Українська література - розробки уроків

Життєвий вибір сучасної людини. Чи можна в наш час зберегти свою індивідуальність? (на основі творів українських і зарубіжних письменників, у яких звучить тема «Людина як особистість»

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Мета уроку: формувати в учнів цілісні уявлення про життєві цінності, гідність людини ,моральні якості, правильний вибір через емоційні почуття, переживання на основі прочитаних творів, висловів і біографій відомих людей; формувати уміння шукати вирішення проблеми; формувати активну життєву позицію, вміння бути самим собою; формувати навики спілкування у колективі; розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність, уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку; навчити обгрунтовувати власну позицію, розвивати уміння відстоювати свої погляди; всебічно розвивати у підлітків високі моральні якості.

Тип уроку: урок формування знань, умінь, навичок з використанням інтерактивних технологій.

Форма уроку: урок-диспут (урок проблемного пошуку)

Методи і прийоми:

- інформаційно-пошуковий;

- дослідницький;

- евристична бесіда;

- створення емоційного фону уроку;

- тренінги ;

- постановка проблемного питання;

- сенкан ;

- «килим ідей»

Дизайн уроку:

стенд «Острів мудрих думок», свічка ,моток кольорових ниток ,кольоровий папір, ілюстрації до сенкана,

«Рецепт настрою», схеми, презентації.

Музика:

Глюк "Орфей і Евредіка», сучасна інструментальна музика,

Шуберт «Аве Марія»

С. Вакарчук «Не твоя війна»

Перебіг уроку

I. Очікувані результати:

- учні вміють аналізувати прозовий твір, визначати проблематику та ідейне спрямування;

- уміють розрізняти і пояснювати прихований зміст, підтекст, узагальнюючі ідеї твору;

- висловлюють власні судження, враження від прочитаного, роблять висновки.

II .Створення емоційного настрою

На столах учнів лежать картки «Рецепт настрою», у яких вони «складають рецепт».

(Учні зачитують свої відповіді)

Отже , ми бачимо ,що у кожного з вас свої вподобання, смаки, настрій .

III. Мотивація і оголошення теми і мети уроку

Слово вчителя.

Тема сьогоднішнього уроку — Життєвий вибір сучасної людини.

Чи можна зберегти свою індивідуальність.(за творами українських і зарубіжних авторів, у яких звучить тема «Людина як особистість»

Через кілька років ви вже будете самостійними дорослими людьми, зі своїми поглядами на життя, зі своїми моральними цінностями. Кожен із вас обере в майбутньому свій шлях. І який би шлях ви не обрали, для того ,щоб життя було барвистим і світлим, варто кольори добирати вже сьогодні, щоб бути справжньою людиною, інтелігентною, милосердною.

В.Дрозд в одному із своїх творів зауважив: «Усе своє свідоме життя я творив себе, бо тільки духовно багата особистість здатна щось справжнє написати, за наявності, звичайно, літературного таланту».

Кожна людина прагне стати особистістю, індивідуальністю. А що для того потрібно? Рано чи пізно це складне запитання постане перед кожним із вас. Тому ми спробуємо сьогодні пройти лабіринтами становлення особистості.

IV.Сприйняття нового матеріалу

З’ясуємо значення понять «особистість і «індивідуальність».

(На дошці прикріплена схема, яку вчитель зачитує і трактує)

Кожна людина формує себе як індивідуальність з раннього дитинства. То що таке індивідуальність?

Очікувані відповіді учнів.

(Це те, що відрізняє одну людину від іншої.)

Ми спробуємо змоделювати власне розуміння поняття «індивідуальніст» (на дошці прикріплений напис «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ».) Учні разом із вчителем моделюють.

Вправа «Символ життя»

Під музичний супровід учні запалюють свічку, яку передають з рук в руки з коментарем.

Слова учителя:

Уявіть собі, що ця запалена свічка - наше життя. Потримайте її у своїх руках ,передайте тому, хто праворуч від вас. Проаналізуйте свої відчуття.

