Українська література - розробки уроків

Т. Шевченко «Заповіт» («Як умру, то поховайте…» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу. Віра в нього

Мета: ознайомити учнів з твором Т. Шевченка «Заповіт», зробити ідейно-художній аналіз поезії; визначити, які факти з життя поета покладені в основу вірша; прослідкувати, як у творі розкривається полум’яна любов автора до України, віра у революційне повалення самодержавства; розвивати в учнів навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, вміння логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки ; виховувати повагу, любов до рідного краю, його народу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, підручник, запис вірша «Заповіт», запис пісні «Заповіт», презентація.

Епіграф уроку

Шевченків «Заповіт» облетів цілий світ

Народна мудрість

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Психологічний настрій на урок.

Покладіть руки на парту, заплющте очі та промовте:

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

Я особистість творча.

Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Бліц-опитування

1. Дата та місце народження Т.Г.Шевченка.

2. Кому належать слова: «Він був сином мужика, а став велетнем у царстві людської культури...»?

3. В якому році вийшла перша збірка Шевченка?

4. Жанр «Тополі» Т.Шевченка.

5. Які особливості балади як жанру художньої літератури?

6. Друзі, за допомогою яких Т. Шевченка було викуплено з кріпацтва.

7. Сума викупу Тараса з кріпацтва.

8. Заклад, в якому навчався Тарас Григорович, отримавши «вільну».

9. Про що мріяв все своє життя Тарас Григорович ?

10. Скільки років Т.Шевченко провів у засланні?

11. На якому році життя помер Т. Шевченко і де його поховано?

12. Твір, який став духовним гімном нашого народу.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Оголошення теми й мети уроку.

На сьогоднішньому уроці ми розширимо знання про життєвий шлях Т.Г. Шевченка, ознайомимося з історією написання вірша Кобзаря «Заповіт», його суспільно-політичним значення в долі поета та суспільства, розкриємо ідею єднання Т. Шевченка з рідною землею в житті й по смерті, його мрію про щасливе майбутнє українського народу, удосконалюватимемо вміння робити ідейно-художній аналіз поезії, розвиватимемо навички виразного читання віршованих творів на прикладі «Заповіту» Т. Шевченка.

2. Запис теми уроку, епіграфа в зошит.

3. Тлумачення назви твору та історії його написання.

-Що означає слово «заповіт»?

Тлумачення слова «заповіт»:

а) офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь).

Заповіт письменника — це, як правило, твір, у якому автор висловлює свої найзаповітніші бажання не лише особистого, а й суспільного характеру.

Саме про найзаповітніші бажання Т. Шевченка піде мова в поезії «Заповіт». Але про це пізніше. А спочатку послухайте історію появи цього твору.

1845 р. Т. Шевченко за дорученням Київської археографічної комісії змальовував на Переяславщині пам’ятки старовини.

Одного дня пізньої осені поет повертався з Андрущів у В’юнище. У дорозі його застала негода. Шевченко промок до нитки, перемерз і вже ввечері зліг на квартирі поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. На той час ця хвороба через відсутність відповідних ліків була смертельною. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до А.Козачковського, який починає нелегку боротьбу за життя друга. Тяжкі думи облягли голову Кобзаря, адже на світі він прожив неповних тридцять два роки. Невже так скоро прийшла його остання година? Скільки задумів, прагнень не здійснено?

І тоді вирішив поет сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте

Мене...

Та не судилося «Заповітові» стати останнім словом народного співця. Доля змилостивилася й ще відвела йому 16 років.

-Як ви думаєте, чи лише хвороба стала причиною написання «Заповіту»?

Звичайно, не лише погіршення стану здоров’я наштовхнуло на написання цього поетичного звернення Кобзаря. Т. Шевченка надзвичайно хвилювала доля покривдженого, змученого, страждаючого народу, що томився в кріпацькій неволі. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини й Київщини, він побував і в панських палацах, і в мужицьких хатах і пересвідчився, що скрізь неправда: панство розкошує, а селянство бідує. Шевченко усвідомлював: лише шляхом збройної боротьби народ здобуде визволення, тож у «Заповіті» закликав усіх пригноблених: «… вставайте, кайдани порвіте».

Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася у виданні «Кобзаря» 1867 року.

4. Виразне читання напам’ять учителем вірша «Заповіт» , або слухання запису вірша у виконанні Б. Ступки.

5. Обговорення змісту поезії за питаннями.

-З яким проханням звертається Т. Шевченко до народу на початку поезії?

-Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні? Про що це свідчить?

-Які художні засоби використовує Т. Шевченко для змалювання краси української землі?

-Чи однакові емоції, якими сповнений твір, за рівнем напруження?

-У яких рядках відчувається хвилювання автора?

-При якій умові поет готовий полинути до Бога?

-Яким шляхом, на думку Т. Шевченка, можна здобути волю? Чому?

-Зачитайте рядки, які є кульмінацією думок, вибухом пристрасті поета?

-Про яку «сім’ю» мріє автор? Якою вона буде за його переконанням?

-Яке останнє прохання поета?

6. Метод «Доміно».

Складання психологічного портрету Т. Шевченка

7. Особливості виразного читання твору «Заповіт». Як необхідно читати таку поезію?

Спочатку тихо, повільно і лагідно, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру наближення до кінця першої спареної строфи голос читаючого дужчає, темп швидшає. Після слів «було видно» необхідно зробити паузу. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихіше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому пришвидшено, останній рядок — різко. Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Перші чотири рядки слід прочитати не швидко, але голосно, пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію р, вимовляти цей звук з деяким притиском. Заключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору.

