Українська література - розробки уроків

Іван Франко «Сойчине крило» - жіноча доля в новітній інтерпретації. Образ героя-адресата — уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком». Гуманістичний пафос новели

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Мета: опрацювати зміст новели І. Франка; розкрити світ почуттів і пристрастей, створений великим майстром, на основі прочитаного твору; творчо осмислити основний морально-етичний пафос твору; неоднозначність образу Марії; удосконалювати навички роботи над змістом твору, уміння учнів досліджувати особливості новели; виховувати інтерес до творчості поета; чистоту й благородство почуттів; серцем пізнати велику істину — любов найсильніша, бо вона - від Бога; збудити бажання краще пізнати глибинний зміст творів І. Франка.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника, виставка прозових творів І.Я.Франка, літературознавчий словник, запис поезії «Крила» Л.Костенко у виконанні Б.Ступки, презентація до уроку.

Методи, прийоми і форми роботи: слово вчителя, соціологічне опитування, , словникова робота, вибіркове читання, евристична бесіда, асоціативне ґроно, кола Вена, робота у групах.

Епіграф:    Кохання — як вода — плавке та бистре,

       рве, грає, пестить, затягає й топить.

           Леся Українка

Перебіг уроку

І. Організаційна частина

1. Створення позитивної мотивації навчання

Слово вчителя: Для чого ми живемо? Над цим питанням задумується, мабуть, кожна людина. Час від часу проводяться соціологічні опитування серед різних людей.

Учень відповідає:

- «Щоб залишити слід по собі», інший -

- «Збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину», а третій -

- «Живу, щоб бути щасливим».

- А що таке щастя? Кажуть, що щастя окрилює людину, надає життєвої наснаги, що у щасливої людини виростають крила за плечима.

- Подумайте, що для вас є щастям. Допоможе вам поезія Ліни Костенко «Крила»:

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

А з правди, чесноти і довір’я.

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!»

(соціологічне опитування)

Учитель: Підсумок сказаного вами: основа щастя - любов, підтримка, розуміння близьких людей.

Тільки той щасливий,

Хто в любові сяє, -

В свiтi без любові

I життя немає. (В. Сосюра)

Як розуміють щастя герої твору? Чи може бути щасливою людина, яка живе в самоті?

Які причини свідомого усамітнення молодої людини серед бурхливого життя?

Що може відродити найтонші порухи душі?

У чому смисл життя? -

На ці та інші питання спробуємо знайти відповіді на уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні, ми продовжимо знайомство з творчістю І. Я. Франка. Літературна діяльність Івана Яковича припадає на злам ХІХ - ХХ століть. Як відомо, це час бурхливих історичних подій, різких соціальних змін, зміни у свідомості, світобаченні людей. Митці, яких називали модерністами, намагалися знайти особливі художні засоби, нові жанри для передачі своєрідності епохи та сум’яття в душах людей. І. Франко теж звернувся до модерних засобів письма. Саме з Каменярем як представником модерної прози ми й познайомимося, аналізуючи новелу «Сойчине крило».

(Учні протягом уроку складають паспорт твору).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Слово вчителя.

Історія написання.

«Сойчине крило» було вперше надруковане в збірці «На лоні природи» в 1905 році, а написане, за свідченням І.Франка, у грудні 1905 року. Це період, коли йшла російсько-японська війна. Про це дізнаємося з твору.

Що стало причиною написання, сказати важко, але це період у житті І.Франка складний: період розчарувань, втрат.

Кохання… Про нього мріють, його чекають. Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, але й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця. Кохання — одне з найсвітліших, найвеличніших людських почуттів, неповторне і вічне, як життя, всевладне, всемогутнє, прекрасне і таємниче.

Епіграф (учитель читає напам'ять)

Сьогодні ми ще раз поринемо в цю таємницю, бо ж «Сойчине крило» - це чи не найкращий твір Франкової малої прози. Зокрема, в огляді «Новини нашої літератури» Антін Крушельницький відзначив, що «Сойчине крило»— «найбільш інтересне оповідання, бо доктор Франко підносить у сім оповіданню любов на незвичайно високий п’єдестал — обтрясає її, так скажу, із земських пут...».

2. Проблемне питання.