Запитання для обговорення

Що ви відчували, коли тримали свічку у своїх руках?

Чи хотілося вам її віддати?

Чи виникав страх, що свічка згасне?

Висновок.

Коли свічка знаходилась у ваших руках ,лише ви вирішували: вона горітиме чи згасне. Кожен на життєвих терезах повинен виважувати свої вчинки і слова . Уважно прочитайте слова Ленардо да Вінчі: «Пам’ятай! Життя є дар, великий дар, і той ,хто його не цінує, цього дарунку не заслуговує»

А щоб цінувати життя — треба знати і розуміти своє місце у ньому. Кожен свідомий громадянин повинен знати свої права і обов`язки, які гарантує нам Конституція У країни.

«Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості» Стаття 21. Конституції України

Отже, кожна людина, щоб стати особистістю повинна розвиватись, тобто мати мету, мрію, яку хочеться досягти. Уявімо ,що наша мета — це літак.

Вправа «Літак»

Напишіть на крилах літака слова: «свобода» і «відповідальність». Відірвіть одне крило від вашого літака і спробуйте запустити.

Висновок:. літати з одним крилом неможливо; дуже легко відірвати крило; втрата одного крила-це трагедія.

Чому однієї свободи недостатньо для того, щоб досягти наших мрій у житті? Спробуємо дати визначення свободи ,яку мають дорослі. Дати своє розуміння поняття свобода.

Орієнтовні відповіді учнів.

Ніхто не вказує мені, що мені робити.

У мене достатньо грошей.

Я не зобов’язана виконувати хатню роботу.

Вчитель.

Проаналізуємо ваші відповіді, складаючи рівняння.

(вчитель записує кольоровою крейдою на дошці рівняння)

1. Дивишся телевізор + не виконуєш домашні завдання = отримуєш погані оцінки

2 .Граєш на комп’ютері + лінуєшся тренуватися = відсутній результат

3. Погано харчуєшся + пізно лягаєш спати = перевтомлений організм, хвороби.

Зріла свобода містить у собі розуміння відповідальності вибору. Бути відповідальним означає думати і намагатись передбачити до чого може привести той чи інший вибір.

Ось, що означає виважений вибір . Зріла свобода завжди вимагає обмежень. Безмежна свобода може принести багато шкоди. Свідома свобода-це відповідальність.

Отже, одна з найголовніших ознак індивідуальності це те, що людина може вільно приймати рішення й нести відповідальність за нього.

(Прикріплюємо напис на дошку до слова «індивідуальність»)

Як ви думаєте, чи правдиве твердження «Моє життя ,як хочу так і живу»

Орієнтовні відповіді учнів.

Потрібно пам’ятати ,що ти живеш серед людей і повинен поважати їх право на життя.

Вчитель.

У мене в руках клубок ниток, який би я порівняла з клубком життя, зітканих із наших думок, почуттів. Почнімо його розмотувати і при цьому говорити, яким ми бачимо навколишній світ, за що ми його любимо.

Під музичний супровід діти розмотують клубок і говорять: «Я люблю цей світ за те, що …»

Ми «сплели» замкнене коло наших емоцій та почуттів. У світі все теж переплітається і перехрещується. Кожен із вас є частинкою цього світу. Необхідно бути небайдужим, уважним, чуйним до інших. Адже людям, що навколо нас, може бути незручно від нашої бездушності, нашої байдужості, нашої невихованості. Відомий філософ Сенека вчить: «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою»

Отже, ще однією ознакою індивідуальності є — уміння жити в суспільстві і співпрацювати в колективі (прикріплюємо напис на дошку)

Вчитель пропонує учням гру, яка допоможе впевненіше почуватися в колективі, допоможе зрозуміти, що разом легше подолати будь-які труднощі.

