Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Українська література - розробки уроків
Елементи народознавства у романі Уласа Самчука «Марія»
Всі публікації щодо:
Самчук Улас
Мета: Допомогти учням усвідомити основні проблеми, порушені автором у творі; охарактеризувати героїв твору; розвивати вміння і навички роботи з художнім текстом, уміння давати оцінку прочитаному, доводити власні твердження; виховувати почуття національної свідомості. Шляхом подорожі сторінками роману визначити елементи народознавства, які використав письменник у творі.
Розвивати вміння і навички виділяти головне, висловлювати свою думку, доводити твердження.
Виховувати почуття поваги до народних звичаїв.
Тип уроку: Нетрадиційний. Урок — подорож.
Обладнання: Текст твору, портрет письменника.
Очікувані результати: Учні знають текст твору, вміють знаходити приклади для підтвердження власних думок.
Перебіг уроку:
1. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і мети уроку
Вступне слово вчителя:
Сьогодні на уроці ми познайомимося з твором українського письменника Уласа Самчука «Марія» . Це перший в українській літератури твір про голодомор, присвячений українському селу. Автор охоплює події І світової війни, революції, громадянської війни, колективізації і голодомору. Це твір - обвинувачення більшовицької системи. Написаний за кордоном безпосередньо по гарячих слідах страшної катастрофи. Роман цей,що є справді видатним досягненням в українській літературі про долю жінки - матері,вперше оприлюднив сенсаційну для свого час тему — сувору правду про голодомор 1932-1933 років, що виник внаслідок примусової колективізації й знищення більшовиками справжніх господарів землі, споконвічних моральних і духовних традицій, які були каталізатором життя людини - трудівника, менталітету нашого народу.
Розглянемо, як у романі зображено елементи народознавства. Дослідники творчості Самчука називають цей твір енциклопедією українознавства. Бо саме на його сторінках ми зустрічаємо описи звичаїв, традицій, усталених норм народної моралі, основ народної педагогіки.
Моральні норми української родини охоплюють всі сфери життєдіяльності людини: міжособистісні стосунки, любов до рідної землі. Моральні норми і правила - це об'єктивне явище. Воно зумовлене конкретними життєвими реаліями. Оцінюючи сутність свого буття з позицій добра, справедливості, гідності особи, український народ витворив гуманну мораль, найбільшими цінностями якої стали духовність, людяність, милосердя. Спочатку познайомимося із життєвим і творчим шляхом письменника.
2. Формування вмінь і навичок.
Повідомлення учнів про Уласа Самчука.
1 учень (Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, — як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля:
У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв'язків не втрачав, в 1917—1920 рр. він навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. У 1921—1925 роках — у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.
Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив копальнях і гутах залізо. З 1927 року навчався в Бреславському Університеті. «Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському університеті, мама Германа Блюме — Германіна фон Лінгейсгайм люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові Самчуку через п'ятнадцять років: завдяки його клопотанню німці 20 квітня 1942 року випустили письменника, якого арештували 20 березня цього ж року, з Рівненської в'язниці. Герман Блюме в Рівному працював на посаді начальника цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».
З 1925 почав друкувати оповідання в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай» , 1936). Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої «Волині» .
1929 року переїжджає до Чехословаччини та навчається в УВУ в Празі. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У Чехословаччині Улас живе з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке торило «його Прагу» , Улас Самчук відносивОлександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Степана Смаль-Стоцького, Дмитра Дорошенка, Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс» . У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.
1941, у складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943, з ним працював редактором і Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. По переїзді до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).
Ім'я Уласа Самчука ще прижиттєво було відоме в країнах Європи та Америки і,як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у «волинській тихій стороні«, в абсолютно безпросвітних обставинах» .)
2 учень (У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.
Улас Самчук своє перше оповідання «На старих стежках» опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда» , а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником» , «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946-47).У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна» .
У незакінченій трилогії «Ост» : «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної й сучасної підрадянськоїї дійсності.
Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь» 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Могила Уласа Самчука на цвинтарі Сятого. Володимира в місті Оаквилл, Канада).