Чи може кохання повернути людину до життя?

3. Евристична бесіда

3.1.Жанр твору.

- І.Франко визначив жанр твору як оповідання. Критики вважають, що це і лист, і щоденник, і новела .

- З якою думкою погоджуєтеся ви?

3.2. Робота зі словником літературознавчих термінів: повторення (з розширенням) поняття новела

Новела — один із видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю розвитку сюжету, несподіваністю розв’язки; властивий глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу персонажів, відступи від норм усталеної будови

Отже, «Сойчине крило» — новела, у якій синтезовано епос, лірику й драму. Твір написано у формі щоденникових записів і листа.

- У чому незвичайність часового зображення новели? (фабульний час новели триває декілька годин новорічного вечора, а сюжетний, по суті, охоплює все життя центрального персонажа)

У мене в руках — лист, який написала Марія Массіно…

- Чим є лист у творі? (відповіді учнів: лист - своєрідний композиційний центр-ретроспекція; у ньому - історія кохання Хоми і Мані, він відтворює життєві пригоди дівчини після її зникнення).

- Кажуть, чужі листи читати не можна, тому познайомимося з ним через сприйняття героя твору…

4. Словникова робота.

- Поясніть значення слів, що зустрічаються у творі.

Естет — прихильник усього прекрасного, витонченого .

Відлюдьок - той, хто тримається або живе осторонь від інших людей, самітник.

Кореспонденція — листування між окремими особами; сукупність поштових відправлень.

Імітація — наслідування, підроблення.

5. Спостереження за композицією та сюжетом твору. - Яку другу назву має твір? («Із записок відлюдька») - У чому особливість композиції?

а) Композиція незвичайна — «твір у творі», твір з обрамленням. Це щоденник головного героя, у канву якого вплітається лист — сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшої психологічної напруги.

Сойка пише: «Це тільки нарис, скелет моїх пригод. На докладне оповідання не стало б ні паперу, ані часу, ані сили».

- Визначаємо елементи сюжету.

1. В експозиції ми дізнаємося про Хому, який святкує своє сорокаріччя напередодні Нового року. Це скептик, якого не можна нічим здивувати. Проголошує кредо: «Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі».

Поясніть ці слова. (Герой стає відлюдником: нікого не пускає у свою душу: «Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі».)

2. Зав’язка твору — Хома отримує лист із незнайомою адресою. Коли читає його, то відбувається діалог двох закоханих сердець. Історія кохання Марії до Массіно, ревнощі до сойки, брак пристрасті з боку чоловіка.

3.Розвиток дії — пригоди Марії після втечі з Генрисем, який пограбував її батька; зустрічі з різними чоловіками; мрія про Массіно.

4. Кульмінація — чи зможе Хома пробачити Сойку.

5. Розв’язка — повернення Марії.

Позасюжетні елементи: описи (пейзажі, портрети), роздуми героя, коментарі.

Тема твору: історія кохання Хоми й Мані, розповідь про життєві пригоди дівчини після її зникнення.

Учитель: Уперше в українській прозі І. Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і розповіддю про взаємини закоханої пари, про життєві пригоди героїні в пошуках щастя. Намічається сюжетна лінія образу фатальної жінки.

Сюжет твору напружений, динамічний, як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой - адресат занурився в егоїстичне, самозакохане життя. Це ніби втеча від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся, від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, які наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

б) Робота над змістом твору (метод «Мікрофон»)

Отже, Хома зустрічає Новий рік сам і отримує звістку - лист від Марії.

- Що знайшов він у листі? (Засушене сойчине крило)

- Де взяла крила сойки Маня? (Вона вбила пташку, бо ревнувала її до свого Массіно: сойка будила Хому вранці, а це хотіла робити Маня. Потім дівчина переживає через цей свій учинок).

- Хома — Массіно дізнається з листа, як склалося життя Сойки після розлуки з ним.

- З якими чоловіками звела її доля?

Хома (Массіно) — Генрись - Зигмунт — Володимир Семенович — Свєтлов — розбійник Сашка — капітан Серебряков — Микола Федорович.

6. Вибіркове читання.

- Якими були ці чоловіки?

Хома — працівник бюро, відлюдько-інтелектуал; той, кого любить Марія, але втікає від нього. Як пояснює це Манюся?

