Українська література - розробки уроків

Т. Шевченко. Творче життя поета. Аналіз автобіографічної поезії «Мені тринадцятий минало»

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Т. Шевченка, проаналізувати його автобіографічний програмовий твір, в якому прослідковується мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові; ознайомити школярів з контрастом як художнім прийомом; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість, допитливість, вміння виразно читати поетичні твори; формувати світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до творчості Т. Шевченка, рідного краю, народу, прищеплювати риси доброти, співчуття, естетичний смак.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, міні-бібліотечка його творів, картина І. Їжакевича «Тарас-пастух», слайди, відео-обладнання

Хід уроку

І. Організаційний момент

Заздалегідь клас було поділено на групи

Біографи, прогнозисти літературознавці, аналітики, , культурологи, лінгвісти

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

1. Девіз уроку

2. Епіграф

3. Запитання до учнів:

- Як ви вважає про кого сказані ці слова?

- Чому ви так вважаєте?

- Хто такий Т. Шевченко? З якими його творами ви вже знайомилися в попередніх класах?

ІІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

1. Записати в зошити тему уроку

2. Відштовхуючись від теми уроку, наш прогнозист спробує відповісти на запитання:

- Про кого йтиме мова на сьогоднішньому уроці?

- Про що будемо говорити, про що маємо дізнатися?

(Прогнозист)

Тему уроку умовно можна поділити на 2 частини: життя і творчість Т.Г. Шевченка і аналіз його вірша «Мені 13-й минало» У першій частині уроку ми поговоримо про життя і творчість цього поета. Мабуть, більше уваги звернемо на його дитячі роки, бо далі мова йтиме про поезію «Мені 13-й минало», будемо її виразно читати, аналізувати, будемо знаходити художні засоби і визначати їх вплив на тональність вірша. У темі зазначено, що вірш автобіографічний, отже спробуємо знайти спільне між життям автора і героя поезії)

ІV. Засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок.

1. Учитель Перш, ніж послухати біографів, щодо життя і творчості Т. Шевченка, я хочу поставити вам такі проблемні питання:

- Ким був, ким став і завжди буде Т. Шевченко для українців?

- Як ви розумієте вислів «Діамант у кожусі»?

2. Повідомлення - виступ про життєвий і творчий шлях Т.Шевченка заздалегідь підготовлених учнів — біографів.

1-й учень. Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки були селянами-кріпаками, тяжко працювали на пана і рано пішли з життя. Тарас залишився сиротою, як і його сестри та брати. Життя з мачухою було нестерпним — постійні сварки, образи, звинувачення. Особливо діставалося Тарасові як найстаршому, який до того ж не терпів несправедливості.

2-й учень. Тарас Шевченко з дитинства був допитливим, здібним до навчання, любив малювати, співати. Щоб навчатися у дяка, хлопцеві довелося найнятися до нього в служки. Але дяк виявився гірким п’яницею , змушував Тараса до крадіжок. Тож і довелося хлопцю шукати собі іншого вчителя, цього разу — маляра

3-й учень. Тарас знайшов для себе вчителя малювання, але панський управитель не дав дозволу й відправив хлопця спочатку допомагати на кухні, а потім служити козачком у пана. Раніше Тарас міг утекти від кривд у гай або в поле, помилуватись природою, помріяти в самотині про кращу долю. А тепер він мусив цілими днями стояти біля дверей панської кімнати й терпляче чекати, доки поміщик — самодур крикне подати йому люльку, що лежить перед носом, або налити склянку води.

4-й учень. Шевченкові здалося це в сто раз гіршим, ніж носити воду в дяка, рубати дрова, зносити незаслужені побої. Та не такий був Шевченко, щоб зробитися німим опудалом. Повний життя, завзяття, ненависті до панів, він ігнорував наказ свого пана і крадькома перемальовував різні картини, наспівував улюблені гайдамацькі пісні

5-й учень. Називаючи слуг у домі «козачками», пани, насамперед, польська шляхта , глумилися над минулим народу, адже у свідомості українців слово «козак» жило як виявлення мужності, нездоланності і непокори. Цього глуму Шевченко ніколи не прощав гнобителям.

1-й учень. 1831 р - Пан Енгельгардт, якому належав кріпак Тарас, переїхав у Вільно (Вільнюс), потім до Петербурга, забравши з собою служників. У цей час Шевченко особливо захопився малюванням, таємно перемальовував картини, які були в панському будинку. Помітивши талант кріпака, вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця».

