Українська література - розробки уроків

Непереможна сила кохання, що рухає вчинками, поведінкою і вибором героїв (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»)»

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

Мета уроку:

навчальна: удосконалювати навички характеризувати образи персонажів (Остапа, Соломії), дослідити, як кохання стає непереможною силою, гартує характер людини, як відбувається боротьба проти будь-якого насильства над людиною; вчити восьмикласників осмислювати вчинки персонажів, визначати типові та індивідуальні риси;

розвивальна: розвивати вміння робити власні висновки, аналізуючи вчинки героїв; логічне мислення, увагу, пам’ять, формувати кругозір, світогляд школярів;

виховна: виховувати волелюбність мужність, винахідливість, зневажливе ставлення до жорстокості і зла, усвідомлення необхідності особистої свободи для гармонійного розвитку, поваги до краси глибокого почуття кохання.

Методи, прийоми та форми роботи: «Гронування», бесіда, проблемний виклад, розповідь, виразне читання, робота з підручником.

Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.

Обладнання: виставка творів зарубіжних письменників (тема волі та кохання) — В. Шекспіра, Ш. Петефі, Р. Бернса, Стендаля, М. Старицького, І. Багряного, М. Коцюбинського, мультимедійна презентація.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Учень / учениця:

аналізує пригодницький романтичний сюжет, композиційні особливості твору; розповідає про почуття героїв, про їхні вчинки, спираючись на текст.

характеризує образ Соломії; пояснює образи часу й вічності в повісті, роль і сенс кольорів, звуків; висловлює судження про проблему волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах; дискутує про вчинки героїв, їх доцільність.

усвідомлює необхідність особистої свободи для гармонійного розвитку, краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, необхідних для боротьби зі злом.

Епіграф:

Мені ж, мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більш нічого не давай.

Т.Шевченко

Сказати: «Я тебе кохаю» -

означає сказати: «Ти не вмреш»

Елоїза — Абелярові

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Словникова робота

Кохання - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання.(Академічний тлумачний словник української мови).

Які асоціації у вас викликає це слово.

«Гронування»

-А яке воно - справжнє кохання. На це питання ми спробуємо дати відповідь у кінці уроку.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжимо розглядати повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною», (слайд 1), тема нашого уроку (слайд 2): «Непереможна сила кохання, що рухає вчинками і вибором героїв», отже, говоритимемо про це велике почуття, яке займає одне з найголовніших місць в житті головних героїв , аналізуватимемо персонажів та основні події в їх нелегкому житті.

Мета уроку(слайд 3): удосконалювати навички аналізу образів повісті; розвивати вміння аналізувати вчинки героїв, робити власні висновки із прочитаного; формувати усвідомлення необхідності особистої свободи для гармонійного розвитку, краси глибокого почуття кохання, мужності і сили волі, необхідних для боротьби зі злом.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Слово вчителя (слайд 4)

— Сумна чи весела, історія кохання — найзахопливіша з усіх історій. Адже ще Тарас Шевченко говорив:

Мені ж, мій Боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більш нічого не давай.

— А П’єру Абеляру, відомому французькому філософу і поету, його кохана Елоїза ще на початку 12 ст. писала у листах:

Сказати : «Я тебе кохаю» - означає сказати: «Ти не вмреш».

(Слайд 5)

П’єр Абеляр — французький філософ, богослов і поет. Трагічна історія кохання Абеляра і Елоїзи, що була молодшою за коханого на 22 роки, скінчилась тим, що вони пішли до монастиря. Листування Абеляра та Елоїзи (1132- 1135) було перекладено з латинської мови на французьку і стало джерелом натхнення багатьох поетів. Саме ці слова я обрала, епіграфами до сьогоднішнього уроку, а який з них більш доречний, з’ясуємо наприкінці нашої розмови.

2. Бесіда з учнями про історію написання твору та події, зображені в ньому.

✵ Які часи описуються в творі? (Часи, коли люди не могли жити вільно і щасливо, вони працювали за безцінь і не були володарями своїх життів)

✵ Знайдіть у тексті та прочитайте алегоричну картину пручання дикого тура.

