Українська література - розробки уроків

Виховання морально-духовних якостей на прикладі образів-персонажів повісті «Захар Беркут» І. Я. Франка

Всі публікації щодо:
Франко Іван

Мета: продовжити опрацьовувати зміст історичної повісті; дослідити, як на прикладі образів-персонажів розкриваються морально-духовні якості людини; розвивати творче та логічне мислення, увагу, спостережливість, уміння грамотно висловлювати думки, робити висновки; виховувати почуття поваги до творчості І. Франка, шанобливе ставлення до рідного краю, історичного минулого, на прикладах позитивних літературних героїв; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, пунктуальність.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І.Я. Франка, мультимедійний супровід, учнівські малюнки, портрети героїв повісті.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

✵ Сьогоднішній урок хотілося б розпочати із притчі «Здобута перемога».

Отаман вів своє військо у вилазку довгою кам’янистою дорогою. Воїни, що втрачали сили на важкому шляху і боялися ворогів почали досадувати і нарікати, але отаман суворо змушував іти вперед без відпочинку і затримок.

Уранці вони прийняли бій і перемогли. А після битви запитав отаман у воїнів:

- Коли ми здобули перемогу?

Одні радісно відповіли:

- Коли витягли з піхов мечі.

Інші:

- Коли метнули списи.

А треті:

- Коли почали стріляти з луків.

- Ні, - відповів він їм, - ми перемогли ще вночі, коли здолали страх і слабкість.

✵ Чого навчає нас ця притча?

✵ Як вона розкриває зміст твору «Захар Беркут»?

ІІ. Перевірка домашнього завдання

✵ Отже, перш, ніж перемогти ворога, тухольці повірили у себе, у правильність рішень свого ватажка Захара Беркута. Про те яким ви його уявляєте, свідчать малюнки, які ви малювали вдома. А ким він був( і яким) дізнаємося із письмових домашніх есе «Захар Беркут — це …». Отож зачитаймо їх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Читаючи повість, ви зустрічалися із багатьма її героями. А чи впізнаєте ви їх, коли вони «заговорять»?

Клоуз-тест «Я скажу, а ти впізнай мене!»

1. «Невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, що її любов не могла перегатити? Та й чим же ж ти так вищий від мене?» [с.36] (Максим).

2. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» [с.17] (Тугар Вовк).

3. «Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших. Мудрих судіїв княжих ми не видали досі і жили тихо, в згоді й ладі, судячись самі громадським розумом» [с.53] (Захар Беркут).

4. «Ні, ні … не буде того. Я не піду дальше! Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від того проклятого наміру» [с.75] (Мирослава).

5. «Дивні ж у вас порядки! … Князь бунтує проти своїх слуг, слуги проти князя, князь і слуги проти народу, а народ проти усякої власті! Дивні порядки!» [с. 78] (Пета).

6. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» [с.97] (Максим).

7. «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождому лучається. Не сумувати мені за ним, але радуватись його долею» [с. 99 — 100] (Захар Беркут).

8. «Дурний хлопче, … таким, як ти, треба жити, а не про смерть думати. Життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш» [с. 113] (Тугар Вовк).

9. «Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого ніж смерть» [с. 115] (Максим).

10. «Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, - і так ми зробимо … Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема» [с. 126] (Захар Беркут).

11. « І що мене найдужче лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!» [с.146] (Бурунда).

12. «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» [с.153 — 154] (Захар Беркут).

За кожну правильну відповідь — 1 бал.

Взаємоперевірка

Відповіді

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Мотивація навчальної діяльності школярів.

✵ Сьогодні ми продовжуємо роботу над історичною повістю «Захар Беркут». На прикладі образів-персонажів розкриватимемо морально-духовні якості людини; розвиватимемо творче та логічне мислення, увагу, спостережливість, будемо учитися грамотно висловлювати думки, робити висновки; виховуватимемо почуття поваги до творчості І. Франка, шанобливе ставлення до рідного краю, історичного минулого;

✵ Читаючи твір, ви зустрічалися із багатьма героями. Чи усі персонажі позитивні?

✵ Протилежним Захару Беркуту є Тугар Вовк. Що ви можете сказати про нього?

✵ Представниками якого покоління є ці двоє чоловіків?

