Українська література - розробки уроків

«Шевченкові було замало слів…»

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

Мета: розширити знання учнів про таланти Т. Шевченка, ознайомити їх з етапами розвитку обдарування Шевченка-художника, історіями написання найвизначніших робіт; розвивати пам'ять, естетичний смак, вміння самостійно добирати та опрацьовувати додатковий матеріал; виховати шану до життєвого подвигу Великого Кобзаря, зацікавлення до художньої спадщини Т. Шевченка, прищепити почуття прекрасного.

Тип уроку: урок - екскурсія.

Обладнання: інтерактивна дошка.

І. Актуалізація опорних знань.

Протягом двох місяців ми з вами знайомилися з життям і творчістю народного співця України Т.Г. Шевченка, працювали надрозкриттям ідейного змісту його поезій, вивчали напам'ять його твори. Я пропоную пригадати основні етапи життєвого шляху поета: — Назвіть рік народження Т.Г. Шевченка.

— Коли Шевченка викуплено з кріпацтва?

— Що пов'язує Брюллова, Жуковського, Венеціанова, Вієльгорського з Шевченком? — У якому році видано збірку віршів «Кобзар»?

— Що стало причиною арешту поета?

— Коли Шевченко знов став вільним?

-  Якими талантами Бог наділив Т. Г. Шевченка?

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

Сьогодні ми здійснимо віртуальну екскурсію у світ Шевченка — художника, розглянемо етапи становлення його як художника, роботи різних періодів, коротко умови життя, у яких йому доводилося творити.

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Вступне слово вчителя.

 Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір′ю геніїв невгасимого Світоча - Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», вогненне слово, а в «Заповіті» дав їм наказ: «Кайдани порвіте!». Поява Шевченка - поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю.

Тарас Григорович Шевченко як художник посідає одне із почесніших місць в українському образотворчому мистецтв, бо ж був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположником критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Дослідниця спадщини Кобзаря Зінаїда Тархан-Береза підкреслює, що поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких — олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків — майже 1300. Сама ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство.

Перша група дослідників. Розвиток таланту художника Т. Шевченка (з дитинства до навчання в академії)

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. За свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства. «Хрестами й візерунками з квітками» (вірш «А.О. Козачковському») обводить сторінки в саморобному зошиті , а коли був у пана П. Енгельгардта козачком, перемальовував лубки (гравюра на дереві в один колір). Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл у хаті і на дворі, у себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював п’яного дяка, то був ним покараний.

Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Ранній малюнок, що дійшов до нас, відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» Він датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

У лютому 1831 року на вулицях Петербурга з’явилася валка втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася, і була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра, і 1832 року він віддав Шевченка в майстерню на навчання до одного із кращих художників-ельфрейщиків В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки. Перші спроби в цьому напрямку були невтішні, однак справжнє систематичне навчання почалося в майстра. Це подобалось Тарасу.

  З доакадемічних робіт збереглися також малюнок олівцем, акварельні портрети Катерини Абази і Євгена Гребінки (обидва - 1837), серія композицій на історичні теми: «Смерть Лукреції» (1835), «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Віргінії» (всі - 1836), «Смерть Богдана Хмельницького» (1836-1837) і «Смерть Сократа» (1837).

  Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер'єри петербурзьких театрів: Большого, Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Тут молодий Тарас знайшов товаришів, які познайомили його з викладачами Петербурзької академії мистецтв.

  У жовтні 1835 року авторитетний комітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевченко мріяв навчатися в академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.

  Долею українського поета зацікавилися передові діячі російської культури : художники Олексій Венеціанов, Карл Брюллов, поет Василь Жуковський, композитор Михайло Вієльгорський.

  Через нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком — художником І.Сошенком. Він зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху. Сошенко дав йому поради і консультації, а потім познайомив з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва, бо ж розуміли, що в кріпацтві такий талант загине.

Талант Шевченка —художника розвивався у двох напрямках: живопис та графіка .

Навчання в академії. Друга група дослідників.

Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь...

велике щастя бути вільним чоловіком…

  Т. Шевченко

  Шевченка прийняли до Петербурзької академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора академії.

  1838-1840 роки — час, коли Шевченко багато і плідно працював як художник і поет, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші. 1840 року побачила світ його перша збірка «Кобзар».

  Уже після першого року навчання в академії, у травні 1839 р. , Шевченко як живописець здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу — рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». Ці твори не знайдені, але їх виконання Шевченком підтверджуються документальними матеріалами. 1841 року рада академії присуджує 27-річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка-ворожка».

