Українська література - розробки уроків

І Глухів мовить про Шевченка…

Мета навчальна: допомогти учням розкрити, пізнати і осмислити витоки творчості Тараса Шевченка, його місце і значення в історико-культурному житті Глухівщини, а також показати масштаби творчості митця, в яких на світовому рівні відтворено тодішні часи в історії розвитку нашого краю;

розвивальна: розвивати зв’язне мовлення учнів, пам'ять, увагу, логічне мислення, навички пошукової роботи, вміння аналізувати життєві факти і обставини, їхню роль для втановлення особистості, збагачувати словниковий запас;

виховна: зацікавити школярів героїчним минулим нашого краю, пробуджувати національну свідомість, виховувати почуття патріотизму, поваги та любові до рідного краю, творчої спадщини Кобзаря.

Тип уроку: урок літератури рідного краю

Форма проведення: літературно-краєзнавча екскурсія

Обладнання: аудіозапис про Глухів, карта Глухівського району, добірка фотоматеріалів про взаємозв’язки Тараса Шевченка із Глухівським повітом, виставка книжок місцевих митців слова, літературознавців, істориків, археологів про Глухів та перебування в ньому Кобзаря, карта подорожей Тараса Шевченка, карта історичних пам’яток, які відвідав у Глухові Кобзар, фото пам’ятного знака Тарасу Шевченку, фотоматеріал про панораму древньої гетьманської столиці.

Епіграф:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…

В.Симоненко

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Вступне слово вчителя

(вчитель мовить на фоні аудіозапису про Глухів)

Глухівщино мила,

Краю чарівний,

Славен ти одвік

Робочими руками.

Омріяний поетами,

Оспіваний піснями.

Край митців, що творять

Історію роками.

В сучасних умовах розвитку суспільного простору літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів слова. Ми можемо в цьому упевнитись, поглянувши на літературну карту Глухівщини. Але донедавна ми бачили, образно кажучи, лише вершечок великого літературного айсберга. В усіх енциклопедіях, історичних довідниках про наш край, славну Глухівську землю, і досі згадується прізвище славетного діяча України, життєвий шлях якого неодноразово пов’язувався із околицями Глухова. І тільки після того, як у нашій державі стались ґрунтовні демократичні зміни, до нас повернулася справжня, не перекручена історія, ми почали досліджувати і побачили той айсберг зверху і донизу. І приємно здивувались. Виявляється, що колишня гетьманська столиця — не далека периферія, а знаходиться в епіцентрі мистецького життя незалежної української держави.

2. Коло опитування

- Чи знаєте Ви письменників рідного краю? Назвіть їх імена.

- У якому жанрі вони працюють?

- Як Ви вважаєте, чи можемо ми на літературній карті відобразити імена тих митців, що оспівали наш край, але народились далеко за його межами?

- А як констатуємо той факт, коли історики і літературознавці позначають на ній іншим пунктиром тих діячів, життєтворчість яких була пов’язана із нашим краєм?

- Чи знаєте Ви про цих діячів?

3. Робота із картою Глухівщини

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчальної діяльності учнів

Глибока любов до рідного краю надихає митців на творчість, спонукає творити нове, вносити свій талант у розвиток науки і культури. Хіба не дивно, що в невеличкому мальовничому куточку Глухівщини є стільки яскравих постатей! Цілим сузір’ям поетів, письменників, юних науковців та дослідників земляки справедливо можуть пишатися. Але ж, згодьтеся, не всі імена митців, які досліджують епохальні сторінки нашого краю і продовжують працювати для його блага, сьогодні названі.

Нині ми маємо актуальне питання про висвітлення зв’язків Тараса Григоровича Шевченка із колишньою гетьманською столицею. Воно охоплює різноманітні аспекти: і перебування Шевченка на глухівській землі, і відображення вражень в літературній та малярській творчості Великого Кобзаря, і його особисті стосунки та зв’язки з вихідцями та жителями Глухівського повіту, і відгуки про нього в місцевій народній творчості, і вплив на неї шевченківської поезії, і відтворення образу Шевченка в творах місцевих професіональних та самодіяльних митців, і наукові та науково-популярні праці про життєтворчий шлях поета, а також вшанування його пам’яті на Глухівській землі.