3. Бесіда з учнями з використанням тексту твору:
1. Як зображено у творі родинні стосунки? (Діти шанували батьків, завжди їм допомагали. В родині Корнія всі працювали: сини допомагали батькові, а донька - матері. Мати була в пошані. Марія біля мертвої матері думає: «Мати сплять. Чого мати так довго сплять на столі і нащо горять свічки?» батька і матір звуть на «ви» Повага до старших людей - генетична риса носіїв української ментальності. У Біблії пошана до батьків вважається однією з найбільших доброчинностей. Надзвичайно важливе значення для досягнення гармонії в родинних стосунках мав звичай пробачати один одному образи. Ідея всепрощення як істотна ознака морально- етичного і релігійного виховання в родині була спрямована на вияв любові до ближнього, органічно поєднаної з любов'ю до Бога. «Возлюби ближнього свого, як самого себе» , - одна з головних заповідей християнської моралі, якої свято дотримувалися в українських родинах.
2. Як автор зображує правила поведінки, вироблені роками і їх порушення? До чого це призводить? (Кожен член родини і громади повинен був поводитись відповідно до народної моралі. На першому місці для кожного повинна бути сім'я. І, коли Марія порушила це правило, почавши зустрічатись з Корнієм, в той час, коли чоловік лежав у лікарні, то вона зазнала осуду всього села. На той час жінка не мала морального права на розлучення. Одарка і Михайло обурюються «Ми не допустимо, щоб про нас люди таке Говорили, не допустимо, щоб нас викпинали через твою жінку» , - говорять вони Гнатові.
Адже споконвіків у народі цінувалася честь сім'ї і роду. А в сільській громаді завжди осуджувалась поведінка, що не відповідала родинному станові людини. Як безсоромний, оцінюється вчинок Марії, коли вона, заміжня жінка, занедбала родинні обов'язки. Улас Самчук пише: «Ішла до сусідів, там збиралися парубки, молокососи, пробачте, сопляки...» Марія не соромиться з такими скалозубити, грати в карти і вихіхікувати в темних закутках. Вона на деякий час перестає себе контролювати. І згодом Марія зрозуміла, що вона морально деградувала. Це спонукало її повернутися в лоно родини.
Морального занепаду зазнав і Корній. Коли він повернувся зі служби в село, то зробився жорстоким, занедбав господарство, брутально лаявся.
А Максим, який відцурався свого роду, своїх батьків, став переродженцем.
3. Які звичаї описано у творі? (Улас Самчук описує свято Різдва, а також вечорниці, на яких дівчата готують вечерю, хлопці грають в ігри. На сторінках роману читаємо опис заручин, оглядин. Дуже добре описане весілля як народна драма. «З усього кутка зігнали найкращих коней у підводу. Музики взяли троїсті. Як заграли, всі піджимки задрижали. Раненько приїхав своїми кіньми Гнат. Дружки та світилки співали, піднявся на ціле село гармидер. А Марія сховалась у сусідній коморі, сидить, як велить звичай, на скрині і заливається справжніми щирими сльозами. Молодщз боярами знаходять її, виводять заплакану, проводять до хати розплітати косу. Дружки співають. Боярин та сват садовлять молоду на подушку. Міцно зачепила вона на голові руки, боронить свою заплетену косу. Сват розриває руки, розплутує безліч косників.
- Ах, чого, Маріє плачеш? Дівчатонька, голубоньки, розплітайте її, одягайте її. Бог благословить раз, другий, третій» .)
4. Які вірування показано у творі?
- Марію і Гната благословляли на шлюб непаристими іконами, що віщувало лихо.
- Маріїна свекруха у Великодню ніч заснула, чого не можна було робити. Саме в цю ніч згоріла нова Маріїна хата.
«Такий гріх. Заснути у таку велику ніч і то старій людині, коли в церкві паску святять» .
- Віщі сни. Марії перед смертю свого первістка приснився цвинтар, покійниця-мати, яка взяла дитину і повела кудись.
- Сон Гната у в'язниці, який передбачив майбутнє Марії і багато іншого.
Доповнення вчителя:
У цих розгадках виявляється народна спостережливість, намагання узагальнити прояви психічного. Все це було не таїною для народу, а частиною їхнього життя, даного їм як повітря, сонце і вода. На жаль, у житті буває більше прикрощів, ніж радощів. Так і в Марії. Найбільшим горем була смерть першої дитини. Це приголомшило її, вибило з-під ніг твердий грунт, і в цей час на душу, як цілющий бальзам, падають слова священика під час проповіді: «Ми можемо плакати, можемо ламати руки з розпачу, але воля Всевишнього є неухильна. Певно, так є ліпше. Так хоче найвища воля» . Звертаючись до нещасної жінки, він нагадує їй про Святу Марію, яка день і ніч стояла під хрестом розп'ятого Сина, чекаючи його смерті. Священик каже: «Пригадай її велику мужність, попроси в неї пережити твоє горе і видержати все так само, як це видержала вона, найбільша з усіх матерів» .