Гра «Дерево»

Учні стають в коло на деякій відстані один від одного. Кожний учасник натискує п’ятками на підлогу, руки стискає в кулаки, міцно стиснувши зуби. Вчитель говорить, звернувшись до кожного:

«Ти могутнє ,міцне дерево, у тебе сильне коріння і жодні вітри тобі не страшні. В складних життєвих ситуаціях, коли не знаєш, як вчинити, стань сильним і могутнім деревом, скажи собі, що ти сильна, у тебе буде все гаразд і все збудеться. Це поза впевненої людини».

Потім діти беруться за руки, піднімають їх вгору, продовжуючи натискати п’ятками на підлогу. Промовляючи: «Ми разом — велика сила! Самотньому дереву важко в негоду, набагато легше ,якщо це цілий гай. Разом не страшні ніякі проблеми !»

Після цього вчитель пропонує дітям розслабитись , припинити натискати п’ятками, різко струснути руками, розслабити м’язи обличчя.

Обговорення:.

Що дала вам це вправа?

Які враження ви отримали?

Слово вчителя.

Не вміючи плавати, людина тоне. Так і в життєвому коловороті. Людина, що не має необхідних знань та вмінь не здатна прожити життя відповідно до людських норм і моральних настанов. Така людина, біологічно існуючи на духовному рівні, втрачає радість життя, стає безпорадною беззахисною перед труднощами. Людина, життєві орієнтири котрої чітко визначені, знаходить у собі сили подолати обставини, не втрачаючи здатності виходити з будь-якої ситуації. Поки живий — вихід завжди є. Безвихідних ситуацій нема.

Нещодавно у одній із мистецьких галерей Львова проходила виставка талановитої художниці, що має фізичні вади. Це жінка ,котра любить і цінує життя , котра радіє життю і гідно зносить в усі випробування долі.

Презентація «Містичне світло Ольги Ноженко» під музичний супровід (звучить твір Глюка «Орфей і Евредіка»)

Ми можемо доповнити нашу модель ще однією ознакою - здатність розв’язувати життєві проблеми. (прикріплюємо на дошку напис)

Що складніше: будувати життя чи пристосовуватись до нього?

Орієнтовні відповіді учнів:

(складніше і важливіше будувати життя, а пристосовуватись легше ,але це не -цікаво)

Вчитель.

Кожен з нас так чи інакше постійно стоїть перед вибором Вибір є невід’ємною частиною нашого життя. Кожного дня ми щось обираємо: обираємо одяг, в якому сьогодні підемо до школи, обираємо собі друзів чи просто людей, з якими будемо спілкуватись. Ми в силі обрати все .? .(звертаємось до «Острова…) Василь Симоненко вчить нас: «Можна все на світі обирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину»

Бесіда.

То хто такий патріот?

Чим відрізняється активний патріот від пасивного?

Як ви у своєму віці можете проявити свій патріотизм?

Протягом багатьох десятиліть нам намагались заборонити любити свою батьківщину, жорстоко карали за це. Сьогодні нам знову потрібно доводити всьому світу ,що ми нація, що це земля наших дідів і прадідів і ми не збираємось її нікому віддавати.

Нам, українцям, багато століть постійно нав'язували чиїсь думки, дії і навіть війни. Зараз на сході країни свідомі патріоти обороняють батьківщину, боронять нас від страшного загарбника ціною життя. Усі вони з різних куточків У країни, але усіх їх пов’язує щира любов до України, вони і є, власне, тими справжніми особистостями. Звернімося до крилатого вислову філософа Цицерона: «Я повинен або жити для блага вітчизни, або загинути з нею разом».

Вірш «Війна» (читає підготовлений учень)

Спливає кров`ю Україна,

Горять степи, димить земля,

І перетворює в руїну

Орда наш край на клич Кремля.

В боях вояки наші гинуть:

Вуста мертвіють, стигне кров.

Остання думка — про Вкраїну;

Їй — все: себе, життя, любов…

Чорніють хмари над Донбасом,

У кіптяві завис тут час,

Регочуть «Гради» хижим басом

І ворон кряче раз у раз.