Отже, тема нашого уроку: «І Глухів мовить про Шевченка». Тож зараз ми з вами поринемо у світ літературно-краєзнавчої експедиції, де ознайомимося із головними віхами життєтворчості Тараса Шевченка, періоду його перебування у нашому краї, розкриємо яскравість та силу поетичних образів у його поезіях, поговоримо про бережливе ставлення до творчих надбань митця.

Робота з епіграфом

Епіграфом до нашого незвичайного уроку обрано слова Василя Симоненка, котрі свідчать про багатоаспектність даного заняття. Прочитайте, усвідомте і прокоментуйте вислів.

Метод «Продовж думку…»

Сьогодні на уроці літератури я очікую., оскільки тема, яку ми розглядаємо досить…

ІІІ. Засвоєння нової навчальної інформації і формування на її основі умінь і навичок

Перегляд фотогалереї та виставки книжок

- Погляньте на нашу виставку та фотогалерею і затамуйте подих. Вдивіться у вираз обличчя Кобзаря. Як ви вважаєте, про що він свідчить?

- Чому саме таким постає перед нами Шевченко?

Слово вчителя

Як бачимо, жителям кожного села, міста та району притаманна гордість за свою батьківщину, за її видатних людей у всіх сферах корисної діяльності, а також за зв’язки з нею прославлених представників. Скажімо, таких як Тарас Шевченко. Хіба ж можуть не пишатися глухівчани тим, що він під час трьох відвідин України бував і в колишній гетьманській столиці, де набирався наснаги, творив, мислив, відпочивав, любуючись чудовою природою цього краю, його працьовитими людьми, цінними надбаннями їх рук та духу?

Тож давайте зараз у цьому і переконаємося.

Виступ пошукового загону «Екскурсоквест» (оголошує вчитель)

(учні розповідають на фоні музичного супроводу)

1 учень:

У життєпис нашого національного генія, видатного поета і художника міцно і назавжди увійшла древня земля Глухівщина. Вперше Тарас Григорович Шевченко побував тут на початку лютого 1844 року, коли повертався з України до Петербурга через Москву (показує шлях повернення на карті подорожей Тараса Шевченка). То був час його першої подорожі по рідній українській землі. Отож перед своїм другим візитом до гетьманської столиці Кобзар мав друзів серед його мешканців. Т.Г.Шевченко зупинився в Глухові 1845 року не у заможного пана, а у ротмістра в отставке» Віктора Олександровича. Деякий час перебував у його маєтку. До цього часу на Глухівщині побутують перекази, що тим маєтком поблизу Глухова, де зупинявся Шевченко, був хутір Білявщина, а його власником — пан Білявський, до якого наш Кобзар заїздив двічі.

2 учень:

1845 року Шевченко з великим інтересом оглядав історичні пам’ятки Глухова: Миколаївську церкву, збудовану ще в другій половині XVII століття; шукав ті місця, де знаходились палац гетьмана України /1708-1722/ Івана Скоропадського, будинок малоросійської колегії та інші відомі місця Глухівського повіту (показує на малюнку). При цьому Тарас Григорович не був байдужим, непоінформованим споглядачем. Існіють навіть достовірні відомості про те, що в березні 1845 року Тарас Григорович, закінчивши Академію художеств вирушив з Петербурга в другу подорож на Україну. Першу на Україні зупинку для ночівлі Тарас зробив в селі Есмань (тепер с.Червоне Глухівського району). Там тоді була поштова станція. Далі шлях ішов через Глухів, Тулиголове, Кролевець, Алтинівку (показує на карті Глухівщини).

3 учень:

Востаннє Шевченко перебував у Глухові проїздом 26 серпня 1859 року. Завершивши третю подорож по Україні, поет прямував через села Глухівщини: Тулиголове, Обложки, Есмань до Москви та Петербурга (показує на карті). Двома роками згодом тим же шляхом, але у зворотному напрямі, везли тіло Кобзаря. На початку травня 1861 року мешканці Глухівського повіту з великим сумом, невимовним болем зустрічали і оплакували домовину Шевченка.

У Глухові, тепер, встановлено пам’ятний знак (ілюструє фото), до якого щороку приходять тисячі глухівчан, щоб віддати шану Кобзареві.