  Дослідники живописної спадщини Шевченка зазначають, що картину «Катерина» він написав у 1842 році. До появи «Катерини» не лише в українському, а й в загальноросійському мистецтві не було твору з таким гострим і злободенним соціальним сюжетом. Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу — дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в найкращих почуттях . «Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село; під куренем дідусь силить, ложечки собі струже, а вона, сердешна, тільки не плаче, ... а москаль дере собі, тільки курява ляга; собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тільки мріє. Отака ота картина!» (Т.Шевченко.Лист до Г.С.Тарнавського від 25 січня 1843 р.).

  Такого епізоду, який ліг в основу живописного полотна, у поемі немає, як немає і образу діда. Тому вважати картину ілюстрацією до однойменного поетичного твору Шевченка не можна. Це самостійний твір на спільну з поемою тему, і побудований відповідно до специфіки образотворчого мистецтва.

У картинах «Селянська родина», «На пасіці» Т. Шевченко звернувся до теми, яку оспівував у поемах та віршах, до теми святості, недоторканості материнства і батьківства. Коли дивишся на ці картини, пригадуються рядки його поезій про матір і дитя, які за силою вираженої в них думки є справді мудрими і філософськими. У лагідній розмові батьків окреслюються характери жінки і чоловіка, їхня зацікавленість поведінкою дитини.

Один із характерних моментів сімейної злагоди відображає картина «На пасіці». Малі діти принесли обід своєму батькові, який працює за селом. Привітні обличчя, широко відкриті очі малят і навіть така деталь, як віночок на голові старшої дівчини, — все промовляє про радість зустрічі з батьком.

Третя група дослідників.

Нарисую види, які єсть на Україні,

чи то історією, чи то видом своїм прикметні,

вдруге - як теперішній народ живе,

втретє - як він колись жив і що виробляв...

(Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.)

  Творчість Шевченка-художника в останні академічні роки та під час подорожей до України була надзвичайно багатогранна. Весною 1845 року Шевченко знову виїхав на рідну Україну у складі Київської археологічної комісії. Він подорожував Київщиною, Полтавщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною.

«Будинок І. П. Котляревського в Полтаві». У липні 1845 року під час перебування в Полтаві Тарас Шевченко відвідав будинок, де жив автор "Енеїди" і «Наталки Полтавки». Поет високо цінував творчість Івана Котляревського. Під безпосереднім враженням від звістки про його смерть написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», у якому пророче передбачив: Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!

У повістях «Наймичка», «Художник» Шевченко цитував рядки із «Енеїди», а в повісті «Близнецы» вивів художній образ Котляревського, відзначаючи його талант, благородство, чуйність і простоту. Мистецький твір Тараса Шевченка добре слугував під час відтворення будинку і садиби письменника, що нині є Меморіально-музейним комплексом Івана Котляревського.

У квітні 1846 року, оселившись у Києві після повернення , Шевченко задумав змалювати усі визначні види Києва. Вірогідно, що Аскольдова могила привернула увагу художника не лише як історично-архітектурна пам'ятка, а й як місце, овіяне переказами і легендами. У центрі композиції — кам'яна церква-ротонда з круглим периптером. Навколо храму - цвинтар-некрополь, де ховали київську аристократію. Ще один малюнок, який Шевченко робить у Києві, - це «Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі».

«Почаївська лавра» . 21 вересня 1846 року Тарас Шевченко за завданням Археографічної комісії виїхав до Київської, Подільської і Волинської губерній. Зокрема, йому було доручено відвідати Почаївську лавру та замалювати її зовнішній вигляд, інтер'єр собору і краєвид, який відкривається із лаврської тераси на околиці. Шевченко із захопленням змалював лавру і виконав не три, а чотири акварелі та три ескізи олівцем. На малюнку зображено осяяний сонцем архітектурний комплекс Почаївської лаври з Успенським собором у центрі. На передньому плані - вбога хатинка під солом'яною стріхою, а поряд - повітка й хлів. Подвір'я обнесене похиленим тином із розчиненими ворітьми. До лаври в'їздили дорогою, що веде нагору.

Другий малюнок — це «Вид на околиці Почаєвської лаври з тераси».

Четверта група дослідників. «Живописна Україна»,

  Під час подорожі Україною Шевченко задумав серію гравюр під назвою «Живописна Україна», що складається з шести самостійних творів. Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його надзвичайну історію, красу, оригінальні звичаї. Задум «Живописної України» народився у Шевченка під впливом того, що він бачив і переживав після приїзду з Петербурга в Україну 1843 року. Настрої поета пронизують всі його твори, у яких виявилося палке прагнення поета, художника затаврувати самодержавно - кріпосницький лад і підняти народ на боротьбу з ним.