На цій землі благословенній

Бал нині править Сатана,

Дзвін сповіщає всій Вселенній,

Що тут — війна, війна, війна…

Презентація «Воїни АТО» під супровід пісні «Не твоя війна» гурту «Океан Ельзи»

Вчитель.

Домашнім завданням було написати лист до воїна АТО. Зачитаємо листи.

Доповнюємо нашу модель ще однією ознакою - патріотизм (прикріплюємо напис до моделі)

Ми живемо у вік високих технологічних досягнень і можливостей, все ми можемо: і космічний, і підводний світ вивчаємо ,але як сказав Б. Шоу:

«Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди».

Відома українська поетеса Ліна Костенко застерігає нас: «Мабуть, ще людство дуже молоде»

Мабуть, ще людство дуже молоде. Бо скільки б ми не загинали пальці, - XX вік! - а й досі де-не-де трапляються іще неандертальці. Подивишся: і що воно таке? Не допоможе й двоопукла лінза. Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла.

Отже, індивідуальність від неандертальців відрізняє - високий рівень загальнолюдської культури. (напис прикріплюємо на дошку)

Це і буде ознакою індивідуальності.

Підсумовуючи все, про що ми говорили, можна визначити ще одну ознаку індивідуальності - усвідомлює необхідність учитись протягом усього життя.

Як ви думаєте чи можна жити за такими моральними нормами?

Слово вчителя.

Дійсно, важко так жити. Але головне — прагнути до цього. У світі не так багато людей, життя яких підпорядковане таким нормам. Але, на щастя, вони . Наприклад, відома усьому світу жінка — Мати Тереза

Презентація «Уроки матері Терези» Шуберт «Аве Марія»

Ми з вами можемо гордитись, що поруч живе Українка, яку зі сміливістю можна назвати особистістю. Українка, котра здивувала світ - Надія Савченко.

Презентація «Українка, котра здивувала світ»

Кожна людина живе на Землі тільки одне життя, а тому варто задуматись вже сьогодні над тим, як його прожити. Спробуємо сформулювати правила, за якими ви будете намагатися жити.

IV. Рефлексія і оцінювання

«Килим ідей»

Кожен учень отримує три смужки різних кольорів ,на яких записує думки.

«червоний» - ніколи не буду…

«зелений» - завжди буду..

«жовтий» - вагатимусь…

Презентація створених килимів.

Проблемне запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою В.Дрозда: «Під впливом соціуму зникає «самобуття» особистості, що, власне, й становить її елітарність, бо XX ст не знає іншої еліти, крім людей, котрі в несприятливих соціальних обставинах залишилися собою».

Творча робота.

Складання синквейна на тему «Я - особистість… ! ?» (учні самостійно обирають розділовий знак)

(Вчитель роздає ілюстрації, учні під релаксійний ролик «Космічна пригода» зачитують свої роботи)

Висновок вчителя.

Людське життя коротке і дається тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так, щоб не було соромно. Ви - молоді громадяни України. І від вас залежатиме майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас -розумних, людяних, якщо ви не будете індивідуальностями, то не буде майбутнього у нашої держави.

V. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про яскраві постаті в сучасній українській літературі.

Я повинен або жити для блага вітчизни, або загинути з нею разом. (Цицерон

Любов до батьківщини породжує добрі звичаї, а добрі звичаї породжують любов до батьківщини. (Монтеск’є)

Патріот — це людина, яка служить вітчизні .(М. Чернишевський)

Забудеш край рідний — висушиться твоє коріння. (П. Тичина)

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину...

Війна

Спливає кров`ю Україна,

Горять степи, димить земля,

І перетворює в руїну

Орда наш край на клич Кремля.

В боях вояки наші гинуть:

Вуста мертвіють, стигне кров.

Остання думка — про Вкраїну;

Їй — все: себе, життя, любов…

Чорніють хмари над Донбасом,

У кіптяві завис тут час,

Регочуть «Гради» хижим басом

І ворон кряче раз у раз.