2-й учень. Одного разу, перемальовуючи античні скульптури у Літньому саду білими петербурзькими ночами, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської та української культури (К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою).

1838 р.— Т. Шевченко був викуплений з кріпацтва. К. Брюллов намалював портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею серед членів царської родини. За виручені 2500 карбованців викупили Тараса у пана Енгельгардта. Нарешті настала омріяна воля! Навчання в Академії художеств, самоосвіта, книги, друзі захопили Шевченка. Та він, будучи далеко від рідного краю, ніколи про нього не забував, переживав за долю свого талановитого, але поневоленого народу. У 1845 р. Шевченко видав на власні кошти альманах «Живописна Україна» — серію картин, де відображено історичне минуле України, її побут і природу.

3-й учень. Перша книга Т. Шевченка — «Кобзар» вийшла 1840 року за сприяння його петербурзьких друзів-земляків. У неї ввійшло всього 8 творів., але одразу здобула славу не тільки авторові, а й усьому українському народу.

4-й учень. Мріяв Тарас оселитися десь над Дніпром. Жити серед рідного народу. Та не пощастило йому цю мрію здійснити. Постійні переслідування, в’язниці, заслання підірвали здоров’я поета. Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі вітали Тараса Шевченка із 47-річчям, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого поета.

Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено в Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасовою.

5-й учень. Народ свято шанує пам’ять свого великого поета. З 1918 р. щорічно відзначається День народження Т. Шевченка. По всій Україні встановлено пам’ятники поетові, відкрито музеї, його могилу оголошено заповідником, ім’я поета присвоєно навчальним закладам, науковим установам, театрам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам тощо. Починаючи з 1964 р., щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами друкуються його твори, перекладаються багатьма мовами. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї поета відзначалися майже в усіх державах світу.

3. Повернення до девізу уроку, проблемного питання

- Ким був, ким став і завжди буде Т. Шевченко для українців?

Гронування (асоціативний кущ)

Шевченко- кріпак, сирота, поет, прозаїк, історик, етнограф, фольклорист, художник, , драматург, геній, кобзар, символ, борець, патріот, взірець …

- Як ви розумієте вислів «Діамант у кожусі»? (+епіграф)

4. Слово вчителя. Де б не був письменник, він завжди згадував неповторну природу України, пісні, казки, легенди рідного краю, своє, хай і не дуже щасливе, дитинство, тих людей, які його любили і підтримували у важкі хвилини життя. Спогади про нього іноді збуджували світлі почуття, які змінювалися журбою за рідним краєм. Саме в такому стані в 1847 році він , перебуваючи на засланні в Орській фортеці, написав вірш «Мені тринадцятий минало».

5. Виразне читання поезії учнем

6. Аналітики

- розподіл вірша на частини

1. Добрий настрій Тараса.

У першій частині показане замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Ласкаве сонце ніби купало хлопчину в своєму промінні, усміхалися до нього і небо, і сонце. Все було невимовно гарним і рідним.

На це вказують такі худ. засоби: порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога». (Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі). Епітети: 1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією. 2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю, риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; Риторичні запитання: «...чи так мені чого було?»; «...чого так весело було?».

2. Сирітська доля.

Друга частина контрастна до першої. Усвідомлення сирітської долі немовби закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням протилежних кольорів, використанням метафор «сонце запекло, почервоніло і рай запалило», тобто знищило спокій, радість, щастя; «боже небо голубеє і те помарніло» — втратило яскраві барви. «село погоріло» , тобто стало похмурим, непривітним для сироти. Вся душа пастушка протестує, не приймає рабської долі. Тут зустрічаємо риторичні оклики : «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози» Ці оклики надають емоційності віршу, допомагають передати відчай героя.

3. Зустріч із дівчиною

І от з'являється дівчина. Мова йде про велике й щире кохання, що проніс Шевченко в серці впродовж усього життя. Це саме вона, Оксана Ковленко, сусідська дівчинка, вміла так приголубити Тараса, так посміхнутись йому, що світ немовби знову розцвітав на очах. Її співчуття, турбота осяяли душу незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше. Автор використовує порівняння: «...поцілувала... наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».

7. Ланцюжок зміни настрою (вибрати слова, що означають стан героя)

(Любо стало — весело було — запекло — почервоніло — тяжкі сльози — поцілувала — засіяло)

Літературознавець Контраст — стилістична фігура побудована на використанні антонімічних пар, протиставленні явищ, предметів, характерів.