  Шевченко задумав випускати «Живописну Україну» як періодичне видання. Естампи, виконані технікою офорта, мали виходити окремими випусками з пояснювальним текстом. У кожний випуск мали ввійти естампи за темами: краєвиди, які вражають своєю красою чи історією, сучасний людський побут, героїчне минуле українського народу.

«Старости» - звичайне сватання в простій селянській родині. Наречена уже пов’язала сватам рушники через плечі й подає своєму зарученому на тарілі вишиту хустку. Батько й мати вже поблагословили молодих. Здавалося би: проста побутова сценка — показ народного звичаю. Однак, коли згадати, що в закріпачених селах постійним явищем були примусові шлюби з волі тільки одного пана, то стане ясно, який глибокий соціальний задум вклав Шевченко в ці офорти, стверджуючи вільний вибір молодого й молодої. Т.Г.Шевченко показує тут високі моральні устрої простого люду, і це сприймається як пряме протиставлення розтлінній моралі розбещеного панства, де любов купують за гроші, де силують молоду дівчину виходити заміж за старого та багатого.

  «Судня рада». На перший погляд проста і промовиста сценка: старовинний звичай, що зберігся з докріпосницьких часів — громадський суд. Однак, який глибокий соціальний задум вклав у цей твір художник. Росія тоді була країною дикої сваволі і беззаконності, єдиним суддею для селян був власник — поміщик. Кращі уми Росії — учасники декабристського руху: Пушкін, Тургенєв, Бєлінський — виступали проти цієї сваволі. Ось чому офорт Шевченка був глибоко актуальним і злободенним для того часу. Народний і справедливий суд тут прямо протиставляється продажному офіційному царському суду.

  «Казка». Більша соціальна спрямованість у офорті «Казка», в основу якого Шевченко поклав фольклорний сюжет багатьох народів - притчу про те, як чоловік перехитрив смерть. Автор надав сюжету викривально — соціального звучання. Вдумаймось тільки в те, що показано в казці: солдат частує з ріжка смерть в одязі літньої української жінки. На фоні характерний пейзаж українського села з хатою між деревами та вітряком. На перший погляд, ілюстрація до народної казки. Про це , здавалося би , говорить і веселий діалог між смертю і солдатом, що супроводжує зображене. Однак за зовні веселою розмовою, мета якої пройти непомітно повз недремне око цензури, являє собою злу сатиру на миколаївську солдатчину: відслуживши 25 років, втративши на війні «за віру, царя і Отечество» ногу, повертається старий каліка. На околиці села тільки одна смерть.

  «Дари в Чигирині» відбиває історичний факт, що мав місце напередодні возз’єднання України з Росією . У резиденцію Б. Хмельницького прибули посли Росії, Польці та Туреччини, вони чекають на рішення козацької ради. Шевченко переконливо показує впевненість представника братнього російського народу в успіху своєї місії.

П’ята група дослідників. Період заслання.

…мне запрещено рисовать.

Отнято благороднейшую часть

моего существования.

(«Щоденник», 19 червня 1857 року.)

  Оточений наглядачами й шпигунами, у нестерпно тяжких умовах поет продовжує писати, творити, малювати. Задобрюючи ротного та його прибічників горілкою, деколи залишав на одну-дві години казарму, щоб прогулятися в степу, побути на самоті зі своїми думками.

«Мис Бай-Губек». 1848 р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції. З жовтня 1848 р. до травня 1849 р. експедиція зимувала на острові Кос-Арал. Під час зимівлі Шевченко багато малював («Казахська стоянка на Кос - Аралі»)

«Біля вогню» . На малюнку — сцена із життя казахів, що проживали на острові Кос-Арал, де зимував художник разом з іншими учасниками експедиції. У центрі землянки, що була надійним житлом кочівникам у люті морози,— вогнище, на ньому — казан із травами, над якими ворожить бакса (знахар).

«Хлопчик розпалює грубку» . Один з багатьох жанрових малюнків Шевченка з життя і побуту казахського народу. В юрті — залізна пічка (її, мабуть, привезли з Оренбурга учасники експедиції), на ній — солдатський чайник. Двері грубки відкрито, і полум'я освітлює хлопчика, що сидить, підкладаючи у вогонь сухий очерет. Тіло його ледь прикрите, на голові старий тмак, що кидає тінь на обличчя, осяяне щирою, наївною усмішкою.