Слово вчителя

Таким чином, такі переломні моменти, і пов’язали життя Кобзаря із нашим краєм. Хоча митець перебував тут і невеликий проміжок часу, але ми про це завжди пам’ятаємося і пишаємося тим, що він відкрив славну сторінку в історії розвитку нашого краю, оспівав її минуле.

Виступ пошукового загону «Історіоленд» (оголошує вчитель)

(учні розповідають на фоні музичного супроводу)

1 учень:

Чимало можна назвати міст і сіл Глухівщини, в яких бував Тарас Шевченко або навіть писав у своїх поетичних надбаннях. Хоча б де не бував Шевченко, він прославляв себе як справжній краєзнавець-дослідник: вів дорожні записи, намагався змалювати місцевість, де зупинявся, чи невеличкий малярський етюд, цікавився промислами, і історико-культурною спадщиною краю. На жаль, до сьогодні нам невідомі його мистецькі роботи про наш край, зате Глухів і Глухівщина описані в його поетичних та прозових творах. Зокрема, здійснюючи подорожі Україною, Кобзар не лише вивчає, описує, але й популяризує історію і культуру свого народу, відтворює історичні події у свої творчих надбаннях. Справді, господар Корчми Туман, і підтвердив спостеження Шевченка стосовно мови, звертаючись до візника Єрмолая, який підвозив поета: «Чого ж ти там стоїш, московська вороно, чому не заїджаєш?» - и он пошел отворять ворота корчми» («Капитанша»). У вищезгаданій повісті митець детально описує краєвиди околиць м.Глухова: «Не доежая верстви две до города Глухова, в правой стороне от большой дороги, чернееет небольшая березовая роща, и к етой росице вьться маленькая дорожка….»

2 учень:

Глухів цікавив поета своєю місією в історії України, насамперед як однієї із її столиць. Безумовно, Шевченко добре знав історичне минуле своєї вітчизни, ознайомившись із п’ятитомною «Історієї Малороссії» нашого земляка, уродженця села Дунайці, Миколи Маркевича. Тараса Григоровича, очевидно, глибоко розчарувало те, що він побачив: «Напившись чая, мы погуторили еще немного, оделис и поехали в горд, в исторический Николаевский собор «Деяния» слушать.. Погода (что весьма редко случается в ето время года) стояла хорошая, улицы были почти сухи, и я пошел шляться по городу, отыскивая то место, где стояла Малороссийская коллегия и где стоял дворец гетмана Скоропадского. Но где же ета площадь? Где етот дворец? Где коллегия со своим кровожадным чудовищем — тайною канцелярною? Где ето все? И следу не осталось! Странно! А все ето так недавно, так свежо! Сто лет каких-нибудь мелькнуло, и Глухов из резиденции малороссийского гетмана сделался самым пошлым уездным городком. Благовест к обедне прервал мои невеселые вопросы, и я, перекрестяся, пошел в Николаевскую церковь, один единственный памятник времен минувших». Тарас Шевченко наче б споглядає панораму «міста древньої краси» (демонструє фотоматеріали), пильно вдивляється в архітектурний обрис колишньої гетьманської столиці.

3 учень:

Окрім повісті «капітанша», поет згадує історію Глухова у поемах «Сон», «Іржавець»:

….І здалека

Запорожці чули,

Як дзвонили у Глухові,

З гармати стрельнули.

Зокрема для поеми «Сон» «у всякого своя доля» поет творчо використав добре відому йому історичну пісню «У Глухові у городі». Патріотично звучать рядки його поеми:

Із горда із Глухова

Полки виступали

З заступами на лінію,

А мене послали

На столицю з козаками

Наказним гетьманом.

Констатуємо навіть і те, що про історичні події про обрання у Глухові 1708 року з веління Петра І нового гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського зображені у поемі наступній, котра має назву «Іржавець»:

І здалека

Запорожці чули

Як дзвонили у Глухові,

З гармати ревнули.

Як погнали на болото

Город будувати.

Як плакала за дітками

Старенькая мати.

Шевченко був добре обізнаний з історичними подіями того часу: а саме з обранням у Глухові нового гетьмана Івана Скоропадського, з колесуванням, четвертуванням,садженням на кіл таких синів України, як Антін Гамалія, які прагнули під кермом Мазепи бути вільними у вільній самостійній державі.

