Українська література - розробки уроків
Дитинство Лесі Українки. Роль родини у формуванні поетеси як особистості
Всі публікації щодо:
Українка Леся
Мета: поглибити знання шестикласників про Лесю Українку; ознайомити учнів із родиною, у якій зростала поетеса, допомогти учням зрозуміти, який вплив на формування характеру, становлення особистості має родинне виховання; сприяти розвитку акторських здібностей, розвивати вміння узагальнювати, робити висновки, грамотно оформлювати власні судження; сприяти зацікавленню шестикласників творчістю й особистістю Лесі Українки.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, мультимедійні презентації (учительська та учнівські)
Хід уроку
І. Організаційно-емоційний момент.
- Як ви думаєте, який період життя людини є найщасливішим? Чому ви так думаєте?
Дитинство — це чарівний світ, у якому все здається надзвичайно загадковим. Незабутня пора, коли світ уперше розкриває свої таємниці. Дитячі враження закарбовуються у свідомості на все життя.
- А від кого залежить, чи почувається дитина щасливою?
Справді, насамперед, добробут і щастя дитини залежить від сім'ї, в якій вона зростає. Тому важливо, щоб дитинство кожного супроводжувалось батьківською турботою, було зігріте ласкавим словом мами і тата, збагачене музикою, піснею, творчістю.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Ми починаємо знайомитись із новим розділом під назвою «Я і світ».
- Поміркуйте, про що йтиметься під час вивчення цієї теми.
У цьому розділі ми ознайомимося із творами, у яких письменники розмірковували над питаннями:
- що робить людину людиною
- що таке честь і гідність
- що означає бути собою і відповідати за себе
- чи повинен кожен із нас відповідати за інших
Усі автори, з якими ми матимемо можливість зустрітися, опрацьовуючи новий розділ, жили в різні часи, але у тих творах, з якими ми познайомимося, спільним є зображення дитини, її психології, мрій, сподівань, стосунків між ровесниками, із світом природи. Сподіваюсь, що нам з вами буде цікаво.
А вивчення розділу ми почнемо, знайомлячись із творчістю Лесі Українки.
ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Формулювання цілей уроку.
- Виходячи із теми уроку, спробуйте сформулювати завдання нашого уроку (прийом «Незакінчені речення»).
Ми поглибимо свої знання…
Ми дізнаємось ….
Ми знатимемо ….
Ми зрозуміємо…
Ми розвиватимемо вміння…
Ми поглибимо свої знання про Лесю Українку.
Ми дізнаємось, якою була Леся у дитинстві.
Ми знатимемо, у якій родині зростала поетка.
Ми зрозуміємо, який вплив на формування особистості має родинне виховання.
Ми розвиватимемо вміння узагальнювати, робити висновки, грамотно оформлювати власні думки.
Епіграф уроку
Діти - се наш дорогий скарб,
се наша надія, се — молода Україна.
Олена Пчілка
Проблемне питання
«Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний, сформований батьками», - писав український літературознавець Євген Сверстюк.
Який висновок щодо значення сім’ї, батьків у формуванні і розвитку Лесі Українки ви можете зробити?
ІV. Актуалізація опорних знань
- У початкових класах ви вивчали поезії Лесі Українки. Чи можете пригадати їх?
- Що вам відомо про Лесю Українку? Відповідь дайте одним реченням.
V. Опрацювання навчального матеріалу.
Учитель. Готуючись до уроку, дві групи мали випереджувальні завдання: група «Витоки» готувала повідомлення про представників родини Косачів, у якій народилась Леся Українка, група «Ерудит» досліджувала захоплення й обдарування Лариси Косачівни.
Видатний французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав, що «всі ми родом з дитинства». Ми уже відзначали, що формування особистості насамперед відбувається під впливом родини, у якій зростає дитина.
Прошу групу «Витоки» представити нам результати свого дослідження про родину Лесі Українки. А решта учнів, слухаючи однокласників, запишіть імена представників родини Косачів.
Представлення результатів випереджувального завдання (додаток до уроку).
- Яке враження справила на вас родина, в якій зростала майбутня поетеса?
Тільки така шляхетна сім’я не тільки за походженням, а й шляхетна духом, щиро патріотична, могла дати Україні Лесю Українку і її по-своєму талановитих сестер і братів, які увійшли в історію визвольних змагань за державність України.