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак. Проте саме там, у Новопетровському укріпленні, Шевченко створив серію викривальних малюнків: «Притча про блудного сина», яка є одним із найвищих здобутків критичного реалізму в мистецтві середини XIX ст., «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», якими гостро засудив мерзенну російську солдатчину, розкрив драматизм людської трагедії.

  Творчість Шевченка років заслання переконливо доводить, що, всупереч всьому, він не втратив здібностей художника, а й досяг як митець ще вищого рівня в усіх жанрах: портретному, пейзажному й побутовому. У його творах цього часу на повну силу пролунала соціальна тема й виявилася інтернаціоналістська позиція художника.

Шоста група дослідників. Період після заслання.

І по десятилітнім засланні Шевченко

вернувся нарешті до Петербурга, зламаний тілом,

але не духом... Навіть в тих страшних роках

його муза не затихала... (Іван Франко.»Тарас Шевченко».)

В усі періоди творчості Шевченко виявив себе майстром- портретистом. Так і в останній період створив галерею цікавих портретів своїх друзів й знайомих. Усі ці твори відзначаються винятковою простотою й разом з тим надзвичайною виразністю, теплотою та задушевністю... Сміливість і впевненість вільного майстерного штриха, гранична композиційна виразність - характерні риси цих портретів.(портрет Михайла Семеновича Щепкіна,портрет Айра Олдриджа, М. М. Лазаревського, портрет подружжя Якобі,)

Шевченко — гравер.У квітні 1859 року Шевченко, подаючи деякі з гравюр на розгляд ради Петербурзької академії мистецтв, просив присудити йому звання академіка чи задати програму на одержання цього звання. Рада 16 квітня ухвалила визнати його «призначеним в академіки й задати програму на звання академіка з гравірування на міді». На щорічну академічну виставку 1860 року в залах академії він подав п’ять гравюр a l’eau forte: «Вірсавія» з картини Брюллова, два пейзажі з А. Мещерського й М. Лебедєва, автопортрет і етюд та, крім того, живописний автопортрет. 2 вересня 1860 року Шевченко був визнаний академіком гравірування, «зважаючи на майстерність і знання в мистецтві».

 Крім гравірування, Шевченко в 1858 — 1861 роках створював офорти, акватинти, сепії.

 Офорт (фр.eau-forte, буквально — міцна вода; азотна кислота) — різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

Федор Анто́нович Бру́ні (1799—1875) — російський художник італійського походження.

Федор Петрович Толстой — російський живописець, скульптор, який від свого імені відправив запит царю про звільнення Шевченка, коли стало відомо, що ім’я поета викреслили із списку амністованих політичних злочинців. І врешті опальний поет був звільнений. Повернувшись із заслання, Шевченко доживав віку у кімнаті, яку йому надали, дякуючи турботам Ф. П. Толстого, при Петербурзькій академії мистецтв.

Акватинта (іт.aqua — вода і іт.tinto — чорнило) — метод гравіювання, заснований на протравлюваннікислотою поверхні металевої пластини з накладеним асфальтовим чи каніфольним шаром, у якому продряпано зображення.

Освоювати техніку почав після повернення із заслання.Одні з перших проб офортів-акватинт, виконаних Шевченком, «Дві дівчини» та «Свята родина», пізніша робота «Дуб».

Сепія- 1.темно-коричневая фарба чи туш. 2.Малюнок , зроблений такою фарбою. 3. Каракатица, морска тварина із роду м’якотілих, у внутрішніх органах якого утворюється рідина, з якої виготовляють фарбу.

Відома сепія «Притча про робітників на винограднику», виконана Шевченком з картини Рембранта, творчістю якого він захоплювався.

Сьома група. Автопортрети.

  За своє життя Шевченко створив понад тридцять малярських та графічних автопортретів,у яких передав свої думки, почуття, переживання. Одним із них єавтопортрет 1840 року. На картині бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Гарної, сповненої гідності, з граціозним поворотом голови. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, все інше ховається у напівпрозорих тінях. Яскраво осяяне чоло і затінені очі. І хоча Шевченко затінює їх, все ж помічаємо, що це всепроникний погляд очей, сповнений невисловленого запитання. Різкий злам брів і цей не по літах серйозний погляд здаються дивними на округлому юнацькому обличчі. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Портретне зображення свідчить про високу гідність молодої людини, незламну волю, високий дух творчої особистості.

Автопортрет зі свічкою. За малюнком, виконаним 1845, що його Шевченко відшукав (де — тепер невідомо), аж у травні 1860 він створив автопортрет зі свічкою , у якому майстерно передав ефект освітлення — боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. У цьому автопортреті художник показав як морок відступає перед переможною силою світла.

