її Сина, Його вихованні власною добротою й материнською любов’ю.

Виступ групи «Поетичний салон»

3 читець: …А за ним,

За Сином праведним своїм,

І ти пішла. В старій хатині

В чужій покинула його,

Святого Йосипа свого!

Пішла тинятись попідтинню,

Аж поки, поки не дійшла

Аж до Голгофи.

Бо за Сином

Святая Мати всюди йшла,

Його слова, його діла —

Все чула, й бачила, і мліла,

І мовчки трепетно раділа,

На Сина дивлячись…

Ти дух святий свій пронесла

В їх душі вбогії! Хвала!

І похвала Тобі, Маріє!

Завдання: запишіть, чому поема «Марія» підсумовує тему материнства у творчості Т. Шевченка?

Виступ групи «Аналітики»

1 учень: Три жінки стоять на трьох сходинках наближення до Бога. Усі три — Катерина, Ганна і Марія — вродливі, добрі, лагідні, смиренні. Усі вони через свою наївну щирість чинять гріх — стають покритками. Щодо Марії, це суперечить євангелійській оповіді,- насправді Пречиста не була покриткою, проте Шевченкові необхідно всіх трьох героїнь поставити в однаковісінькі умови.

ІІІ. Закріплення набутих знань.

Представлення проекту групи «Аналітики» (учні аналізують поеми «Катерина», «Наймичка», «Марія» і створюють проект «Сходинки до материнства».

Три жінки, три типи людей чинять в однакових умовах по-різному:

1 учень: На першій сходинці зупинилася Катерина (хоча все-таки ступила на неї, зберігши совість, честь, шляхетність). Найтяжчий її переступ у тому, що наклала на себе руки і відступила перед злом, та мимоволі подовжила його, прирікаючи на смерть сина. Отже відмовилася шукати правильний шлях.

Шевченко не картає свою героїню за малодушність, а навпаки, жаліє її, бо у кожного з нас є своя межа терпіння, сили волі й віри.

2 учень: Але є люди, які, долаючи пекельні муки, піднімаються на вищий щабель. Це — наймичка Ганна. Вона підкорилася долі, Божій волі і спокутувала свій гріх протягом усього життя, зробивши все для щасливої долі свого сина.

Завдання: записати, як, на вашу думку, покарала себе Ганна за гріх?

3 учень: На третій. Найближчий до Бога щабель підіймається Марія. Плід її гріха приніс спасіння людям. Після розп’яття свого Сина Пречиста Діва знайшла духовні сили надихнути «своїм святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими». Ця слабка, змучена жінка єдина в найтяжчу хвилину не втратила віру, підхопила добро, не дала його зупинити - уможливила майбутній порятунок людства, яке вбило її дитину. Отак покритка стала Покровом — заступницею і надією стражденного світу.

4 учень:

- Катерина, розчавлена злом, зрікається майбутнього;

- Ганна всупереч болю приймає майбутнє і заради нього рятує й виховує сина;

- Марія не тільки рятує, виховує Спасителя, а й підхоплює Синову справу після Його загибелі.

Завдання: записати, чи актуальна тема жіноцтва, материнства сьогодні? Чи виникають такі питання та проблеми сьогодні? Чому?

Виступ групи «Мистецтвознавці»

В одному з мистецтвознавчих коментарів до картини Шевченка «Катерина» написано «не випадково Катерина ступає так, як Марія в «Сікстинській Мадонні» Рафаеля - багатозначна аналогія. Художник не засуджує падіння героїні, для нього залишається незаперечною її висока людська гідність, духовна краса і святість почуттів».

- Чи згодні ви з таким коментарем?

Узагальнення думок, прописаних на «Клаптиковій ковдрі». Виступи представників груп з кінцевим результатом.

ІV. Підсумок уроку

Слово вчителя.

Підсумовуючи сказане, хотілося повернутися до епіграфу нашого уроку і проблемного питання і підтвердити, що найвище призначення жінки на землі — бути матір’ю. Т. Шевченко глибоко відчував красу материнства, йому було нестерпно боляче, коли він бачив збезчещених та покинутих дівчат-покриток. Обожнювання Шевченком жінки-матері найяскравіше простежується у його гімні щасливому материнству:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

А закінчити наш урок я хочу рядками поезії української поетеси Ганни Чубач «Жінка».

Нехай мені доля вготувала муки,

Не камінь на плечі, а цілий обвал.

Я буду до щастя протягувать руки,

я буду молитись на свій ідеал.

Нехай моя доля знедолено плаче,

карає і мучить нестерпним життям.

Я все-таки жінка, я щось таки значу,

я світ цей дивую красивим дитям.

Накотяться біди - повинна здолати,

підкотиться туга- повинна мовчать.

Немеркнуче світло: я - жінка, я - мати,

запалена Богом остання свіча.

І хто мене кине, покинутим буде,

хто Богом осудить, осудиться сам.

Земна і небесна, такою прибуду,

Такою дістанусь майбутнім вікам.

V. Рефлексія психологічного стану під час уроку

- Якими кольорами ви б відтворили свій емоційний стан під час уроку?

- Чи досягнута мета уроку?

- Чи справдилися ваші очікування?

VІ. Домашнє завдання

- Написати відгук про урок, присвячений жіночій долі у творчості Т. Шевченка

- Підготувати усний виступ «Проблема жіноцтва у минулому і в наш час»