(За логікою Марії, не вона втекла від Хоми. Це він не вмів її втримати біля себе).

Одної ночі вона втекла з молодим практикантом Генрисем. Але гірко помилилася.

Генрись — 26-літній практикант батька Марії, хлопець рум`яний, ніжний, як панночка». Коли познайомився з Марією, сподобався їй, бо …

(Відповідь: «… умів оповідати забавні анекдоти, … починав якесь веселе оповідання, щоб розсмішити…» - життєрадісність).

Скромний хлопець виявився зовсім не тим, за кого себе видавав, а злодієм. І поїхали вони не до багатих родичів Генрися, а за кордон у вояж разом із бандою крадіїв. Коли Генрися заарештували, Марія змушена була врятувати його, звабивши поліцмейстера.

Потім Генрися, нікчемного п'яничку-злодюжку, впіймали знову, і він зник назавжди.

А Маня дісталася Зигмунту Зембецькому — ватажкові банди злодіїв.

Він був «негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами»

Марія його не любить, ненавидить, боїться. У листі вона пише:

(Відповідь: а) «Зигмунта я боялася, але його сила, інтелігенція й енергія імпонувала мені»;

б) «І в міру того, як я гордувала ним, ненавиділа його, знущалася над ним, він усе м’як та м’як, запалювався дужчою пристрастю до мене, тратив свою волю й силу»).

Якось арештували й того. Марія Карлівна залишилася вільною. Вона сіла в поїзд і поїхала.

Як зустрілася Сойка з Володимиром Семеновичем? Яким був він? (У поїзді Марія познайомилася з молодим інженером-залізничником Володею, захопилася ним, поїхала за його призначенням до Сибіру.

Чим він так сподобався?

(«Я небагато й надумувалася. Коли він предложив мені їхати з собою. Володимир Семенович був чудовий чоловік. Стілько смирності, делікатності та вирозумілості я ще не стрічала у мужчини. Від першої хвилі знайомості я говорила з ним свобідно, як із старим добрим знайомим. Він услугував мені, упереджав мої бажання, дбав за всі дрібниці в дорозі і на кватирі, як добра мати. Я дивувалася не раз, відки в Росії беруться такі мужчини»)

У глухомані Володі швидко все набридло, він почав пити й грати в карти, поки й програв Маню багатому золотопромисловцю Свєтлову, ласому до жінок.

Манюся так описує Никанора Ферапонтовича:

(Портрет: «…немолодий чоловік, дуже сильний, багатий золотопромисловець з Сибіру, велетень у медвежім футрі, з широкою рудою бородою, з таким червоним лицем і плескатим носом») .

Як ставиться Свєтлов до Мані, а вона — до нього?

(«Никанор Ферапонтович був для мене дуже добрий. Проте грубість його натури і неотесаність його поведінки збуджувала в мені обридження тим більше, чим більше він силкувався надати їй вигляд цивілізованих манер»).

Навесні біля Красноярська на них напали якісь волоцюги і вбили Никанора Ферапонтовича, а її забрали. Це виявився той же Зигмунт.

Але Маня дісталася іншому ватажкові розбійників Сашці. З ним Маня була два тижні. Його повісили, а наводчика Зигмунта арештували солдати. Зигмунт для Марії «лишився страшним виплодом ночі».

Жінка дісталася капітану-ісправнику Серебрякову.

Манюся згадує, що жилося їй у будинку Серебрякова дуже важко, бо…

(Капітан тримав її разом із законною дружиною і п'яний бив обох, не розбираючи).

Маня втекла від нього, натрапила на поїзд, яким їхали війська на війну з Китаєм. І поїхала з ними, бо було байдуже, куди і з ким.

Микола Федорович- військовий, воював з Китаєм («Я вірна йому, так як була вірна сімом його попередникам. Але йому не довго жити. В остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отсе вже другий тиждень.

Я сиджу біля нього. Замість сестри милосердя. Дні й ночи пильную його. А в вільних хвилях пишу тобі отсей лист. Коли тоска занадто давить серце, я хоч на папері сміюся, до тебе. Коли жорстока дійсність кліщами шарпає за душу, я нагадую своє минуле, свою молодість, своє щастє і тебе, невідлучно тебе, Массіно мій»).