V. Вивчення нового матеріалу

Давайте визначимо їх спільні і відмінні риси (Кола Вена)

Захар Беркут    спільне    Тугар Вовк

- простий член громади - батьки   - знатного походження

- чесний    - цілеспрамовані   - відсутнє почуття

- працьовитий   - керівники   громадського обов’язку

- справедливий       - розуміє силу, владу

- мудрий        - сам владний

- вріноважений       - зрадник

- сумлінний       - невитриманий

✵ Чому стільки негативного в образі Тугара Вовка? (зрадник. Моральні цінності персонажа зумовлені одним: владою і самозбереженням)

✵ Як бачимо, Тугар Вовк засліплений ненавистю до громади , народу і не розуміє, в чому сила впливу Захара Беркута і Максима на громаду. Під час розмови з Максимом намагається вияснити про чарівне слово, яке впливає на громаду.

Сценка Максим і Тугар Вовк.

✵ Чого не розумів Тугар Вовк? (що немає ніякого слова, просто треба бути чесним і справедливим, не ставити інтереси громади вище за свої, тобто бути патріотом).

Дав Господь нам щире серце, щоб навчились ми любити.

Дав Святий безмежну душу, щоб добро могли творити.

Розум дарував нам світлий, гострий, щоб освіту здобували.

Щиро щоб любили землю, батька й матір шанували.

✵ Хто із героїв твору любить свою землю, батька?..

✵ Якими ми бачимо образи представників молоді . Чому їх вводить автор у твір?

Запросимо героїв молодшого покоління до нас поспілкуватися (момент перевтілення, коли переодягнені учні виступають в ролі героїв твору і говорять від їхнього імені).

VІ. Закріплення нового матеріалу

✵ Бачимо, що і Мирослава , і Максим наділені найкращими людськими рисами.

Вони живуть з любов’ю у серцях, поважають людей, які їх оточують, не принижують людської гідності.

(Інформаційне гроно)

І. Франко для більш вдалого змалювання героїв і більш правдивого відтворення подій насичує мову твору різноманітними художніми засобами. Якими? Зараз дізнаємося. Попрацюйте у групах з текстом.

РОБОТА У ГРУПАХ

Бурунда від удару Максима стратив рівновагу і покотився в воду, потягнувши його за собою.

А в слідуючій хвилі зашуміло повітря, і величезний камінь, кинений з тухольської метавки руками Захара Беркута, з лускотом грюкнув на купу ворогів. Бризнула аж до хмар вода, загуркотіло каміння, роздираючий серце зойк залунав на березі, і за кілька хвилин гладка й тиха вже була поверхня озера, а з Бурундової дружини не було ані сліду. Мов мертва, без духу стояла над берегом тухольська громада. Старий Захар, досі такий сильний і незламний, тепер тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко. При його ногах лежала зомліла, непорушна Мирослава.

Які думки роїлися у голові Захара Беркута?

Чи залишився живий Максим?

Як ви думаєте, чому І. Франко залишає молодого Беркута живим?

Учитель: Автор втілює віру у те, що молодь - майбутнє України!

У цих образах, що промовляють до нас із сивої давнини безсмертя нашого народу!

Недаремно Максим лишився живий, цим автор ствердив думку, що жити за Божими законами і законами моралі — обов’язок кожної людини.

Живіть чесно і справедливо, творіть добро. Будьте як Максим і Мирослава, бо за вами майбутнє України!

VІІ. Підсумки уроку.

Діти, наш урок добігає до завершення. Чи досягнули ми поставленої на уроці мети? Висловіться за допомогою підказок.

А тепер давайте зв’яжемо найщиріші ваші думки, висновки, які зробили для себе, у духовний снопик. Він залишиться у вашому класі і нагадуватиме про те добро, яке живе у ваших серцях.

(В учнів на партах заздалегідь підготовлені колоски жита і пшениці. Кожен висловлюється, а колосок кладе у «снопик». Учитель зв’язує колоски жовто-блакитною стрічкою).

VІІІ. Домашнє завдання.

Знайти і виписати цитатну характеристику героїв історичної повісті «Захар Беркут» І. Франка.

