Українська література - розробки уроків

Комедія І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван

Мета: ознайомити учнів із змістом комедії, її сюжетом та композицією, розвивати уміння аналізу драматичного твору, характеризувати головних героїв та інших персонажів, пояснювати засоби їхнього комічного зображення, довести драматургічну майстерність І. Карпенка-Карого у п’єсі; спонукати учнів до реальної оцінки своїх здібностей і поведінки, виховувати повагу до людських чеснот, простоту у взаєминах із людьми.

Обладнання: кінофільм «Мартин Боруля»; мультимедійна презентація, картки з завданнями, паспорт твору.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. Актуалізація знань

Виконати завдання на картках. (кожна відповідь — 2 бали)

1. Поясніть значення слова «корифей». Чому ним іменують засновників професійного українського театру?

2. Назвіть засновників театру корифеїв

3. Назвіть драматургів, чиї п'єси ставили у 70—90-х роках XIX століття на українській сцені, та популярні на той час вистави.

4. Що ви можете сказати про внесок у розвиток театру корифеїв родини Тобілевичів?

5. Назвіть указ, яким царизм заборонив виконання драматичних і вокальних творів українською мовою. 6. Мати Івана Тобілевича Євдокія Зіновіївна через багато років могла майже дослівно переказати зміст давно побаченої п'єси, проспівати всі пісні з неї. Назвіть цю п’єсу.

(Підписані карточки зібрати на перевірку.)

II. Мотивація навчання

Вчитель. Перед вами вислови українського філософа Григорія Сковороди. Про що вони? Як гадаєте, чому саме ці слова стануть сьогодні нам потрібними?

…ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є…

Роби те, до чого народжений.

Сродна праця — це найсолодша в світі річ.

Г. Сковорода

III. Повідомлення теми та мети уроку. Актуалізація знань

Вчитель. Я згодна з вашими відповідями. Дійсно, мова сьогодні піде про драматичний твір «Мартин Боруля» та майстра сценічного перевтілення, одного із найвидатніших творців українського театру - Івана Карпенка-Карого.

«Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене!» - казав Іван Карпенко-Карий. Написавши вісімнадцять п'єс, автор став найяскравішою зіркою в сузір'ї кращих українських драматургів.

Письменник творив у різних драматичних жанрах. А щоб пригадати жанри драматичного твору, погляньте на екран і спробуйте доповнити терміни їх визначеннями.

1. Драма -

А) це драматичний твір, у якому відображається смішне і потворне в житті, висміюються негативні риси людей та соціальні вади.

2. Трагедія -

Б) це один із 3 осн. родів літератури (крім епосу та лірики), в основу якого покладено соціальний і побутовий конфлікт

3. Трагікомедія -

В) драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиримий і життєво важливий для певної епохи конфлікт, що провадить до поразки, часто й загибелі героя; виникла у Стародавній Греції

4. Комедія -

Г) драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії.

Відповідь: 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-А.

Проблемне запитання: А які основні ознаки драматичного твору? (Твір призначений для театральної постановки, тому складається з двох частин — мова героїв і ремарки, які вказують режисеру на декорації та дії персонажів.)

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Вчитель. (Протягом уроку учні, готуючись до ЗНО, мають оформити паспорт твору) Драматичний твір «Мартин Боруля» (1886) є трагікомедією. Звідки ж така жанрова особливість цієї п’єси? Автор змушує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності. Згадайте гоголівського «Ревізора»: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь». Саме такий сміх крізь сльози й визначає пафос твору І. Карпенка-Карого.

Яка ж історія написання п’єси? Які проблеми порушуються у творі? Відповіді на ці та інші запитання ми дамо в ході уроку.

Отже, щодо історії написання. Історія Мартина Борулі, котрий мріє купити собі статус дворянина, дуже співзвучна з відомою комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич», яку ви вивчали на уроках зарубіжної літератури. Варто подумати, що сюжет український автор запозичив у Мольєра. А доведе нам це Прокопчук Катерина, яка заздалегідь підготувала порівняльну характеристику героїв Мартина Борулі та пана Журдена. (Повідомлення учениці)

І все ж таки ні. Не запозичував Карпенко-Карий сюжет Мольєра. Пан Журден врешті решт так і не зрозумів своєї помилки і залишився посміховиськом. Тоді як Мартин Боруля в кінці твору очищається вогнем від «дворянського недугу» й усвідомлює, що без титулу йому легше жити.

Що найбільше любив у житті і без чого не міг існувати Карпенко-Карий — це родина і театр, які нероздільно пов’язані між собою. І дуже часто моменти з історії сім’ї з’являються у його п’єсах. Історія з дворянством мала місце і в родині Тобілевичів.

Учениця. Батько І. Карпенка-Карого, Карпо Адамович, за походженням був зубожілим шляхтичем, якого імперська влада після приєднання правобережних українських земель до Росії позбавила станового привілею, змусивши йменуватись міщанином, «доказывающим дворянство».