Учитель:

Прагнення жити, а не лише існувати, «статися», а не просто «бути» - це прагнення й штовхнуло Манюсю на жорстокий шлях, визначило її долю. Але життя не вбило в Марії здатності кохати того, хто із самого початку був сенсом її життя: «Думка про тебе додає мені сили і впевненості серед отсього пекельного життя».) Марія повертається до Массіно. Вона вже зовсім інша, ніж була раніше. Марія зберегла чистоту душі, але, мабуть, зробила певні висновки: треба берегти те, що маєш…

Учитель: основна ідея новели — (ідея повернення до самого себе, до рідного краю, до душевної чистоти).

Цю ідею підкреслює бароковий композиційний елемент «сну» — три роки життя Манюсі були жахливим сном. Подібним до важкого, жахливого сну було занурення Хоми у світ душевних страждань через втрату кохання.

ІV. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Характеристика героїв твору ( Скласти ґроно «Риси характеру героїв»)

Марія:

1. Емоційно багата натура (веселої вдачі, жартівлива), яка живе за велінням серця («Я сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі й тіла, щоб навіки вписатися в твою тямку»)

2. Людина, яка глибоко відчуває красу природи («Тямиш той ліс, мій рідний ліс, якого немає другого на світі? Се не був ліс, се була я!»)

3. Романтична натура («Посилаю тобі сойчине крило. Здається мені, що се летить до тебе половина моєї душі. А як одна половина залетить, то від твоєї душі буде залежати, чи прилетить і друга»).

4. Фатальна жінка, здатна на сильні почуття(«Я, караючи тебе, потерпіла сто, тисячу разів дужче, як ти»).

Хома:

1. Розумний, освічений інтелігент («зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця»).

2. Відлюдник, самітник, у глибині серця якого жевріє іскра кохання («Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене?»).

3. Здатний вірно кохати («Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»).

4. Уміє прощати («Голубонько моя! Де ти, озовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату, торкне мене своїм крилом. Може, і я прокинуся, і стрясу з себе ті пута і рвонуся до нового життя»).

2. Що спільного між цими героями? (кола Вена)

(1. Глибокі почуття, перевірені часом. 2. Бажання бути щасливими).

Висновок:

Як бачимо, герої новели — різні емоційні типи, можливо, цим вони і притягують один одного. Саме через це між ними виникають почуття, які після важких випробувань не зникають, а допомагають пізнати самих себе і сенс людського буття.

Учитель:

3. У чому гуманістичний пафос новели?

(- у вірі героїв у власні сили,

- у людину загалом,

- в силу кохання, яка здатна змінити людину).

Це відповідь на проблемне питання уроку.

4. Чи актуальний твір сьогодні?

(Справжнє кохання, вибір у житті, уміння прощати)

V. Підсумок уроку, оцінювання.

VI. Домашнє завдання.

1. Пояснити образи-символи новели.

2. Прочитати повість Івана Франка «Перехресні стежки»

VIІ. Заключне слово вчителя

Скільки є людей повсюди, Стільки в світі й щастя є, Ніби всі подібні люди, Щастя в кожного своє.

Бажаю кожному із вас знайти своє щастя.

Додатки

Тести за новелою «Сойчине крило»

1. До якої збірки увійшов твір?

 А) «Із літ моєї молодости»

 Б) «Зів’яле листя»

 В) «В поті чола»

 Г) «На лоні природи».

2. Яку другу назву має твір?

 А) «Легенда про вічне»

 Б) «Із записок відлюдька»

 В) «Перехресні стежки»

 Г) «Украдене щастя».

3. Напередодні якого свята відбуваються події?

 А) Різдво Христове

 Б) Великдень

 В) Новий рік

 Г) Новий рік за старим стилем.

4. Звідки надійшов лист?

 А) зі Львова

 Б) з Порт-Артура

 В) з Києва

 Г) з Борислава.

5. Страх перед невідомим у листі герой намагається подолати:

 А) кинувши листа в огонь

 Б) через сумніви, що лист призначений комусь іншому

 В) через сміх

 Г) сміливим відкриттям конверта.