Слово вчителя

Особливості історіософської концепції в художній інтерпретації Тараса Шевченка, присвяченій славній глухівській землі, визначаються відображеням об'єктивної історичної дійсності. Незважаючи на численні життєві негаразди митцеві вдалося повністю реалізувати себе і через художню творчість висловити заповітні ідеали, пов’язані з історією, культурою, устремліннями, думками і почуттями української нації. Пережиті труднощі й досвід їх переборювання спричинили осмислення значущих історіософських проблем у творчості Кобзаря. Літератор був чутливим до трагічних перипетій, тому глибоко осмислював конкретні проблеми в тогочасній часовій площині, які проявлялися в гетьманській столиці.

Таким чином, констатуємо, що цілісний акт історіософського пізнання в Тараса Шевченка включає різні аспекти, притаманні реалістичному письму.

Як правило,у центрі оповіді — грандіозні історичні події. Масштабність зображення цього жахіття в канві твору досягається шляхом використання філософсько-політичних відступів, діалогів, монологів, соціального узагальнення образів, ретроспективних поглядів у минуле, використання історіографічних свідчень, які стають важливими складовими художньої оповіді про долю глухівських мешканців.

Постановка проблемного питання

Давайте колективно поміркуємо.

- У чому ж все-таки секрет довговічності, свіжості та актуальності творів Т.Шевченка, в яких оспівано нашу славну землю?

Слово вчителя

Відповісти на це запитання ми зможемо лише тільки після того, коли доторкнемося до творчих надбань Кобзаря, а також самих розвідок літературознавців.

Виступ пошукового загону «Літературоквест» (оголошує вчитель)

1 учень:

«За пологой линей косогора, на самом горизонте в фиолетовом тумане едва рисовался город Глухов». Це — з повісті «Капітанша», в якій Кобзар малює Глухів сорокових років дев’ятнадцятого століття. А цей уривок, майже хрестоматійний, знайомий нам з іншого: «… я пошел шляться по городу, отискивая то место, где стояла знаменитая Малороссийская колегія и где стоял дворе гетмана Скоропадского. Та мусимо ще тут наголосити, що поет, не називаючи прізвище, вів у «Капітанші» мову не про «власника фабри ки фарфорових виробів», як тлумачили автори приміток до цієї повісті, а того «пана на всю губу» з Глухівщини, на землі якого лежав кар’єр, де видобувавалась в ті часи високоякісна каолінова глина, так звана «глухівка». Існують навіть достовірні відомості про те, як у даній повісті митець згадує: «мы с Ермолаем коротали и врекмя и дорогу до самой Есмани (первак станция Черниговской губернии)». Та повернімося знову до даного тексту повісті. Зробивши разюче і слушне народознавче повідомлення-порівняння, накидавши ескіз картини рідного українського побуту, природи, Тарас Григорович переносить читача «верствы две или три за Эсмань» в «серый бревенчатый с крепкими воротами постоялый двор», в «белую, под соломенной крышею, между вербами, корчму». І не утримується від того, щоб не навести почуту ним ще в дитинстві пісню:

Ой, у полі верба

Під вербою корчма.

Замислюючись над його рядками: «Засветло можно было бы еще приехать в Глухов, но мне так понравилась эта корчма, что я спросил Ермолая остановиться в ней и переночевать, на что он охотно согласился». Навіть читаючи інші твори поета і знаходячи в них також описи корчми, розмірковуєм: чого ж у них більше — чи від народної пісні, чи від баченого на Глухівщині?

На верстовім шляху в полі

Корчма під вербою

Стоїть собі в холодочку,

Згадував пет у 1849 році на далекому о.Кос-Арал у поемі «Якби тобі довелося». В її наступних рядках:

А попід корчмою

Сидять в путах арештанти.

Трохи одпочити

Позволенобідолагам

Та води напитись, -

Бачиться нам ця корчма на Глухівщині, на поштовому тракті Київ-Москва, яким частенько вели засланців — «невольників убогих у Сибір»

2 учень:

Є підстави припускати, що, буваючи у Глухові або шугаючи думкою до міста-столиці гетьманщини, Шевченко міг згадати видавця свого Кобзаря, ниточки їхніх зв’язків і тягнуться із Глухова. Саме П.І.Мартосу поет присвятив поему «Тарасова ніч»:

Булаколись гетьманщина,

Та вже невернеться!

