Українська література - розробки уроків
«Лісова пісня» Л. Українки — шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту
Всі публікації щодо:
Українка Леся
Мета уроку: сформувати поняття про драматичну поему; розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела, багатоплановість художнього змісту, ідейний зміст образів поеми; розвивати творчу уяву, самостійність мислення, навики аналізу твору.
Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: географія, мистецтво.
Обладнання: текст твору, презентація до уроку, ілюстрації до твору, відеозапис пластичної драми «Лісова феєрія» за мотивами поеми Л.Українки «Лісова пісня» у виконанні театру міміки та жесту «Райдуга» КЦ УТОГ.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Оголошення теми і мети уроку.
Запис теми в зошити.
ІІІ. Опрацювання теми.
Епіграф до уроку:
Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові.
Лишень краса людей навчає жить!
Д.Павличко.
Вступне слово вчителя.
Не з античних сюжетів, а на «місцевому» матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.
«Писала я її дуже недовго, 10 — 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, — от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила…
Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам'ятаєш — у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».
ІV. Словникова робота.
Повторення відомостей з теорії літератури.
- Драматична поема — це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка об’єднує в собі драматичний та ліричний, а також сценічний способи відображення дійсності.
В основі драматичної поеми психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів.
- Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично — казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти.
- Драма — феєрія — це п’єса з казково — фантастичним сюжетом і персонажами.
- Мавка, русалка лісова — (в українській міфології) - дівчина, яка здебільшого мешкає в лісі.
- Потерчата — діти, які померли нехрещеними.
Записати визначення в зошити.
V. Робота над змістом твору.
Драма «Лісова пісня» складається з прологу та трьох дій.
Пролог.
Якщо драма названа «піснею», то пролог можна з певністю назвати заспівом, який з першого слова вводить нас у поетичний світ одухотвореної природи. Перед очима постає «Старезний густий предковічний ліс на Волині…»
Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гніваються, люблять і розважаються.
- Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?
Воля. Життя без неї для них неможливе. Тут цінується краса, якою все й вимірюється.
Дія перша.
На березі лісового озера з’являються люди.
Хто вони?
Це дядько Лев та його небіж Лукаш.
Від звуків сопілки прокидається Мавка .
Зовнішність і одяг переконують — перед нами справжня лісова царівна. Вдача у Мавки вільна, чутлива до звуків, лагідна. Це розкривається в діалозі з Лукашем під час першої зустрічі.
(ст..24 — 26 тексту твору, перегляд відео)
Музика єднає Мавку з Лукашем, вчить дівчину нових для неї почуттів і дарує обом прекрасний світ кохання: «Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались...»
- Чи відчувають закохані гармонію душ?
Так зігріті коханням, Лукаш з Мавкою переживають свої найкращі хвилини, коли говорять не лише вуста, а й душі, їх єднає мистецтво.
Нічна тиша покриває ліс, і звучать тривожні Мавчині слова:
- «Що ж мені суджено — щастя чи мука?»
На це запитання ми спробуємо відповісти протягом уроку.
Дія друга.
Пізнє літо.
В основі головного конфлікту «Лісової пісні» лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами. Мавка — дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає. З багатою, щедрою душею прийшла Мавка до людей. Від чистого кохання розквітає та збагачується душа «людського хлопця» Лукаша. Але на перешкоді їхнього щастя стоять буденні людські клопоти, які поступово засмоктують у своє болото Лукаша. Меркне в його душі все прекрасне, властиве його поетичній натурі.
Однак поступово рай для Мавки перетворюється на пекло, тому що вона не може органічно увійти у світ людини, зрозуміти приземлені інтереси, перебороти в собі незнищенне прагнення до життя. Під впливом нового почуття Мавка намагається перейнятися людськими клопотами, стати звичайною сільською дівчиною, щоб здаватися кращою Лукашевій матері, та врешті й самому Лукашеві, який поступово починає дивитися на все материними очима. Однак, пішовши жати, вона не може зруйнувати красу природи, вбити живу істоту. Тому, як не намагається вона вписатися в людське побутове життя, воно виштовхує її, як щось чужорідне.
Лукаш дуже змінився. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого приземленого селянського сина, що гризеться господарством, злостиво докоряє та насміхається з неї.
Лукаш зраджує Мавку. Він проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини.
- Чи бореться Мавка за своє кохання і Лукашеву душу?
Мавка хоче зберегти своє кохання, все те людяне, що є у Лукаша. Вона говорить: «Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше».
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись
Зраджена Мавка йде в забуття (її забирає той, що в скалі сидить).
(ст.. 88 — 89 зачитати текст твору, перегляд відео)
Дія третя.
І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна. У цій дії персонажі ніби розплачуються за свої помилки, одержують по заслузі і за добро, і за зло.
Лукаша за зраду Лісовик перетворює на вовкулаку. З небуття повертається Мавка, коли відчуває, що з коханим сталося лихо.
Що ж вона бачить?
Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й сімейні чвари. Лукашева мати — має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті — решт гине від вогню і хата, побудована дядьком Левом.
Мавка через закляття Килини перетворюється у вербу, та сопілка, зроблена з неї заговорила в руках Лукаша.
(Перегляд відео)
«Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає….»
Перелякана Килина хоче зрубати вербу та в цю мить з неба вогненним змієм — метеором злітає Перелесник і обіймає вербу. Верба раптом спалахує вогнем.
Мавка ніби втілює притаманне природі бажання зберегти усе живе, що вона витворила. І цю свою доброту дівчина переносить і на людей. Вона не може зненавидіти Лукаша навіть після його зради, не може помститися йому, а навпаки, рятує, хоч і в досить своєрідний спосіб. Мавка забирає Лукаша із людського життя, але дає йому життя вічне, наближаючи його до прекрасних джерел вічного добра, незнищенної краси: О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами в небо злетіло...
Цей останній акорд драми-феєрії «Лісова пісня» є максимально життєстверджуючим, незважаючи на те, що головні герої гинуть. Не гине їхнє вічне кохання, прекрасними залишаються їхні душі, тому що Мавка рятує Лукаша від духовного зубожіння, витягає його душу з прірви щоденної побутової «гризоти», духовних «злиднів». Дійсно, образ лісової красуні є втіленням вічного добра й краси, того, що шукають люди все-своє життя, чого прагнуть як найвищої цінності. І нехай твір Лесі Українки називають утопією, ми все ж віримо, що в людині завжди має перемагати прекрасне, що людина вища за побутові інтереси, треба тільки надати їй можливість відчути себе Людиною.
Драматургія Лесі Українки є багатоплановою та поліфонічною. Тому яскравим прикладом виступає її шедевр «Лісова пісня», в якому поєдналися фольклорні елементи та міфологічне мислення. Унікальність структури цього твору надає багатий матеріал для його інтерпретацій. А синтетичність мислення, яка характерна міфу, дає можливість видам мистецтва шукати різноманітні трансформації використання цієї драми. До цього твору зверталися багато діячів мистецтва, які також використовували синтетичні жанри, а саме: опера, балет, кінематограф. Але всі митці додають міфологічному аспекту «Лісової пісні» сучасний сенс, бо міф — вічно живе джерело, необхідна умова й первісний матеріал для всякого мистецтва.
VI. Зaкрiплeння вивчeнoгo мaтерiaлу.
Запитання до учнів.
1. Яка ідея твору?
Утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії.
2. Чого навчає нас драма «Лісова пісня»?
Любити природу, пізнавати її закони, жити за законами добра і справедливості.
3. Яка композиція твору?
Твір складається з прологу і трьох дій.
VII. Підсумок уроку.
Oцiнювання.