6. Лист від Сойки є композиційним центром і відтворює:

 А) страждання Хоми

 Б) зародження кохання

 В) самозаспокоєння Сойки

 Г) життєві пригоди Мані після її зникнення.

7. Скільки років не бачилися закохані?

 А) 1 рік

 Б) 2 роки

 В) 3 роки

 Г) 4 роки.

8. Марія (за її логікою) не покинула Хому, а

 А) це він не зумів удержати її

 Б) це він утік від неї

 В) вона любила його

 Г) батько не забороняв зустрічатися.

9. Посилаючи Массіно сойчине крило, Марії здавалося, що:

 А) це буде її помста

 Б) це летіла половина її душі

 В) це налякає його

 Г) вона зникне з його пам’яті.

10. Коли планує повернутися Сойка до Массіно?

 А) коли він покличе її

 Б) коли буде вільна

 В) коли Массіно поверне їй сойчине крило

 Г) коли Массіно пробачить їй.

11. Усі пригоди, які переживає Манюся, для неї є:

 А) сном з усіма страховищами

 Б) випробуванням долі

 В) випадковістю обставин

 Г) вигаданою історією

12. У творі є дві деталі, якими позначаються межові ситуації. Вкажіть їх.

 А) сойка і крило

 Б) дзвінок і сукня героїні — червона з білими цятками

 В) світ і поезія життя

 Г) старинна статуя хлопчика і квіти на столиках.

Паспорт твору

1. Назва твору, рік написання: _____________________________________

2. Жанр: ____________________________________________________

3. Тема: _________________________________________________________

4. Ідея:________________________________________________________________

5. Герої твору:_________________________________________________________

6. Літературознавці про твір: _________________________________________________________

Додаток

Ознайомлення із змістом твору (Метод «Мікрофон», переказ «ланцюжком»)

Сойчине крило (Із записок відлюдька)

Оповідач говорить, що завтра Новий рік і сорок років із дня його народження. Він хотів би зустріти це свято спокійно, як робить це вже два роки поспіль. Раніше він теж зустрічав Новий рік у великій веселій і шумній компанії. Але тепер такого не хоче. Він послухає улюблену музику, почитає журнали, помилується квітами, зможе побути хоч дитиною, хоч героєм, головне — самим собою.

З товаришами по роботі в бюро, з друзями, знайомими він поводиться чемно, навіть дружньо, але стримано, нікого не впускає у свою душу, та ніхто особливо й не прагне цього.

Раптом служник приносить йому листа з далекого Порт-Артура. Оповідач сумнівається, відкривати його чи ні, читати чи так просто вкинути у вогонь. Адже там, мабуть, скільки слів написано, а відомо ж, що досить одного, щоб убити людину чи на довгі літа зробити її нещасливою.

Все-таки відкрив. Це був лист від дівчини, з якою він колись зустрічався і про яку думав, що її вже давно й на світі немає. Вона жартівливо називала себе Сойкою, і в листі лежало засушене сойчине крило.

Маня була дочкою лісника. Вони познайомилися в лісі, і його вразив її дивний мисливський одяг, її сміх, безжурна енергія, що так і випромінювалася з неї.

Сойка питала в листі, чи пам'ятає він її сміх, їхні зустрічі під хатиною, те, як дивилася на них сойка з дерева, як вона почала ревнувати пташку до коханого, котрого та будила раніше за неї, як убила ту сойку з рушниці, а потім довго плакала.

Вона зізнається, що грала з ним, але так, як кокетує квітка, розкриваючи ніжні пелюсточки й розливаючи навколо себе чарівні пахощі. Він був спокійним, лінивим егоїстом, тому не втримав її коло себе.

Одної ночі вона втекла з молодим практикантом Генрисем. Але гірко помилилася. Скромний хлопець виявився зовсім не тим, за кого себе видавав, а злодієм. І поїхали вони не до багатих родичів Генрися, а за кордон у вояж разом із бандою крадіїв. Коли Генрися заарештували, вона змушена була врятувати його, звабивши поліцмейстера.

Тепер вона сидить у Порт-Артурі, де триває війна з японцями, біля тяжко пораненого чоловіка й чекає, коли стане вільною. Вона береже ту червону в білих цяточках сукню, в якій втекла, і хоче приїхати в ній до нього, аби лиш тільки його побачити, якщо він хоч краплину пам'ятає її та свої до неї почуття.

