Українська література - розробки уроків

Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка «Гарно твоя кобза грає» (А. Чужбинський)

Мета: створити умови для поширення знань учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка, вшанування пам'ять великого Кобзаря, ознайомлення з кобзарським мистецтвом рідного краю,відомим кобзарем Новомосковщини Л. М. Тараном, формування комунікативної компетентності, стимулювання пізнавального інтересу дітей, виявлення творчого потенціалу школярів, розвитку вміння працювати в групі,логічного та образного мислення, вихову-вання в учнів патріотизму, любові до України, рідного краю, історичного минулого рідної землі, поваги до Шевченка та його геніальної творчості

Цілі

Учні знають:

основні відомості про життя Великого Кобзаря та кобзарського мистецтва в нашому місті,

відповідь на проблемне питання

алгоритм цілевизначення та планування теми, роботи в групах,

алгоритм та критерії самооцінювання, роботи групи, класу, учителя

власний рівень засвоєння вивченого

Учні вміють:

виразно читати твори Кобзаря,

досліджувати творчість митця,

працювати в групі,

презентувати дослідження,

створювати буктрейлери, кластери та віртуальні екскурсії

арґументовано доводити власну думку,

давати відповіді на проблемне питання,

визначати рівень впливу Великого Кобзаря на формування світогляду

рефлексувати та оцінювати досягнення,

зіставляти досягнутий рівень знань і вмінь із запланованим

робити узагальнення і висновки

Тип уроку: інтегрований (українська література та краєзнавство, зустріч з кобзарем рідного краю Анатолієм Микитовичем Тараном)

Обладнання: електронний конструктор уроку, проектор, ноутбук, буктрейлер, портрет Т. Г. Шевченка, картина В. Литвина «Козак - Мамай», збірки «Кобзар» різних років видання, фотовиставка « Я і кобзар», реклама груп, малюнки учнів «Шевченко і кобзарі», музичний супровід «Зеленіє жито», «Думи», «Кобза грає», хліб — сіль, рушники, роздатковий матеріал (метод прес, ілюстрації «Козак — Мамай», домашнє завдання), епіграф, українські костюми, оформлена дошка, фотоматеріали виступів А. Н. Тарана, друковані видання (газети та журнали) про життєвий і творчий шлях кобзаря Новомосковщини, фотовиставка «Великий Кобзар»

Методи та прийоми: незакінчене речення, асоціативний ряд, проблемне питання, робота в групі, метод прес, обмін враженнями, «Питання — відпо-відь», я екскурсовод, дослідник, «Долонька до долоньки», індивідуальна робота, створення буктрейлера, кластерів, мультимедійний музей.

Випереджальне завдання: робота над проектами (групи: «Мистецтвознавці», «Музикознавці», «Фольклористи», «Бібліографи», «Дослідники імені»).

Епіграф:

«Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісно пилинкою. Людина народжується, щоб залишити по собі вічний слід».

В. Сухомлинський

Хід уроку

І. Мотиваційний етап

З’ясування емоційної готовності до уроку

Лунає пісня «Зеленеє жито»

Доброго та світлого дня, юні українці. Сьогодні на уроці присутні вчителі, батьки, шкільний бібліотекар та новомосковський кобзар Анатолій Микитович Таран. Я переконана, що урок буде вдалим та продуктивним.

«Долоня до долоні» побажайте успіху один одному.

Перш ніж розпочати роботу, звернімо увагу на домашнє завдання

Домашнє завдання.

Обов'язкове: прочитати Володимир Рутківський. «Джури козака Швайки» («На козацьких островах »)

За бажанням: ілюстрація до прочитаного твору і захист

За вибором: В.р. — твір — роздум «Для чого ми маємо знати минуле свого народу?» або сторінка 63 «Ти — творча особистість»

Домашня робота — стор. 65 «Продовжи речення»

Самостійна робота — відповідь 2 питання письмово стор. 64.

Актуалізація субєктного досвіду
Як ви розумієте епіграф уроку?