На цій землі благословенній

Бал нині править Сатана,

Дзвін сповіщає всій вселенній,

Що тут — війна, війна, війна…

Христина Стець

Час до часу в житті ми зустрічаємо людей, які нас дивують і вражають. Лише одна їхня присутність бентежить розум, ставить перед нами безліч питань, на які не знаходимо відповіді…

Кілька років тому була перша виставка Олі Ноженко. З одного боку — дівчинка, в якої важка розумова неповносправність. З іншого — багато здорових, розумних, освідчених людей, які нею захоплюються. Вони роздивляються її картини, біля кожної зупиняються. І щоразу озираються на Олю із запитанням в очах: «Невже це справді вона намалювала!?». Всі метушаться, ведуть світські бесіди на тему мистецтва, роздивляються картини, знімають їх на камеру, дають і беруть інтерв’ю. Всі щось роблять, щось говорять… А вона тихо сидить в куточку. Так, що одразу й не здогадаєшся, що саме вона і є та сама феноменальна художниця. Для неї не важливе це визнання, пошана і розголос. Вона ніяковіє від надмірної уваги… Інколи її це навіть починає дратувати. Бо вона не за цим сюди прийшла і не про це зараз думає. Здається, якби могла — вона негайно б звідси пішла. Пішла туди, де є стіл, фарби, папір і полотно — найважливіше і найцінніше…

Трішки про Олю. Київ. 26 жовтня 1982 р. — народилась Ольга Ноженко. В пологовому будинку мати-одиначка відмовилася від дівчинки.

Діагноз: інвалід 2-ї групи з дитинства, олігофренія в стадії дебільності, важкі вади зору.

Перші 5 років життя — дитячий будинок «Берізка» у Києві, далі — переїзд до дитячого будинку №1 у Львові.

1991-го Оля розпочала навчання у Добромильській спеціальній школі-інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку (Старосамбірщина). Там починає проявляти здібності до малювання.

2003-го року Оля закінчує школу і переїздить до Буківського дитячого будинку-інтернату (Старосамбірщина), де живе досі.

Оля не має родичів. У вільний час малює, здебільшого, на сакральну тематику. Хоча, дівчина ніколи не брала уроків живопису чи рисунку. Та попри це, у Львові відбулося вже кілька виставок її творів.

«Ольга Ноженко в соціальному вимірі належить до упосліджених світу цього. Її життя від народження сповнене такого роду труднощами і завданнями, з якими не зустрічається пересічна особа. Разом із тим, вона належить до кола «вибраних», які покликані зупинити на своїй дорозі не одного подорожнього; які змушують не припиняти пошуку і весь час запитувати себе самого про найголовніше», — Софія Палюх, працівник Мальтійської Служби Допомоги.

Шосту виставку Ольги Ноженко «Сад Гетсиманський» днями відкрили у Львівській галереї ICONART. На відкриття прийшли мистецтвознавці, благодійники, громадські діячі, журналісти… Словом, усі, хто чув про Олю і хто здивувався її таланту. Сама ж дівчина скромно і дуже лаконічно говорить про свій талант:

«Я маю талант… Не знаю, чи надовго буду його мати чи ні… Є й інші справи крім цього. Але я не кидаю свій талант… Є люди, яких Бог посилає, які приїжджають і допомагають нам…».

Так свого часу до школи-інтернату, в якій вчилась Оля, приїхала Наталя Денис. Жінка тепер опікується Олею. Це було свято Миколая. Благодійники провідали дітей, подарували подарунки і вже зібрались їхати, розповідає Наталя:

«Коли в останній момент ми вже «пакувались» в автобус, мене «дьорнула» якась дівчинка… бо Оля сама соромилась хвалити себе. І дівчинка сказала: «Верніться! В нас тут ще є дівчинка художниця…». І, напевно, ця хвилина була переломною, щось мене заставило повернутись і сфотографувати ці роботи. Зрештою, коли я їх побачила, я зрозуміла, що у дівчини велике майбутнє і їй треба дати цей шанс».