Тільки багато пізніше дізналася, що її батька обікрали, забрали гроші зі скарбниці, він швидко після того помер, так і вважаючи її злодійкою.

Генрися, цього нікчемного п'яничку-злодюжку, нібито впіймали знову, і він зник назавжди. А Маня дісталася їхньому ватажкові, Зигмунду. Якось арештували й того. Вона залишилася вільною. Сіла в поїзд і поїхала. У дорозі познайомилася з інженером Володею, швидко з ним змовилась і поїхала за його призначенням до Сибіру. У глухомані Володі швидко все набридло, він почав пити й грати в карти, поки й програв її саму багатому золотопромисловцю Свєтлову, ласому до жінок.

Навесні біля Красноярська на них напали якісь волоцюги і вбили Никанора Ферапонтовича, а її забрали. Це виявився той же Зигмунд. Але Маня дісталася іншому ватажкові розбійників. Зигмунд навів роту солдатів, ватажка вбили, арештували й наводчика. Жінка дісталася капітану-ісправнику, і це було найтяжче, найстрашніше з того, що вона зазнала в житті. Капітан тримав її разом із законною дружиною і п'яний бив обох, не розбираючи. Нарешті Маня втекла від нього, хотіла утопитися, але натрапила на поїзд, яким їхали війська на війну з Китаєм. І поїхала з ними, бо було байдуже, куди і з ким.

Тепер ось грають гармати, напевне, починається новий штурм.

Але вона йде до моря, щоб передати листа китайцеві, і вірить, що вони все-таки колись зустрінуться, якщо не на цьому світі, то на тому.

Оповідач схаменувся близько дванадцятої. Оце так свято, проведене в сльозах! Мабуть, романтична дівчина повидумувала… Де вона тепер? Раптом дзвінок у передпокої. Івась говорить, що прийшла якась дама у вуалі й хоче бачитися з паном радником. Зняла хутро й сидить у легкій червоній сукні з білими цятками.

Соціологічне опитування

Нещодавно австралійськими вченими була виведена «формула щастя», яку вони назвали «Золотий трикутник щастя». На їхню думку, секрет щастя зводиться до трьох простих речей - хороші особисті стосунки (кохання) і фінансове становище, а так само наявність почуття осмислення життя. Як ви гадаєте чи щасливими будуть головні герої новели? Свою думку обґрунтуйте.

Символи

Сойчині крила — кохання.

Сукня героїні — збережене почуття.

Дзвінок у двері — повернення любові

Життя героїні дуже складне, схоже на сон.

- На який сон схоже життя героїні?

(Уривок напам’ять читає учениця).

«Чи ти віриш у сни, Массіно?

Чи снилося тобі коли таке, що ти злякався чогось і втікаєш? А за тобою погоня. Якісь вороги, якісь скажені собаки, якісь дикі звірі. Женуть щодуху, з різних боків. Ти біжиш із усієї сили, швидше, швидше, а вони за тобою. А з боків усе нові. Ось і спереду забігають. Ти вбік скачеш і знов біжиш. Рад би летіти, а тут у тебе ноги слабнуть, робляться мов олов’яні. Щось немов хапає за них. Ти падеш, а під тобою земля провалюється. Ти летиш, летиш униз і все ще чуєш за собою погоню. Секунда, друга, третя, а кожна довга, як вічність, а страшна, як пекло. Ти ждеш, що ось-ось розіб’єшся о щось тверде — і прокидаєшся. Ти весь мокрий від поту, серце б’ється швидко, дух у груді заперло, ти весь тремтиш і ще не знаєш, що се було перед хвилею, сон чи ява?

Чи переживав ти коли такий сон, Массіно? А тепер подумай собі, що такий сон з усіма його страховищами я переживаю отеє вже три роки. Не секунди, а тижні, місяці, роки. А в них кожда година здібна вбити живу душу.

А я жию і, як кажуть мої аматори, виглядаю нічого собі.

Я давно отупіла на всі страховища свого життя. Я відівчилася плакати, відівчилася жалувати, відівчилася боятися чого-небудь».