✵ Поясніть значення протиставлення «господарський віл» - «дикий тур».

(слайд 6)

(Тут має йтися про силу цього звіра, проте у господарського вола вона «поневолена», а дикий — вільний)

3. Розповідь вчителя про наявність у творі двох тематичних пластів.

(слайд 7)

Перший — тема протесту проти кріпосницької неволі; другий — розповідь про кохання двох людей, що має трагічний фінал.

Найвищим для героїв оповідання М. Коцюбинського є прагнення «хоч дорогою ціною здобути бажану волю». За неї вони готові «полягти кістками на вічний спочинок». Остап Мандрика вирішує втекти від лихого пана за Дунай, залишивши на самоті хворого дідуся. Він покладається тільки на себе: «Вже я дам собі якось раду». Та невідомо, що б сталося з ним на чужині, якби не Соломія. Спочатку вона приходить, щоб провести коханого, і хоч як їй не гірко залишатись «з тим осоружним чоловіком», схвалює вибір Остапа: «Остапе, тікай, серце… Спіймають - катуватимуть нелюди, живого не пустять …» Але як тільки Остап пішов, Соломія враз відчула , що все… противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне… Пропадай все воно пропадом… Піду і я світ за очі … Вже ж за тобою хоч серцеві легше буде»… Як бачимо, палкі слова кохання звучать уже з перших сторінок твору.

4. Робота з текстом.

— А зараз звернімося до змісту повісті. Якими ж були Остап і Соломія, ці молоді люди, які так віддано і щиро кохали? Знайдіть, будь ласка, у тексті і зачитайте портретні характеристики героїв.

— Ми знаємо, що втікачі прагнуть волі. А про що саме вони мріють?

— А хто, на вашу думку, головний герой повісті, Остап чи Соломія?

Так, вони обоє, а кому автор більше симпатизує? Чому? З чого це видно?

— А чому Соломія покинула чоловіка і пішла за Остапом? Зачитаймо, як вона пояснює свій вчинок. Чи можна її виправдати, адже, виходить, вона зрадила свого чоловіка.

(Євангеліє: «Що Бог поєднав, людина те не розлучає»)

— Отже, Соломія здатна на все, аби лиш бути поруч з коханим. Зачитаймо епізод, у якому розповідається, як Соломія вирішує відрізати косу. Як характеризує героїню цей епізод?

— Які ще епізоди підтверджують кохання Соломії? (Підтвердіть розповідь цитатами.)

Обговорення епізодів з повісті

1. Серце нило в Соломії од жалю й тривоги, їй легше було б, коли б куля потрапила в неї.

2. Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ся пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її. Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зогрітись, Вона не чула вже зловіщого шептання мороку і оддалась надіям на краще. Він вигоїться, він житиме... вона не дасть йому загинути...

3. Вона не мала часу на обережність - комиш бив її по лиці і навіть скалічив ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа

4. Соломія знесилилась і впала, їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали, і очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети. Значить, нема виходу; вона мусить тут погибати, а Остап через неї - десь у другому кінці. Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів, їй жаль стало молодого змарнованого життя - і вона заплакала.

5. Невважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось. Коли тільки річ у грошах,- вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп.

6. Соломія щодня блукала коло конаку - лиха, роздратована, мов голодна вовчиця. Вона не знала, чого вона туди ходить, але щось несвідомо тягло її у той бік. Вона ходила до втоми і мерзла. Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні від вітру, лягав на землю і засипав Соломію, але вона не звертала на те уваги. Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певність у тому зростала в ній з кожним днем. Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба. Солрмія вірила, що станеться якась незвичайна подія, якась невідома сила прийде у потребі на поміч, і та віра була у неї такою міцною, що Соломія кинула роботу, не хотіла заробляти та складати гроші, як поклала спочатку. Навіщо? І без того обійдеться. Аби дочекатися, що скаже драгоман.

