Українська література - розробки уроків

Інтимна лірика Лесі Українки

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Мета: творчо осмислити і відтворити події, що відбувались у житті Лесі Українки; з’ясувати особливості її почуттів; вчити учнів аналізувати поетичні твори інтимної лірики; виховувати усвідомлення того, що кохання — життєствердне почуття, творча сила, яка стимулює духовне піднесення людини.

Обладнання: портрети Лесі Українки, Олени Пчілки, Нестора Гамбарашвілі, Сергія Мержинського, виставка творів Лесі Українки, презентація до уроку.

Тип уроку: урок - літературне дослідження.

Хід заняття

І. Організація класу до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Перевірка домашнього завдання

Змалюйте «психологічний портрет» Лесі Українки.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя

Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, кого кохав Пушкін. На «любовному небосхилі» Гете не залишилось жодного нерозкритого сузір’я — все знайдено, видруковано. Чим зумовлений вражаючий постійний інтерес до інтимного життя видатних людей? Хіба кохання не випадковість? І хіба не мають рацію люди, які кажуть: «Яка кому справа до мого кохання»?

Ні, ці люди не мають рації. У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки соціальних, політичних, життєвих ідеалів.

Сама поетеса з острахом думала про майбутніх своїх біографів, намагаючись «боронити свою душу і серце, щоб не вривались туди силоміць чужі люди, немов у свою хату, поки живий господар тієї хати».

Все ж неминуче настає час, коли доскіпливий читач починає цікавитись, з яких сердечних імпульсів народжувалися Лесині любовні поетичні одкровення. Мусимо визнати той інтерес закономірним і зрозумілим.

Покладімо руку на серце: чи можемо ми з фраз з підручника скласти в уяві цільний, правдивий образ Лесі Українки?

Від ювілею до ювілею, від одного видання до іншого всі книги про Лесю Українку лише зміцнювали непохитний стереотип образу жінки-борця. Думається, ця жахлива закономірність — політизація життя великих людей — стала однією з причин виникнення національного банкрутства, безбатченківства.

Ми ніяким чином не повинні забувати про те, що Леся, перш за все, жінка, зі своїми жіночими мріями, думками, радощами і стражданнями.

Інтимна лірика Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не повторена в мотивах і образах, ніколи не друкована за життя поетеси. Вона є виразом найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки жіночої душі.

І так, відкриваємо першу сторінку таємничої Лесиної душі.

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу; формування вмінь та навичок.

1. Учень читає поезію «Стояла я і слухала весну».

2. Учень-дослідник.

Ця поезія, як і деякі інші, звернена до Нестора Гамбарашвілі. За твердженням деяких біографів, стосунки з ним були більш, ніж дружніми, про це говорила і Ольга Косач.

Нестор — ровесник Лесі, студент Московського, а згодом Київського університету. Він знімав собі кімнатку у будинку Косачів. Вони познайомились, потоваришували. Леся давала йому уроки французької мови, він вчив її грузинської. Леся часто говорила: «Коли б я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою». Їй надзвичайно подобалися ці люди, волелюбні, сильні, горді.

3. Учень-дослідник.

Влітку 1896 року проводжала Нестора в Грузію, попросила, щоб привіз їй кинджал, як символ боротьби. Він це прохання виконав, і цей кинджал зберігався у Лесі весь час. Протягом літа вони листувалися, писали один одному, проте Лесини листи згодом зникнуть у вихорі громадянської війни. 1897 рік — Леся в Ялті на лікування, саме тут з листа матері дізнається про одруження Нестора…

4. Учень читає поезію «Не дорікати слово я дала…»

5. Слово вчителя.

Відкриваємо другу сторінку таємничої Лесиної душі. Трагічність кохання Лесі Українки — в її силі. Так, навіть наймужніша жінка страждала так, як і всі нещасливі. Мати Олена Пчілка писала: «Я дала їй усе: талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім.. Ось тільки щастя я їй не дала». Стосунки з Сергієм Мержинським — це історія взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і…кохання без відповіді, нездійсненні мрії, вічна розлука, гірка самотність. Це було щось вище і сильніше за щасливу земну любов.

6. Показ уривку з відеофільму (цикл «Гра долі») - «Вір мені».

7. Учень-дослідник.

Літо 1897-го. Ялта. Вона на лікування зі своїм туберкульозом, він — зі своїми сухотами. Відразу між молодими людьми зав’язалась дружба, що невдовзі переросла в глибоку сердечну приязнь. Ось його портрет: прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блідим матовим, що часто палало нездоровим рум’янцем лицем, з чорною хвилястою шевелюрою. Він став для Лесі тією людиною, якій вона віддала свої гарячі почуття.

8. Учень-дослідник.