Було колись — панували,

Та більше не будем!

Тіїслави козацької

Повік не забудем!

Особливу увагу приковують такі рядки цього твору:

Україно! Україно!

Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько!

Вони своїм змістом перегукуються з рядками про Глухів у повісті «Капітанша»: «Где это? И следу не осталось! Странно! А все ето такнедавно, так свежо!».

Одним із приятелів молодого Т.Г.Шевченка був Микола Андрійович Маркевич, уродженець села Дунайця на Глухівщині, в свій час відромий український історик, письменник і етнограф. Йому Тарас Шевченко присвятив поезію «Н.Маркевичу» («Бандуристе, орле сизий…»). Маркевич же поклав на музику шевченківського вірша «Нащо мені чорні брови», який став народною піснею.

«Методика взаємних запитань»

- Який наскрізний образ домінує у творчості митця, де висвітлено епохальні сторінки Глухівського повіту?

- Із якими картинами асоціюється образ Глухова у творчості поета? Чому саме такими?

- Як Ви вважаєте, над чим змушує Кобзар задуматися молоде покоління?

Слово вчителя

Отож, як виявляється, славну гетьманську столицю на всю Україну оспівав і сам Тарас Шевченко. Навіть з його творів ми черпаємо і до сих пір ті історичні відомості, котрі залишаються таємничими протягом декількох уже століть.

Розв’язання проблемного запитання

Декламаційна п’ятихвилинка

(Учениця виразно читає напамять власну поезію, присвячену перебуванню Кобзаря у нашому краї)

Наш товаришу, Кобзарю.

Наш товаришу, Кобзарю,

Нині ти як всюдихід

То приходиш у родини,

то літаєш в височінь,

То оспівуєш країни,

То вітаєш щиро всіх,

То заходиш на уроки,

То бриниш в моїх вустах

Я про тебе і про землю

Славну глухівську ось цю

Ніжно вимовлю ті фрази,

Що колись ти говорив.

Чи то так було насправді?

Чи ти просто так згадав?

Чи була тоді столиця?

А чи жив той рід людський?

Бо на славній Глухівщині

Побував же тричі ти.

Перший раз, як мовлять люди,

Ти вітав товаришів.

Другим разом по заході

Оспівав свій рід людський.

А потім ще в унісоні

Побував у храмі тім,

Що колись в своїй подобі

Привертав увагу всіх.

Ох, нелегко ж тут було,

Тихо мовив ти собі,

А тини, а білі хати, що стоять

В Есмані тій.

А дорога, шлях широкий,

Білі вишні, що цвітуть

А окраса Глухівщини

Нині й вічно не забуть.

Ти співав про тих гаймаків,

Славних хлопців глухівських.

Ти то мовив про гетьмана

Про товаришів своїх.

Ні царі, ні їхні слуги, ні пани прокляті

Не могли полюбувать очі ці закляті.

Втретє ти тут побував

Хутір Білявський повідав

Ну, а далі села, села

Путь широкий той.

Тут на славній тій дорозі

Раптом жах тебе пройняв.

Ти, товаришу, Кобзарю,

Землю славну покидав.

IV. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя з елементами бесіди

Ось і добігає кінця наша з вами екскурсія по славним глухівським місцям, які відвідав та оспівав Кобзар. Я сподіваюся, що Ви відкрили для себе світ його захоплень, уподобань, мрій, життєвих принципів стосовно нашого краю. Але це вже все давно позаду. Хоча про це свідчить історія та її перегорнута славна сторінка в історії розвитку Глухівщини. А як Вам здалося, чи був Кобзар одинаково майстерним у нашому краї? Чи гідний світ його захоплень у нашому краї для людського наслідування?

V. Оцінювання навчальних досягнень учнів

VІ. Оголошення і коментар домашнього завдання

1. Спробувати скласти власну поезію, взявши смисловим ядром одну із лексем: «Шевченко», «Глухівщина», «пам'ять», «народ»

2. Створити мультимедійну презентацію на тему: «Ми чуємо тебе Кобзарю, крізь століття»