Вітаючи Олену Пчілку з 25-річчям літературної діяльності, Іван Франко писав: «Ви дали Україні перший приклад освіченої сім'ї, в якій плекається українська мова й українська літературна традиція».
Я розкажу вам про особливості виховання у сім'ї Косачів. А ви, слухаючи мене, запишіть, на що найбільше звертали увагу батьки у вихованні своїх дітей.
Розповідь учителя
Атмосфера сім’ї Ольги та Петра Косачів формувалася на основі взаєморозуміння, щирості, відвертості, дружби та поваги один до одного, між батьками та дітьми. Втім, у вихованні Олена Пчілка керувалася не фанатичною любов’ю, а діяльною і мудрою любов’ю матері, яка бачила перед собою конкретну мету: виховати дітей повноцінними особистостями, сильними духом, гідними громадянами рідної землі.
Діти в сім'ї виховувались на українських національних традиціях. Зокрема, Олена Пчілка прищеплювала дітям любов до рідного слова, рідної землі, одягала їх у національний одяг. Прагнучи створити дітям український мікросвіт, Олена Пчілка дбала про відповідне дитяче товариство, а для цього спеціально возила дітей до волинських сіл, щоб вони могли поспілкуватися з селянськими дітьми, знайомитися з побутом селян, поліським фольклором, волинськими ремеслами, незайманою природою. Мати не шкодувала часу, фізичних зусиль, коштів і часто подорожувала з дітьми Україною, аби вони краще пізнали її природу і побут.
Вона вводила своїх дітей у стихію народної обрядової пісні, казки, оповідки, звичаю, народного узору, вишивки. Олена Пчілка всіляко дбала, щоб її діти, а особливо старші Мишко й Леся, слухали їх з уст народу, розумілися в них, прилучалися до безпосереднього збирання зразків народної творчості.
Ольга Петрівна дбала, щоб її діти малу освіту на рівні європейської. Діти ішли до гімназії із знанням кількох іноземних мов: латинської, грецької, французької, німецької, володіли музичними інструментами, вивчали світову історію, культуру, літературу. Особливо це стосувалося Лесі, яка ніколи в школі не вчилася (бо хворіла), але завдяки матері та домашньому навчанню стала високоосвіченою людиною із світовим ім'ям.
Олену Пчілку не влаштовувала система навчання і виховання дітей у тодішній Росії, бо відлучала дітей від рідної мови, історії свого народу, витруювала національні почуття. Враховуючи стан справ в освіті мати вирішила сама розвинути хист і здібності своїх дітей, допомогти їм визначитися у власних можливостях.
Олена Петрівна вчила дітей «цінити в людях — людину, себто її голову і совість, а не шапку і чоботи». Діти Косачів, спілкуючись і товаришуючи з селянськими дітьми, ніколи не виділялись серед сільських ровесників ні одягом, ні поведінкою.
Мудрість народної педагогіки підказували Олені Пчілці: дітей змалку треба привчити, що все на землі створюється і дається працею. Найперші уроки праці дітям повинна дати мати. Ольга Петрівна доводила це власним прикладом, адже діти завжди бачили матір в якійсь роботі.
Прокидалися діти Косачів біля дев’ятої години, одягалися, пили чай, ішли гуляти. Повернувшись з прогулянки, самостійно розпочинали навчання. У дітей виховувалась глибока свідомість того, що навчання — це щоденна, систематична, наполеглива праця.
Олена Пчілка постійно заохочувала дітей до трудової діяльності. Вони працювали в саду, на городі, порядкували біля квітників, змалку вчилися шити і вишивати. Праця поєднувалася з грою і творчістю: «Квіти висівалися не як попало — то сонечком, то місяцем чи ще якимось іншим способом». Змалечку кожна дитина Косачів була призвичаєна до сприймання та розуміння природи як прекрасного, величного, таємничого світу. Але водночас і світу, надзвичайно спорідненого з самою людиною.
Олена Петрівна і Петро Антонович були надзвичайно уважними до нахилів та уподобань дітей, завжди підтримували виявлені ними інтереси до музики, живопису, літератури. Це завдяки старанням батьків в літературу увійшли троє старших їхніх дітей - Михайло Обачний, Леся Українка, Олеся Зірка.