7. Що турки!.. Вона має цілий план. Дуже простий план. Він дістане собі і їй рушниці - кожен румун їх має в хаті,- вони вийдуть на берег уранці, відв'яжуть чужий човен і випливуть на річку. Там вони чекатимуть, аж везтимуть Остапа, і нападуть на турків. Остап допоможе, коли побачить їх...

8. Значить, ні вона, ні Іван нікого не забили... Значить - усе пропало... Але їй не до того... Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна глибінь тягне за ноги. Приходить смерть. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них. Вона " мусить поспішатися, поки не змерзло тіло... Дикі, невгамовні сили життя встають, і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість... Усі сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до берега... Ось берег видко... а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя... Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона оковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками... Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду...

9. - Остапе!..- з розпукою кличе душа.

— Які ще епізоди підтверджують кохання Соломії? (Підтвердіть розповідь цитатами.)

Обговорення епізодів з повісті

1. Серце нило в Соломії од жалю й тривоги, їй легше було б, коли б куля потрапила в неї.

9. - Остапе!..- з розпукою кличе душа.

— А чим підтверджується любов Остапа до Соломії?

1. Якийсь здоровенний москаль ухопив Соломію впоперек і поволік, але Остап насів на нього ззаду і визволив Соломію.

2. Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію. Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема... Десь заблудилась у плавнях або вовки роздерли її. І Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш. І саме тепер, коли вони здобули собі волю і мали в щасті й радості почати нове життя, приходить пбгибель і, як щенят у річці, топить їх обох...

3. - Знов мене кличеш, Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже...

А вітер гуде, розвіває дідові бороду і приносить йому тихий, ледве чутний, мов із дна Дунаю, поклик:

- Оста-а-пе-е!..

- Отак вона мене часто кличе,- оповідає дід людям, що інколи заходять у сторожку.- Як тільки вітер загуде - так і кличе до себе... то в комин гукне, то надворі покличе... а часом серед ночі збудить... А не приходить, ні... Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині...

І Остап охоче піднімає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись.

- Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... кругом латаний... з тим і до бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...

9. Бесіда з учнями.

✵ Чи знайшли герої своє щастя? (Ні, оскільки вони так не були разом, не отримали волі…)

✵ На вашу думку, що таке кохання? (високе почуття , яке спонукає на героїчні вчинки).

✵ У яких творах зарубіжної літератури ми бачимо подібний сюжет? («Ваніна Ваніні» Стендаля, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра).

- Пропоную вашій увазі твори української та світової літератури, в яких теж йдеться про непереможну силу кохання:

1. Уільям Шекспір «Ромео і Джульєтта».

2. Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків».

2. Іван Багряний «Тигролови».

Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.

3. Михайло Старицький «Облога Буші».

Мар'яна, дочка сотника, нудьгує, бо пiшов на вiйну й не повернувся ïï коханий Антось.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Коментування епіграфу уроку.

2. Тож яке ж воно — справжнє кохання? Доповніть інформаційне гроно.

3. Рефлексія. (16-й слайд).

Сьогодні на уроці я:

— Дізнався…

— Зрозумів…

— Навчився…

— Найбільший мій успіх — це…

— Найбільші труднощі я відчув…

— Я не вмів, а тепер умію…

— Я змінився…

— На наступному уроці я хочу…

4. Заключне слово вчителя. (17-й слайд).

— Отже, життя Соломії обривається. Та кохання не закінчується, воно залишається жити в Остапові і помре, мабуть, лише разом з ним:

«…Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає, коли злучиться з нею…».

V. Домашнє завдання

Напишіть міні-твір на тему: «Що ми знаємо про кохання» (на матеріалі твору).

Кохання не знає законів (Боецій).

Кохання не має меж (Сайкаку).

Кохання несумісне зі страхом (Публілій Сір).

Кохання сильніше смерті і страху смерті. — Тільки ним, тільки коханням тримається і рухається життя (Тургенєв).

Кохання, яке боїться перешкод, не є коханням (Голсуорсі).

Кохати — це не значить дивитися один на одного, кохати — це значить разом дивитись в одному напрямку (Антуан де Сент-Екзюпері).

Любити — означає не володіти, а віддавати себе!