У Т. Шевченка контраст —протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей, чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних - можна сказати універсальний.

8. Визначити тему та ідею вірша

Тема: зображення безрадісного дитинства Тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу.

Ідея: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала волі, прав і через це страждала.

9. Тарасове дитинство неодноразово ставало темою різноманітних художніх творів. Це і повість С.Васильченка «Дитинство Шевченка», і роман О. Іваненко «Тарасові шляхи». Привертала ця тема і художників.

Пропоную розглянути репродукцію картини І. Їжакевича «Тарас — пастух». Порівняйте її із сюжетом вірша, вона не зовсім повторює зміст вірша. Тут не показано сцени зустрічі Тараса з дівчиною, оскільки засоби живопису не спроможні відтворити в часі душевний склад хлопчини, який передано у вірші. Автор увагу зосереджує на постаті пастушка.

Культуролог

Пастушка змальовано на передньому плані у білій сорочці на темному тлі.

Любовно відтворена кожна рисочка зовнішності Тараса. Нахилену над аркушем паперу його голівку ласкаво пестить сонячне проміння. Розумне личко виражає заглибленість у заняття. Сорочка на лікті подерта, і це ще більше викликає симпатію до бідного наймита — сироти. Біля хлопчика великий крислатий капелюх, вузлик з харчами. Зовсім близько пасеться отара овець.

Ліва частина картини — це соковита зелень землі знизу і синє небо — вгорі. Між ними ледь видніється село, темніє синя смуга лісу. В життєрадісний колорит гармонійно вписується на тлі біло-рожевої хмари далекий вітряк на горі, «брама» ясно-зелені дерева при в'їзді в огороджений панський парк. І тільки цей парк і хмара над-ним насторожують своїм похмурим сном, нагадують про тяжкий настрій сироти.

Учитель. Олег Шупляк — український художник, живе на Тернопільщині. Пише сюрреалістичні картини з подвійним значенням, майстер зорових ілюзій. Перегляд картин художника, пов»язаних із творчістю Т. Шевченка.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Бліц-опитування (мікрофон)

1. Яку роботу виконував малий Т. Шевченко—кріпак?

а) Випасав ягнят; б) доглядав паненя;

в) малював картини для продажу.

2. Яка пора року відображена в поезії?

а) Осінь; б) літо; в) весна.

3. Через що малий Тарас заплакав, перебуваючи в бур’янах? Бо він:

а) заблукав; б) не отримав нічого від бога; в) боявся грози, дощу.

4. Що робила дівчина неподалік від Тарасика?

а) Копала картоплю; б) плоскінь вибирала; в) жито жала.

5. Після чого «неначе сонце засіяло...» для хлопчика-пастушка? Бо:

а) дівчина його поцілувала; б) заспівав соловейко;

в) дядько дав йому цукерку.

6. У якого пана служив поет-кріпак?

а) Польського; б) Новгородського; в) Енгельгардта.

7. Жорстока дійсність часів кріпацтва відображена в поезії у частині:

а) першій; б) другій; в) третій.

8. Чим закінчується твір Т. Шевченка?

а) Тяжким стражданням хлопця-пастушка;

б) пропозицією пана надати герою вільну;

в) радісні хлопець і дівчина погнали худобу до води.

9. Поезія «Мені тринадцятий минало» була написана Т. Шевченком у:

а) 1847 р.; б) 1874 р.; в) 1784 р.

10. Герой твору молився Богу, сидячи:

а) на великому камені; б) у бур’яні; в) біля річки.

11. Небо і село у творі названо:

а) щирим; б) господнім; в) веселим.

12. Сонце гріло, а потім запалило:

а) копицю сіна; б) сухе бадилля; в) рай.

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання.

Рефлексія. «Незакінчене речення»

- Шевченко відкрився для мене…

- Мені сподобалося…

- Я дізнався…

- Я поділився своїми знаннями про…

- Мої очікування виправдались, не виправдались, тому що…

Заключне слово вчителя. Мені хотілося б, щоб цей урок, присвячений генію України, зігрів наші душі, окрилив наші серця. Тож нехай слова І.Нечуя — Левицького стануть вашим девізом, життєвим кредо, будуть вам дороговказом у вашому житті.

VІІ. Домашнє завдання. Вивчити вірш «Мені тринадцятий минало» напам’ять.