Олена Пчілка вважала, що виховання дітей - це не лише особиста справа батьків, а і їхній громадський обов’язок. Саме в родині мають сформуватися ті основні поняття, погляди, почуття, звички, норми моралі, які згодом стануть підвалинами духовного становлення особистості. І ці думки Олена Петрівна підтверджувала на ділі.
- На що звертали увагу батьки, виховуючи своїх дітей?
Група «Ерудит» досліджувала захоплення Лесі Косачівни. Спробуйте переконати нас, що захоплення і обдарування у великій мірі характеризують особистість, її духовний світ.
Поки група буде представляти результати своєї роботи, решта школярів спробують створити асоціативне гроно про Лесині захоплення і таланти. Таким чином ми зможемо перевірити, наскільки ви можете бути уважними, слухаючи одне одного.
(Представлення результатів роботи групи. Додаток).
Інсценізація-декламування ученицею вірша «До мого фортепіано» у музичному супроводі «Місячна соната» Бетховена)
Я так зраділа, коли батьки подарували мені фортепіано. (Гортає ноти). Скільки насолоди дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга. Мене вражала «Місячна соната» Бетховена. У ній було стільки смутку, стільки пристрасті й болю, стільки глибоких незбагненних почуттів. (Звучить уривок із сонати). (Читає вірш).
- Прошу назвати, чим захоплювалась Леся Українка, якими талантами була наділена.
Звірте із зображеним на екрані.
Очевидно, правдиво буде сказати, що Леся була складена із суцільних захоплень, але найбільшим захопленням Лесі Українки стала цариця красного письменства — поезія, адже усьому світу Лариса Петрівна Косач відома як українська письменниця, поетеса Леся Українка «Мені не важко було стати письменницею, — стверджувала вона, — бо я походила з літературного роду».
VI. Підведення підсумків уроку. Рефлексивно-оцінювальний етап.
Отож, сподіваюсь, наша робота була плідною. І тепер належить зробити висновки.
Відповіді на проблемне питання
- Який висновок щодо значення сім’ї, батьків у формуванні і розвитку Лесі Українки ви можете зробити?
- Якою постала перед вами Леся Українка у дитинстві?
- Завдяки кому і чо́му Леся здобула освіту і розвинула свої таланти?
- Які родинні традиції Косачів ви б хотіли перейняти?
- Чи вважаєте ви цей урок корисним для себе? Чим саме?
- Чи задоволені ви результатом своєї роботи на уроці?
VІI. Домашнє завдання.
1. Опрацюйте статтю у підручнику (Авраменко О.М. Українська література: підручник для 6 класу ЗНЗ. —К.: Грамота, 2014. — 264 с.) на с. 50-51, випишіть девіз, який обрала Леся, борючись із хворобою.
2. Напишіть твір-міркування на 6-7 речень (на вибір): «У чому б я хотіла(хотів) бути схожою на Лесю Українку?», «Родинні традиції Косачів, які я хотів (хотіла) б перейняти у свою сім'ю».
Завершальне слово учителя.
У спогадах, залишених нам Оленою Пчілкою знайдемо такий запис: «Леся прекрасна дитина… Дуже здібна, як до науки, так і до мистецтва… Леся пише вірші і цілком незле володіє віршем. Може, колись стане справжньою поеткою».
Літературна стихія родини Косачів, незвичайні здібності і бажання вчитися, зацікавлення народною творчістю і виняткові риси характеру, серед яких виділяються працьовитість, наполегливість мали безпосередній вплив на формування поетеси як особистості.
На наступних уроках ми зможемо познайомитись із поезіями Лесі Українки про дитинство, пізнати її ліричну героїню.
Додаток до уроку
Група «Витоки»
Родина Косачів
Мати Лесі Українки
«Родюча, як земля, а робоча — як бджола» - писав про Олену Петрівну Драгоманову-Косач Панас Мирний. Вона була свого часу видатна поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист, видавець, активна громадськадіячка — відома під псевдонімом Олена Пчілка. Мама Лесі Українки була високоосвіченою жінкою свого часу. А ще — вродлива жінка, ніжна й мудра мати, яка виховала шестеро дітей.
Протягом усього життя вона наполегливо боролася за майбутнє відродження української національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою.Неодноразово зверталася до царського уряду з вимогою скасувати заборону друку й викладання у школі українською мовою. Багато енергії й таланту віддала справі виховання й освіти українських дітей, щоб не виросли вони перевертнями. Вона була ініціатором випуску і видавцем щомісячного журналу для дітей — «Молода Україна».