Для Карпа Адамовича це «доказування» дворянського титулу стало чи не сенсом усього життя, тоді як діти дивилися на марні батькові клопоти з іронією. Дружина І. Карпенка-Карого Софія Віталіївна згадувала про те, як старший Карпо Адамович затіяв судову справу про визнання роду Тобілевичів дворянським: «і все, здається, було вже зовсім готове, коли раптом хтось із писарів довідався, що в давніх паперах Тобілевич, а в нових Тобелевич, — і в дворянстві відмовили. Батько мало не заслаб з горя. Зібрав докупи всі права, герб, грамоту, зв’язав наглухо мотузкою і заховав на самий спід скрині…». Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п’єсу «Мартин Боруля»: «Через багато літ, коли давня залежність і бідність згадувались як тяжкий сон, прочитав Іван батькові свою комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті з німим докором погрозив синові пальцем, а в очах було повно сліз. У цій комедії він пізнав себе, своє колишнє горе».

Вчитель. А якщо прослідкувати життя Івана Карпенка-Карого, то бачимо, що працює він писарчуком, канцеляристом, а потім столоначальником і секретарем, як і син Мартина Борулі.

Настав час познайомитися з героями твору:

Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиновник.

Палажка — його жінка.

Марися — їхня дочка.

Степан — їхній син, канцелярист земського суду.

Гервасій Гуляницький — друг Мартина, батько Миколи.

Микола — його син, парубок.

Націєвський — реєстратор із ратуші.

Красовський — шляхтич, з яким судиться Мартин Боруля.

Трандалєв — повірений.

Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський — чиновники.

Омелько, Трохим — наймити Борулі.

Чи можете описати цих героїв в декількох словах?

Вчитель. П’єса «Мартин Боруля» складається з 5 дій. Давайте визначимо композицію твору.

Зав’язка: Боруля подає в суд на Красовського. (Навіщо ж дворянство Борулі? Він не бідний, не обділений розумом та повагою поміщиків. Дворянство для Борулі — це самозахист, справа честі, бо Мартина пан Красовський назвав бидлом, а його сина — телям. Боруля наполегливо, із завзяттям судиться, викидаючи гроші на вітер, і навіть не розуміє, що повірений Трандалєв просто дурить його.)

Розвиток дії: Боруля намагається прищепити членам своєї родини дворянські риси. (Що ж вимагав він від своєї сім’ї?)

Кульмінація: головний герой дізнається про відмову в дворянстві. (Що стало причиною?)

Розв’язка: усвідомлення Мартином своєї помилки. Згода на одруження дітей.

Отже, тема твору: бездумна гонитва за багатством Максима Борулі.

Основна думка: головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.

Адже мрія стати вище, вагоміше цілковито поглинає героя, котрий з рештою за тією химерою втрачає здатність реального сприйняття світу, завдаючи болю оточуючим його людям. І знову хочу сказати словами Сковороди про «сродну працю»: кожному своє, і не треба лізти в чужі сані.

З іншого боку, скажете ви, якби людина не ставила перед собою недосяжних цілей, вона мало б чого досягла у житті. Але не можна передбачити, чи зміниться твоя доля на краще? Ось чому ця комедія крізь сльози.

Робота з картками у парі. (Поки визначали тему та ідею твору, учні в парі визначали проблематику.) Визначити проблеми, які порушуються у творі з поданих на картках.

1. Проблема людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді.

2. Проблема миру та війни.

3. Проблема праці як духовної потреби і джерела матеріального достатку.

4. Проблема національної нерівності.

5. Проблема батьків і дітей.

6. Проблема реального та міфічного.

7. Проблема кохання і сімейного щастя.

8. Проблема багатства та бідності.

Вчитель. Отож із п’єси перед нами постала Україна середини 80-х років ХІХ століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Мартина Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра відбулася того ж 1886 року).

У чому ж секрет більш ніж 100-річної сценічної популярності п’єси? (130 років) Безперечно, в тому, що твір насичений загальнолюдськими, так званими вічними проблемами. Драматург гостро висміяв і засудив заможну верхівку села, що в гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові морально-етичні норми, а також станове честолюбство і паразитизм привілейованої соціальної касти — дворянства.

Історія Мартина Борулі, котрий мріє купити собі статус дворянина, дуже співзвучна нашому часові. Бо багато сьогоднішніх «нових українців» вчора були біля корита, а тепер еліта.

П’єса з успіхом ставиться у театрах України. (Слайди з фотографіями театральних вистав.) У 1953 році було знято фільм на Київській кіностудії, кадри якого ви маєте можливість переглянути зараз. У ролі Мартина Борулі — народний артист України Гнат Юра. (Перегляд кадрів з фільму.)

Рольова гра (у виконанні учнів). Сценка зустріч Марисі та Націєвского, втеча жениха.

V. Підсумок уроку

Вчитель. Діти, чим вразила чи, можливо, зворушила вас п’єса «Мартин Боруля»? (відповіді учнів)

Так уже склалося, що людині притаманно чогось хотіти, кудись дертися, щось комусь доводити. Тільки треба визначитися, чи насправді це потрібно нам. А ще завжди залишатися… (учні повинні додати слово: людиною).

VI. Домашнє завдання

— Скласти цитатний план-характеристику на одного з героїв твору (за визначенням вчителя).

— Скласти сенкани на 3-х героїв твору.

— Доопрацювати паспорт твору.

— Читати «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.