8. Ідейно - художній аналіз твору

Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

.Ідея: віра поета у світле майбутнє України..

Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.

Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт.

Композиція.

За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

Експозиція:

Як умру, то поховайте…

На Вкраїні милій…

Зав’язка:

Як понесе з України

Кров ворожу.

Кульмінація:

…Вставайте,

Кайдани порвіте.

Розв’язка:

І мене…

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Художні особливості твору.

(Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій... вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».

Повтори: «Як... було...», «реве ревучий», «в сім’ї...».)

9. Фізкультхвилинка

Під час перепоховання Т.Шевченка одна жінка поклала на його труну терновий вінок — вінок мученика, але жандарми забрали його.

Ми з вами зараз сплетемо вінок слави Т.Шевченку .

Встали і пішли у поле (раз, два, раз, два). Прийшли, поглянули вліво, поглянули вправо: довкола багато квітів. Нагнулися і зірвали ромашку, нагнулися і зірвали мак, нагнулися і зірвали волошку. Присіли і почали плести вінок (кругові рухи руками). Встали, простягнули перед собою руки, поглянули на вінок - гарний вийшов (похитали голівками). Попрямували до пам’ятника Т.Шевченку (раз, два, раз, два). Звучить національний гімн України —«Заповіт» (стали струнко). Нахилилися поклали вінок і поклонилися.

10. Опрацювання пам’ятки декламатора.

1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

11. Переклади «Заповіту»

«Заповіт перекладено 150 мовами народів світу. Тому і виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ».

Найперше він був перекладений на російську мову ще в 1862 р., далі на польську, сербохорватську, болгарську, чеську, словацьку, білоруську, німецьку, французьку, англійську. На інші мови світу «Заповіт» був перекладений уже в нашому столітті. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, Й. Бехер, І. Франко (на німецьку), А. Єнзен, О. Дюран.

12. Музичні твори

— Геніальний поет Тарас Шевченко був людиною освіченою, інтелектуальною та високо духовною, зокрема, глибоко розумів і любив музику. Пристрасна любов до пісні супроводжувала його все життя. Т. Шевченко збагатив пісенну народну скарбницю великою кількістю творів. Майже всі авторські пісні на слова поета стали настільки популярними та улюбленими в народі, що згодом їх назвали народними. Багато музикантів і композиторів звертались до «Заповіту» Шевченка: Г. Гладкий, М. Лисенко, М. Вербицький, Я. Степовий, К. Стеценко, П. Демуцький, В. Барвінський, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Д. Кабалевський та інші.

Музикознавці стверджують, що існує 60 музичних інтерпретацій «Заповіту».

Одним з перших, хто написав музику до «Заповіту», був М. Лисенко. Історія цього твору цікава. У 1968 році група прогресивних діячів Західної України задумала відзначити роковини з дня смерті геніального поета. Аби поповнити небагатий на той час шевченківський репертуар, галичани замовили М. Лисенку написати музику до вірша «Заповіт». Микола Віталійович охоче погодився виконати це прохання, напружено працював протягом тривалого часу, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української пісні. Новий твір прозвучав усіма голосами в лютневому Львові у виконанні палких прихильників спадщини Шевченка.

Крім того, і сьогодні музичні гурти виконують пісню на слова Тараса Шевченка. Так, музика осучаснена, але те живе слово Кобзаря про створення нової вільної сім’ї зберігається, хто б і як би її не виконував.

13. Прослуховування пісні «Заповіт» у виконанні Дмитра Богуша

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Бліц-турнір.

Як називає Т. Шевченко Україну? (Мила).

Прізвище приятеля Шевченка, лікаря, який врятував його від хвороби у листопаді-грудні 1845 року (Козачковський). Автор музики до «Заповіту», яка стала найбільш популярною (Гладкий). Місто, у якому Тарас Григорович створив «Заповіт» (Переяслав). Прізвище відомого композитора, який першим поклав «Заповіт» на музику (Лисенко). Що просить окропити кров’ю поет у своїй поезії? (Волю).

Про яку сім’ю мріє Т. Шевченко? (Велику вольну, нову).

Жанр «Заповіту» (Громадянська лірика, вірш-послання). Місто, у якому похований Кобзар (Канів). Інша назва Чернечої гори (Тарасова).

V. Підбиття підсумку уроку.

Заключне слово вчителя.

Закличні слова «Заповіту» клекочуть і нині, пробуджуючи національну свідомість людей. Це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму, програмне звернення Кобзаря до сучасних і майбутніх поколінь. Справдилися заповіти поетові: Україна незалежна, знищені всі пута рабства, люди вільні. Виконав народ і останнє бажання Кобзаря — бути похованим в рідній стороні. З далекої північної столиці (м. Санкт-Петербург) у травні 1845 року привезли тіло поета в Україну, де й поховали під Каневом. Вибрали Чернечу гору, звіряючи величність місця із заповітними рядками, а тендітні дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою труною в останню путь. Тут, на крутій горі, над самим Дніпром, і поховали. Відтоді Чернечу гору називають Тарасовою. Лежить поет на високій кручі, «серед степу широкого на Вкраїні милій», а поряд могутній Дніпро котить свої хвилі — так, як він мріяв.

VI. Домашнє завдання.

1. Вивчити напам’ять поезію Т. Шевченка «Заповіт».

2. Індивідуальне домашнє завдання.

Написати листа Шевченкові, висловивши подяку за вірш, розказавши, як же українці виконують заповіти Кобзаря.