Олена Петрівна палко кохалася в мистецтві, невтомно збирала його зразки: різні орнаменти, тканини, вишиванки, а також пісні, казки тощо.
Батько Лесі
Петро Антонович Косач - український юрист, громадський діяч, освітянин. Був людиною освіченою й для свого часу передовою, а натурою- лагіднийі добрий. За спогадами сестри Ольги, зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів, найбільше вдалася в батька Леся: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо.Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність.
Його учителем словесності у гімназії був відомий український байкар Леонід Глібов. Твори свого наставника Петро Косач дуже любив, пам’ятав усе життя і при різних нагодах декламував, зокрема для своїх дітей. Закінчив правничий факультет Київського університету, захистив дисертацію.
Петро Косач добре знав світову літературу, був першим критиком і пошановувачем творів дружини (Олени Пчілки), дочки Лесі Українки, сина (Михайла Обачного), фінансував більшість їхніх видань, а також українські періодичні часописи, альманахи.
Петро Антонович був на ті часи людиною досить забезпеченою, але чималі кошти він віддавав на українські громадські справи, на підтримку і розвиток української освіти і культури.
«Михайлику мій любий»
Лесин брат Михайло був старший за неї на півтора року. Народився у Новограді-Волинському 1869 року. Тут пройшло безтурботне дитинство. Тут разом з Лесею брав участь у «літературних іграх», на які здатні були тільки діти Косачів. Ще в дитинстві Михайло виявив інтерес до історії, літератури. Михайло закінчив класичну гімназію у Холмі із срібною медаллю. Навчався у Київському університеті на фізичному факультеті, а згодом у Юр’ївському університеті (Естонія). Захистив дисертацію. За запрошенням працював у Харківському університеті на кафедрі фізики та метереології.
Михайло Косач — поет, прозаїк, фольклорист, людина активної громадської позиції. Як письменник Михайло Косач виступав під псевдонімом Михайло Обачний. Передчасно помер у 35-річному віці, захворівши на дизентерію.
Своєю енергійністю він був найбільше подібний до Лесі. Все життя їх зв’язувала найщиріша дружба. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні — разом бавилися і мріяли, разом читали й навчалися. За цю нерозлучність їх жартома називали спільним ім’ям — Мишолосіє. Михайло все життя підтримував Лесю, власноручно зробив їй спеціального столика, щоб вона могла писати лежачи.
«Лілея моя золоторожевая»
Найулюбленішою сестрою, найближчим Лесиним другом була Ольга — Лілея, Зірка, Олеся. «Лілея моя золоторожевая», — не раз зверталася до неї Леся у листах. Вони були дуже схожі. Обидві тоненькі, ніжні, сіроокі. Молодша трошки темніша. Ольга стала студенткою жіночого медінституту в Петербурзі, їм завжди жаль було розлучатися, бо були сестри «більш ніж рідні». А коли все ж розводило життя, писали одна одній найбільше і найчастіше.
Ольга з юності пробувала себе в літературі — складала вірші, друкувалася під псевдонімом Олеся Зірка, перекладала, брала участь у літературних виданнях із Лесею та братом Михайлом. Згодом консультувала Лесю як лікар. Працювала над упорядкуванням родинного архіву, хронологією життя і творчості Лесі Українки. Ольга Косач-Кривинюк 1944 року змушена була залишити Україну, потрапила до Аугсбурга, невдовзі захворіла і померла 1945 р. у таборі для переміщених осіб.
«Білая Гусонька»
Ізидора — Дора, Дроздик, Біла Гуся... Лесина улюблениця, молодша за неї на сімнадцять років. Вона змалку захоплювала всіх нестримною життєрадісністю. Вона була писаною красунею, її портрет надрукували у «Рідному краї», а згодом розмножили як поштову картку з підписом «Українка з Києва». Леся не просто бавила й виховувала її, вона часто була їм з Оксаною та братику Миколі за маму. Саме Гусонька прилине до Лесі в Кутаїсі та Сурамі, аби скрасити останні дні й хвилини улюбленої старшої сестри.