Останній автопортрет Тараса Шевченка.Останній автопортрет , виконаний 1 лютого1861, відтворює образ безнадійно хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору.

ІV. Підсумок уроку. Бесіда.

Оглядаючи творчий шлях Шевченка не лише за останній період його діяльності, а й за все його життя, переконуємося, що це був шлях видатного, всебічно обдарованого художника, який з однаковою самовідданістю творив у різних жанрах.

1. Яких саме?

2. Які теми відображав у своїх роботах?

3. Який зв'язок ви вбачаєте між Шевченком — художником і Шевченком —поетом?

4. У чому, на вашу думку, секрет популярність Шевченка як поета та художника?

Та не тільки в цьому велич і слава Шевченка-художника. У тяжкий і жорстокий вік кріпацтва Шевченко весь свій талант художника віддав народові. Душевна краса трудящої людини, її героїчне минуле, привабливість її звичаїв, замилування рідною землею і ненависть до гнобителів — ось чим сповнені мистецькі твори Шевченка. Цим вони хвилювали його сучасників, цим вони дорогі й близькі наступним поколінням.

Вся творчість Шевченка, геніальної, всебічно обдарованої людини — громадського діяча, поета, драматурга, прозаїка, живописця, рисувальника і гравера — міцно пов’язана з дійсністю свого часу, виросла з цієї дійсності і всією суттю спрямована в майбутнє. Твори Тараса Шевченка — художника житимуть у віках, нагадуючи людству про те, який подвиг для блага людей, світу здійснив великий син великого народу.

V. Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання.

Прочитати повість «Художник»

Випереджувальне завдання для груп.

1 група

Розвиток таланту художника Т. Шевченка (з дитинства до навчання в академії):

1. навчання у дяків;

2. перший малюнок;

3. доакадемічні роботи (акварельні портрети П. Енгельгардта ,Катерини Абази і Є. Гребінки (обидва - 1837),»Смерть Лукреції» (1835), «Смерть Олега, князя древлянського», «Смерть Віргінії» (всі - 1836), «Смерть Богдана Хмельницького» (1836-1837) і «Смерть Сократа» (1837).

4. навчання у Ширяєва.

2 група

1. Навчання в академії, картини, які відзначені медалями (срібна медаль - рисунок з натури, срібна медаль - «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці», срібна медаль - «Циганка-ворожка»).

2. «Катерина»: образ Катерини, чи можна картину вважати ілюстрацією до поеми?

http://www.br.com.ua/referats/Literatura/21950.htm

3. «Селянська родина». «На пасіці» (про картини).

http://tarasshevchenko.at.ua/photo/2

3 група

Серія гравюр «Живописна Україна»:

1. назви 6 гравюр;

2. що зображено на них.

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=52617&pg=2

http://tarasshevchenko.at.ua/photo/dari_v_chigrini_1649_roku_1844/2-0-56

4 група

1. Участь у Київській археологічної комісії («будинок Котляревського в Полтаві», «Почаївська лавра», «Вид на околиці з Почаївської лаври») та інші роботи цього періоду.

2. Роботи пріоду подорожей до України (1843 — 1847 років) «Аскольдова могила"; «Видубецький монастир у Києві»; «Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі»,http://tarasshevchenko.at.ua/photo/2

5 група

Період заслання.

1. подолання заборони малювати;

2. тематика малюнків:

а) участь у Аральській описовій експедиції («Казахська стоянка на Кос - Аралі», «Байбуші», «Казашка Катя» та інші).

Б) серія малюнків «Притча про блудного сина» (зокрема «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами»).

6 група

Третій період.

Період після заслання:

1. портрети(Михайла Семеновича Щепкіна, подружжя Якобі, М. М. Лазаревського, Айра Олдриджа); http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=66016&pg=4

2   .Шевченко- гравер: присвоєння звання академіка; http://litopys.org.ua/shevchenko/spog62.htm

3. офорт : визначення, офорти (портрет Федора Анто́новича Бру́ні таФедора Петровича Толстого);

4. акватинта: визначення, роботи «Дві дівчини», «Свята родина, «Дуб»;

5. сепія: поняття і зразок «Притча про робітників на винограднику»

7 група

Автопортрети

1. автопортрет 1840 року; http://ukrtvory.ru/tvir-opis-za-kartinoyu-t-shevchenka-avtoportret-1840-r.html

2. автопортрет зі свічкою;

3. останній автопортрет.