Слово вчителя. Із щирих слів мудрого учителя, письменника Василя Сухомлинського ми розпочнемо розмову про Тараса Григоровича Шевченка. Майже два століття покоління за поколінням читають, заучують напам’ять твори Т.Г. Шевченка. Ми будемо говорити про нього не тільки як про митця, а як про чоловіка, який жив, творив, здобував і втрачав, любив і ненавидів, добродіяв і обожнював…. Шевченка ніколи не сприймали як визнаного, шанованого письменника, який відійшов у минуле. У ньому завжди вбачали сучасника. Клас об’єднаний у групи, а саме «Мистецтвознавці»,

«Музикознавці», «Фольклористи», «Бібліографи», «Дослідники імені», які підготували ціле різнобарв’я епізодів з біографії Великого Кобзаря від днів дитинства й до смерті, даючи відповідь на питання: Чому його називають Великим Кобзарем?

Асоціативний ряд. Кобзар — пісня, бунт, новини, поезія, Шевченко, збірка, бандура, кобза, поводир, розповідь, історія, література, вісті, село, поет, мислення, світогляд, зустріч, книга,

Тарас Григорович Шевченко - пророцтво, геній, кобзар, поезії, митець, зас-лання, малюнок, Україна, філософія, підручник, урок, пам’ятник, вшанування, мислення, боротьба, кріпацтво, друзі, викуп, воля, талант,багатодітна родина, самотність, нація, доля, Моринці, Петербург,Катерина, геній, мова, пісня, свято, роковини, сучасність, актуальність, проблеми…

Незакінчене речення. «Сьогодні я очікую від уроку… від себе…. від класу….»

ІІ. Цілевизначення, покладання

Оголошення теми уроку.Озвучення проблемного питання:Чому Тараса Григоровича Шевченка називають Великим Кобзарем?

ІІІ. Узгодження цілей уроку і плану роботи.

IОпрацювання навчального матеріалу

Групова робота. Учні презентують свої дослідження.

Група «Дослідники імені» (кластер, додаток №1)

Слово вчителя. Шановні шестикласники вслухайтесь, будь ласка, уважно в слова Михайла Стельмаха: «Недарма наш світлий геній дав назву своїй поезії «Кобзар». Недарма! За словом, що стало символом духовної окриленості, святості, відваги, й досі нам з усіх чотирьох сторін світу оживають».

Виступ груп «Бібліографи» (перегляд буктрейлера і захист) «Фольклористи»

Слово вчителя. Картини, на яких зображували кобзарів, малювали на полотні, на стінах будівель і навіть на деревах яскравими, соковитими фарбами.

Група «Мистецтвознавці» (мультимедійний музей і захист)

Слово вчителя. Анатолій Никифорович Таран заграє нам, а ми вслухаємося в звуки прадавньої кобзи… Вчуваються в них і гудіння вітру в дикому степу, що грубо бавиться ковилою, і ніжний шепіт придністровських чи над деснянських, а може, самарських трав…Вслухаймося, вслухаймося:то кобза доносить звуки кривавої битви і брязкіт шабель, то кобза плаче разом із земляками — невольниками в Кафі чи далекій бусурманській Туреччині… А ось ці могутні акорди — то не що інше, як клич славних запоріжців у переможній битві… Упродовж багатовікової нелегкої історії української нації вони стали її гордістю і славою. До нашої уваги виступ групи «Музикознавців».

Група «Музикознавці».

Слово вчителя. Історія, література, національні традиції й звичаї, мистецтво, поезія, живописна українська природа, графіка, різьба, малюнки — це коло інтересів нашого гостя. Багато років він створює прекрасні картини й панно, власноруч у 39 років виготовив бандуру, на замовлення сина. До речі, Сашкові, синові Леоніда Никифоровича Тарана, Борис Олійник подарував бандуру як випускнику школи кобзарського мистецтва.