…І знову вони йшли по Ялті — на набережну, де порозкладали свої товари говіркі італійці, в турецьку кав’ярню, на старий базар, а верталися з базару неодмінно спеціальною терасою понад молом, об мол билися хвилі, на терасу долітали краплі води, а на хвилях гойдалися парусники. У неї зникав біль в нозі і в руці, у нього зникав кашель. Море і сонце були чарівниками. «Я вірю у Вашу безсмертну зірку, Лесю», - говорив їй Сергій, а вона дивилася на нього сумними розумними очима.

Томик Гете німецькою мовою, репродукція «Сікстинської мадонни» Рафаеля, чотиритомник Гейне — це його подарунки, і вони завжди були поруч з нею, як талісман. Вони і зараз зберігаються у музеї Лесі Українки.

9. Учні читають поезії «Я не кохаю тебе…», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти»

10. Слово вчителя.

Лист від його лікаря був як цілковитою несподіванкою, так і очікуваним посланням. Сергій смертельно хворий, прикутий до ліжка, сам у Мінську, одинокий. Не думала і хвилини, забула свої болячки, забула порадитися з рідними.

11. Учень читає поезію «Все, все покинуть, до тебе полинуть…»

12. Слово вчителя.

7 січня 1901 рік У Мінську йшов мокрий сніг, вітер рвучко жбурляв великими сніжинками, і вони танули, не долітаючи до землі, тануло і Сергієву життя. Надії на покращення не було, та вони обоє знали, що її присутність — то спокій його душі. Два місяці провела Леся біля нього: читала, писала листи, прислухалася до кожного подиху, годувала, грала на фортепіано. Вона писала листи, за проханням Мержинського, його коханій жінці, Вірі Григорівні Крижанівській, і ніхто й ніщо не полегшить її прихованої між рядками розпуки. Цю чашу вона випила до дна. Картина вірогідна: вмираючий знесилений чоловік і безнадійно любляча жінка.

13. Учень читає поезію «Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами».

14. Слово вчителя.

За жанром ця поезія — це лист-відповідь. Але написана вона була тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини. Душа друга готувалася до останньої дороги, тому в’януть троянди. Без страху перед смертю, з вірою у вічне потойбічне життя Леся просить «візьми, візьми мене з собою…»

90 відсотків кращої любовної поезії пишеться, коли кохання відбуяло. Якщо це так, то драматична поема Лесі Українки «Одержима» належить до тих виняткових 10 відсотків, що народжуються всупереч очікуваному. Однієї серпневої ночі, сидячи біля ліжка смертельно хворого Мержинського, переживаючи разом з ним кризу хвороби, пише цю поему. За одну ніч — геніальна поема!

За цим твором стоїть доля кохання, про яке мало сказати словами Олеся: «З журбою радість обнялась». Безмірне щастя й безмірний відчай зрослися в ньому, як сіамські близнюки. Твір датований 18 січня 1901 року. Отже, з тієї стражденної зимової ночі ця поема на одному диханні постала з глибин зболілої Лесиної душі коло смертного одра Сергія Мержинського.

15. Учень-дослідник.

З листа Ольги Косач до матері: «Що там у Мінську? Леся не пише, а мені аж страшно думати про те, в якому стані я покинула їх. Сергій зовсім вмирає і добре це осознав тепер, він так мучиться, що навіть бажає цього швидше. Що за мука була прощатися з ним. Ще живий, а знаєш, що вже назавжди прощаєшся з ним…»

3 березня 1901 року в суботу Сергій Мержинський помер.

16. Учень дослідник.

З листа Лесі Українки до Ольги Кобилянської: «Сьогодні якраз дев’ятий день по смерті мого друга, вже тиждень, як він лежить у землі. А я, бачите, жива, хоч не знаю, як сказати, - здорова чи ні? Я страшенно втомлена фізично і морально…»

17. Слово вчителя.

Цим усім пережитим Леся була вимучена і фізично, і морально, власне життя здавалося без нього порожнім і марним. До Києва їхати не хотілося, поїхала до Ольги Кобилянської на Буковину, там трохи відійшла душею, але думки про покійного друга не покидали її .

Якось 7 червня 1901 року написала три вірші, у яких запікся біль щойно пережитої драми: «Уста говорять — ти навіки згинув…», «Ти не хотів мене взять, полишив мене тут на сторожі», «Квіток, квіток, як можна більше квітів».

18. Учень читає поезію «Уста говорять…»

V. Підсумок уроку.

1. Слово вчителя.

Цей вірш закінчується словами, які вона могла б говорити і через десяток літ: «тебе нема, але я все з тобою…»

Ось і перегорнута остання сторінка любовної драми Лесі Українки. Сьогодні ми з допомогою її інтимних творів та ваших досліджень зазирнули в потаємні куточки її нещасної душі. Тепер я маю надію, що ця поетеса буде для вас не лише жінкою-борцем, а й взірцем відданого кохання, яка кохала без взаємності, але не опустила руки.

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Найбільше мене вразило…

3. Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання

За бажанням вивчити одну із інтимних поезій Лесі Українки;підготувати повідомлення про міфологічних істот.