5. Описи яких свят подає автор у романі? (Улас Самчук докладно описує свято Різдва в сім'ї Марії та Корнія. «Марія не засвітила сьогодні лампи. Ні. Марія засвітила лампадку, маленьку з червоного скла лампадку перед образами. В хаті півтемно, тепло, повно запахів печеного хліба, різних страв. У передньому куті стіл, на нім посипано зерно, сіно і застеленобілим доморобним настільником. На покуті жменя сіна, у сіні горщик куті, горщик узвару. Над усім поставлений дедух, зв'язаний з різного збіжжя. Корній, Марія і стара мати сідають до заставленого стравами столу. Все тут є, бери, що хоч. Все це добре, все своє, зароблене працею і терпеливістю. Бери, людино, святий хліб, переломлюй і їж. М'який, пахучий, смаковитий. Перехрести своє чоло і скажи: «Дякую тобі, Боже, що сподобив мене ласки своєї і дав змогу лити піт свій на ниві, щоб їсти цей смачний хліб» .)
Вчитель: Як бачимо, у творі багато елементів народознавства. А це - духовне життя українців. Віками узаконена мораль, звичаї порядки. Але Улас Самчук показує нам руйнування всього цього під впливом більшовицької «нової моралі» .
І Гнат, розуміючи це, на одній зі своїх проповідей сказав так: «Слово моє не для вас. Слово моє для мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте, ви, сини і дочки великої землі... Затямте, гнані, принижені, витравлювані голодом, мором! Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений з самого себе! Кажу вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою» .
IV. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа « Мікрофон»
- Які історичні обставини згубно вплинули на родинний світ українців? Як саме?
- Якою є пророча істина Гната? «Вони вже за життя сміються з себе, а що буде за сто, за тисячу років?
- Які елементи народної драми «Весілля» зустрічаються в описі весілля Марії?
Орієнтовні відповіді учнів
1.У третій частині роману «Книга про хліб» Улас Самчук змальовує ціле покоління людей, яке випадає з усталених віками традицій, заперечує працю, не поважає батьків, насміхається над звичаями. Воно запрограмоване на руйнування.
Наприклад, Максим, син Марії, покинув дім, пішов до міста, а згодом оприлюднив заяву про зречення від своїх батьків. Він топчеться по народних звичаях, зневажає батька і матір, їхнє життя, яке пройшло в тяжкій праці, не шанує їхньої старості, виганяє їх з хати, доносить на свого брата.
Отже, ми бачимо, що нова влада породила нових «господарів» . Корній говорить: «Де вони такі взялися? Яка мати породила їх на світ?»
Найбільших збитків революція завдала духовному життю нашого народу.
2.Гнат побачив не тільки сучасне, а й майбутнє нашого покоління. Бо дійсно сталося так, як він говорив. Зносились куполи з церков, чинилося святотатство, гріх, за який мусить бути кара. І вона прийшла. Зневажена, недоглянута земля вродила бур'ян.
3.У романі багато елементів народної драми «Весілля» зокрема, розплетення коси, вінчання, перетинання дороги снопом жита, хлібом та сіллю, зустріч молодих образами та хлібом. Також на весіллі проводили такий ритуал: замість молодої вводили в хату накриту рядном стару бабу. Ставили перед молодим і співали, чи вгадає, кого привели. Було гармидерно і приємно.
V. Рефлексія.
Продовжити речення:
1. Цей урок допоміг мені
2. Після цього уроку я зрозумів(ла)
VІ. Підсумки уроку.
Заключне слово вчителя: (Отже, з ваших відповідей видно, що елементи народознавства, які мають місце на сторінках роману, взяті із реального життя. І дуже прикро, що певний час в нашому житті вони були несправедливо забуті. Занедбана була народна мораль, національні традиції родинного виховання. І це призвело до сумних наслідків. Нині ми є свідками відродження народних звичаїв, традицій. І допомагають нам у цьому такі чудові твори як «Марія» Уласа Самчука.
VІІ. Домашнє завдання
1.Виписати із роману цитати для характеристики персонажів.
2. Написати творчу роботу на тему «Закони роду і народної моралі в романі».