Слово кобзаря. В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили у своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. У Сокирицях довгий час жив відомий україн-ський кобзар Остап Вересай, він осліп у чотирнадцятому віці і згодом блис-куче освоїв кобзарське мистецтво. Думи незрячого кобзаря відкривали очі зрячим. Чому Т. Г. Шевченка називають Великим Кобзарем? Ви, діти, дійдете висновку самі, а я вам розповім про зустріч відомого кобзаря Остапа Вересая та видатного митця Тараса Григоровича Шевченка. Привітавшись, Остап доторкнувся до одягу Тараса Григоровича і здивовано сказав: «Ти вигляд маєш заможного чоловіка, чому ж називають тебе кобзарем?» Шев-ченко запропонував йому послухати власні вірші, після чого сліпий кобзар наголосив: «Ти кращий з усіх кобзарів, яких я тільки знаю». У 1860 році з дарчим надписом Шевченко подарував збірку «Кобзар» Остапу Вересаю. Немає книжки більш читаної, аніж «Кобзар». Мабуть тому, що він плоть від плоті українського народу. Його не тільки читати, його можна виспівувати від першого до останнього рядка, бо писався віе на основі фольклорних тво-рів, які співалися і селянами — кріпаками, і лірниками чи кобзарями «на роз-путтях велелюдних». Слово ламало перешкоди, живило, надихало, тішило се-лянське серце, вселяло віру у краще життя, ставало мечем у критичну хви-лину. Саме тому коло сліпих кобзарів збирало стільки народу. Їх чимало зустрічав у своєму житті і Шевченко, заслуховувався співом народних мит-ців, а потім відтворив їх образи у своїх поезіях.

Перебендя, старий, сліпий,-

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Доки читатимуть люди «Кобзар», доти дивуватиме його доля цих великих гуманістів, співців народної слави.

Слово вчителя. Шановні діти, під звуки чарівної кобзи, будь ласка, продовження речення.

Метод Прес

Я вважаю, що Тараса Григоровича Шевченка назвали Кобзарем

Тому що… Наприклад,… Отже,...

V. Рефлексивно — оцінювальний етап

З'ясування особистісної значущості вивченого матеріалу. «Мікрофон -2»: «Що дало мені вивчення теми уроку?» (Хочу почути думку….)

Письмова саморефлексія і самооцінювання. «Незакінчене речення»: «Найбільшим своїм досягненням сьогодні я вважаю…» «Мої очікування на початку уроку...»

Додаток № 1

«Дослідники імені»

Доброго дня, українці. Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. Воно має бути дзвінким і красивим. Це — ім’я твоє.

У кожному імені людини вкарбовоно часточку історії народу. Українська мова має свої традиції в іменуванні людей.

В іменах із давніх - давен відбивалися сила, мужність, прикмети, зовнішня краса, привабливість. Людське ім’я, за віруванням наших предків, мало таємничу силу, служило талісманом, що захищав носія імені від усього лиха, поганого, особливо від хвороб і смерті.

Що ж означає ім’я Шевченка? Тарас — гр. tarasso «тривожу», «бентежу», «бунтую», - неспокійний, бунтар, збентежений, засоромлений.

Імена — частка нашої історії й сучасності (мови, культури, релігії, віру-вань, праці, побуту, соціального становища людей, їх світогляду тощо).

У часи, коли наш вставав на боротьбу із завойовниками, кобзарі завжди йшли попереду. Своїм могутнім умінням оволодіти душами людей вони гартували силу й волю мужніх захисників рідного краю і насилали непів-ність та страх на ворогів. Сила пісні часто була грізнішою за гармати й кулі.

Саме завдяки влучному слову Великого Кобзаря, що лунало сильно і впевнено, наш народ усвідомив себе як національну єдність.

Додаток №2

Виступ групи «Бібліографи» (буктрейлер і захист)

Ми, бібліографи, досліджували деякі аспекти життєвого і творчого шляху Т. Г. Шевченка.

Поезії, що входять до дивовижної книги (показують «Кобзар») склалися на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились під самотнім сонцем вигнання.

Книга складалася рік за роком, поступово, і в хвилину творчого осяяння була найменована «Кобзарем».

Твори «Кобзаря» поширювалися з блискавичною швидкістю, їх перепису-вали, заносили в альбом. А назву книжки любовно перенесли на автора, додавши епітет Великий.

Шевченко був славетний поет, художник. Писав щиро, правдиво, чесно. Мав красивий голос, знав багато народних пісень. Він любив кобзарів, бан-дуристів. І сам грав на кобзі і скрипці. Тільки життя в нього було важке. Рано залишився сиротою. Не мав власного кутка, але з кобзою не розлучався.