Олі дали шанс і вона ним скористалась. Близькі їй люди кажуть, що з кожним днем дівчина малює все більше і більше. Вона малює на папері, на полотні і на склі. І, здебільшого, сюжети з Біблії. За творчістю Ольги Ноженко вже кілька років спостерігає іконописець Іванка Крипякевич-Димид, яка не втомлюється щоразу дивуватись талантові дівчини і захоплюватись ним:

«Творчість Олі пронизана чаром нерукотворності. Пригадую вислів світлої пам’яті Євгена Лисика: «Ходжу по виставках і бачу тонни фарби». Про Олю такого не скажеш. І це не тільки тому, що вона ощадно, я би навіть сказала сакрально, відноситься до матеріалу. Є щось таке в її роботах (присутність світла?), що хочеться приглядатися до них, смакувати. Спочатку вражає загальна композиція, колорит, деталі. Потім починаєш застановлятися: а як це зроблено? Зникає відчуття паперу, фарби, олівця. Залишається: вираз очей, шовкові кучері Христа, важкі складки одягу, зморшкуваті як яблука лиця старців.»

Роботи Олі час до часу показують іменитим мистецтвознавцям для підверження їхньої унікальності. І всі як один: спершу не вірять, що ці роботи малювала дівчина з неповносправністю, а коли переконують, що це малювала Оля — дивуються.

«Не кожен з наших художників потрафить собі дати раду з такою кількістю складок… і ще, щоб під тим відчувалось людське тіло. Дуже багато незрозумілих моментів… і я думаю, що ми дійсно маєм справу з якимсь феноменом», — Орест Голубець, мистецтвознавець.

Сама ж Оля дуже не любить, коли її хвалять. Каже, їй це заважає: «Вони кажуть: о, дитиночко… о, зараз велика похвала… То потім людині з рук сходить, коли хвалити… То сходить з рук мені, я того вже не маю… То так ніби відбирають від мене, коли хвалять».

А є й такі, що не хвалять, бо до останнього не можуть повірити, що ці твори й справді малювала дівчина з розумовою неповносправністю та ще й без спеціальної освіти. Дехто ж взагалі не береться пояснювати феномен Ольги Ноженко. Може, й так? Може, не треба нічого пояснювати і прояснювати? Може, варто просто повірити?

«Пояснювати мотивацію і способи її малювання виключно психологічними чи побутовими обставинами є не цілком коректно. Бо чи можна вважати сильний «внутрішній голос» наслідком недуги? І чи індивідуальний шлях Прозріння в справжньому містичному сенсі повинен підчинятися якимсь єдиним правилам поведінки людини?… Мисткинею «рухає» фанатична відданість християнським істинам, і виражаючи в цих питаннях свою моральну позицію, вона розширює діапазон засобів. При цьому зберігається роль містичного Світла, яке для Ольги Ноженко залишається більш ніж символічним. Це один із важливих ідентифікатів творчої унікальності цієї авторки, зарядженої глибинними проявами Духу», — Роман Яців, мистецтвознавець.

Я слухала все, що говорять про Олю близькі їй люди і що говорять мистецтвознавці та критики. Я погоджуюсь з кожним їхнім словом, висновком і припущенням. Та окрім того в моєму серці є тверде переконання і знання: Оля — особлива дівчина з особливою місією. З нею й справді говорить Бог, по-особливому говорить. Він відкриває для неї те, що є закритим для нас. Він показує їй те, чого ми не готові побачити і зрозуміти. Він обрав її як носія певної інформації і певного змісту. Через неї та її талант Він змінює наші серця, зворухоблює наше бачення світу і ставлення до життя. Оля Ноженко — наче ретранслятор чогось. Але чого? … Можливо, щоб дізнатись, варто добре вдивитись в її полотна… А, може, краще поговорити з нею самою… А, може, — Хтось хоче, щоб ми шукали відповідь всередині самих себе. І хто його знає, можливо, це відповідь на запитання усього нашого життя… Можливо… Отож, треба шукати.