Наприкінці тридцятих радянська влада заарештувала Ізидору разом із чоловіком як «українських буржуазних націоналістів». Красуня Дора, професорка, валила ліс десь у північних таборах. Вона повернулася до Києва у 1940-му. Під час війни змушена була залишити Україну і разом із сестрою Ольгою та дітьми виїхала у Німеччину. По смерті сестри Ізидора з донькою, онуками й племінником Васильком опинилися за океаном. Їй випало довге життя. Вона виконала заповіт «золоторожевої Лілеї», докінчила її подвижницьку й страдницьку працю - «Хронологію» Лесиного життя і видала-таки її спільно з українською громадою у 1970 році. Померла в 1980-му в Нью-Йорку.
«Дроздик — дівчинка з характером»
Ще одна сестра Лесі — середульша Оксана. Особистість, сильної вдачі жінка, що виїхала до Бельгії вчитися ще 1904 року й відтоді так і не повернулася додому. Це її Леся вчила грамоти, це для неї писала «Стародавню історіюсхідних народів», це її малою рятувала від хвороб.
Не закінчила навчання в університеті через матеріальну скруту, переїхала у Чехословаччину до Праги. Працювала там в українських установах і викладала французьку мову. Після 1945 співпрацювала зі Словацьким педагогічним видавництвом, брала участь у підготовці шкільних підручників для українських шкіл. Померла 1975 року в Празі.
Маленький потішний Микось
Микола — наймолодший у родині Косачів. Він виросте чесною, принциповою і гуманною людиною, одержить старанне «косачівське» виховання, але, на жаль, не реалізує повністю своїх можливостей. Закінчивши четверту Київську гімназію, юнак вступає до Київського політехнічного інституту, закінчує його й отримує відповідальну посаду в Ковельському земстві.
Після смерті батька проживав у родинній садибі - Колодяжному. Хисту до господарства та земельних справ наймолодший Косач не мав, а тому з часом продав батьківський спадок і помер у бідності.
Леся Українка оточувала свого молодшого, а після смерті Михайла, єдиного брата, ніжною опікою.
Група «Ерудит»
Про обдарування Лесі Українки
Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала. ЇЇ мати згадувала, що дівчина мала хист до вивчення мов. Леся Українка за допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. Дружина Лесиного дядька Михайла Драгоманова зазначала у спогадах: «Леся мала широку освіту та інтерес до західних європейських культур... Європейські мови і літератури знала добре, як і ми, що вчилися по французьких гімназіях та університетах».
Систематично навчалася до чотирнадцяти років, далі — самоосвіта.
Як відомо, у шість років Леся заучувала напам’ять і декламувала кожен вірш, що потрапляв їй під руки. Кажуть, цей хист у неї від батька.
У цьому ж віці невтомна дівчинка сама вишиває коханому батькові сорочку. Подаровані їй ножиці і гольник вона пильнує більше, ніж усякі забави. Мати спонукала дочок до вишивання, беручи їх з собою під час поїздок по селах. У наступні, вже доросліші роки, Леся вишивала багато, навіть тоді, коли хвора рука була перебинтована.
Любила Леся садити і доглядати квіти, яких на клумбах у Косачів було предостатньо.
Добре грала на фортепіано, імпровізувала власні композиції. Її вчителями музики були тітка Олена (батькова сестра), потім дружина Миколи Лисенка, Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом.
А як захоплено мала́ Леся танцювала, плавала, стрибала, бігала на перегони із сільськими хлопчаками, лазила по деревах, грала у різноманітні рухливі ігри. Весела від народження дівчинка, вона охоче танцювала, надто «козачка». Але згодом, як тільки чула музику до танцю, їй робилося сумно.
Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого художника — О. Мурашка. Доситьгарно, за словами матері, намалювала кілька олійнихробіт. (Демонструється одна з них — «Мати і дитина».) Стільки ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати світ.
«Мати і дитина» — картина, яку намалювала Леся Українка. Олія. 1893 р.
У дев’ятилітньому віці Леся написала свій перший вірш, який по праву включають у творчу спадщину письменниці як рівний серед рівних. Це поезія «Надія», присвячена улюбленій тітці Олені Косач, засланій у Сибір за революційну діяльність.
Лесі було всього тринадцять років, коли мати, прибравши їй яскравий псевдонім —Українка, зважилась опублікувати під ним її перші дитячі вірші «Конвалія» і «Сафо».