З кобзою завжди одведе душу. Велику силу духу він мав. Тарас Григорович і свою книгу назвав «Кобзар». Він був справжній співець свого народу, знедоленої України.

Недарма Афанасьєв — Чужбинський сказав: «Гарно твоя, Тарасе, кобза грає».

Додаток №4

Група «Мистецтвознавці» (мультимедійний музей і захист)

Ми, мистецтвознавці, підготували дослідження як у живописі відобрази-лась тема кобзарства і Тараса Григоровича Шевченка. Ми вас запрошуємо в уявний музей, де наші екскурсоводи підготували для вас цікаві розповіді. Надаємо слово першому екскурсоводу.

Перший екскурсовод. Доброго дня. Я познайомлю вас з картиною нашо-го місцевого майстра Литвина Ігора Петровича «Козак Мамай». З якої і роз-починається наша виставочна зала.

З давніх —давен було популярними в народі картини із зображенням козака Мамая. У них втілилася безмежна любов народу до своїх захисників — запорозького козацтва.

От на цій картині ми бачимо широкоплечого козака, що красується перед нами в сап'янових чоботах, білих шароварах та. Кругла поголена голова із хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум’яні щоки — саме такі риси в народній уяві мали бути прита-манними справжньому красеневі — козакові.

Сидить він під скіфською бабою серед степу широкого, безмежного.

Біля козака зображено всі ті предмети, які можуть знадобитися йому в бою і в дорозі: мушкет, порохівниця, спис, шабля, штоф, чарка.

Ще неподалік — бойовий кінь. Він не розсідланий, і в будь — яку хвилину, коли виникне небезпека, скочить козак Мамай в сідло, вихопить шаблю з піхви і - стережіться вороги!

Картина ця глибоко символічна. У ній немає жодної зайвої деталі. Бандура — символ співучої душі народу, дуб — його могутність, кінь — народної волі. Спис, штоф, чарка — це речі пов’язані зі смертю козака. Штоф та чарка клалися в могилу, а спис ставився на місці поховання. Отак і сусідять вони на картині: життя, воля, пісня і смерть в бою, якої не боявся жоден козак, бо така смерть вважалася почесною.

Навколишній пейзаж оманливо спокійний: степ безлюдний, тихий, навіть вітру немає, але з — за горизонту виповзає сива кошлата хмара, грізно насувається на чисте погідне небо. Ніби орда чужинців наближається з даля.

Та козак на картині незворушний. Ніякий ворог йому не страшний. Бо не-має на світі такої сили, яка б козака запорізького подолала.

Другий екскурсовод. На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.

Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. Композиція картини дуже проста й виразна. У центрі — старий корбзар з ма-лим поводирем, а навколо нього селяни зачаровано слухають невеселу опо-відь бувалої людини: Тарас, який, напевне, недавно пригнав з поля овець; молода господиня з членами своєї сім'ї і перехожі косарі,що поверталися додому після цілоденної праці. Повільно перебиває струни кобзи співець. Ллється мелодія думи. Тарас стоїть найближче до кобзаря. Ловить кожний його рух, вслуховується в кожне слово. Пісня проймає хлопця до глибини душі: зосереджений погляд на обличчі — важка недитяча задума, спершись на палицю, він, здається, завмер, не дихає. Хто зна, можливо, саме в таку мить у нього зароджувалися перші несміливі рядочки, що згодом переросли у твори, сповнені біллю і віри у кращу долю рідного народу.

Все це дуже вдало відтворив художник в індивідуальних портретах героїв, в динамічних позах.

На картині переважають синій, бузковий, голубовато — сірий кольори. Барви розмиті, не чіткі, все здається синім у вечірніх сутінках. Це колір журби, суму, і тому його так багато.

Село засне. Кобзар понесе далі свою думу, але селяни ще довго пам’ята-тимуть його пісню - сповідь, про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку все-лив співець у їхні стомлені душі.

Третій екскурсовод. Я запрошую вас звернути увагу на фотокартки, які ми об’єднали прекрасною назвою «Я і кобзарі».