ІХ. Оцінювання

ДОДАТКИ

1. Слова Максима

Максим: Я молодший син (з восьми) славного старійшини тухольської громади — Захара Беркута — Максим. Між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами — я всюди однаковий, спокійний, мов рівний серед рівних. Безмежно люблю свій народ, ненавиджу ворога, не бажаю рятувати своє життя ціною тисячі жертв, які зазнав би мій народ. Та не такий я вже міцний.

- Скажіть, чому я втратив свідомість в ту хвилину, коли палала моя хата і всі оселі навколо неї?

(Горіло те, що було для вас найріднішим. Куточок, де панувало добро, чесність, справедливість, де шанувалися звичаї, де молилися Богові… Найважче було те, що ви нічого не могли вдіяти …)

Тепер я залюбки відповім на ваші запитання: (запитання учнів до Максима, учень відповідає від імені героя)

- Чи навмисне ви потрапили в полон, щоб зберегти собі життя? ( Звісно, ні! Я хотів мужньо загинути у боротьбі з нападниками, як мої товариші. Та мене роззброїли, і я був безсилий що-небудь вдіяти. Я дуже каявся : мене мучило почуття провини та ганьби)

- Чому ви не злякалися під час повені, як і вороги? ( Я щиро радів, що вода потопить ворогів, а смерть - була моєю рятівницею від ганьби, адже я не мав змоги з усіма боронити свій край)

- Чи пробачили Тугарові Вовкові його провину, коли він вас врятував від меча Бурунди? (Я не тримав зла на цю людину, хай його Бог і люди судять. Тим паче, що він був батьком моєї коханої)

2. Слова Мирослави

Я — Мирослава — дочка Тугара Вовка. Я не маю пари між своїми ровесницями, бо в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі духу, в сміливості, рішучості, властивій тільки чоловікам, виросла я в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Я в батька одна донька, втратила при народженні матір. Коли підросла, батько привчив мене володіти лицарською зброєю, зносити небезпеки. І чим більше труднощів мені зустрічалось, тим краще проявлялась сила мого рішучого характеру.

- Як ви гадаєте, чи важко мені було відмовитися від батька?

(Так, та ви не могли змиритися з його зрадою, намагалися вмовити його перейти на бік рідного народу)

- Чи правильно я вчинила? Можливо, потрібно було підтримати батька? (відповіді учнів)

-Тепер я залюбки відповім на ваші запитання: (запитання учнів до Мирослави, учениця відповідає від імені героїні)

- Чи не боялися ви під час поєдинку з ведмедицею смертельної небезпеки?

( Звісно, боялася. Та я навчилася долати свій страх і шукати вихід із ситуації до останку. Я би боролася до останнього подиху)

- За що покохали Максима, адже він простого походження? (Для мене головне, щоб була хороша людина, а Максим сміливий, щирий, справжній, мужній і справедливий. Він володіє всіма тими моральними і духовними якостями, які я ціную в людях. Тому соціальний стан для мене не був визначальним)

- Як ви змогли зберегти відданість народові, коли дізнались, що ваш батько зрадник? Адже ви любили його? ( І люблю. Батьків не вибирають. Проте я маю свою думку, а батько зробив свій вибір, який для мене був неприйнятним. Почуття любові до рідного краю, вболівання за народ, особливо у складний для нього час — це мої ідеали, яким не зраджую !)

3. Сценка «Тугар Вовк і Максим»

Тугар Вовк: - Максиме? Що се сталося з тобою?

Максим: - Пусти мене! Дай менi вмерти в спокою!

Тугар Вовк: - Максиме, хлопче, вiдки думки про смерть? Я мiркую, як би його зробити вiльним, а вiн про смерть! Маю з тобою поговорити. Скажу тобi, що можеш бути вiльний.

Максим: - Як?

Тугар Вовк: - Я знав, що ти зацiкавишся. Отже, дiло таке. Твої тухольцi обскочили нас у тiй долинi, завалили вихiд. Розумiється, вони не спинять нас. Але нам шкода часу.

Максим: - Обскочили вас тухольцi, кажеш? I вийти вiдси не можете? Надiюсь, що й не вийдете вже! Ну, то Богу дякувати!

Тугар Вовк: - Не радуйся завчасно, хлопче. Не така наша сила, щоб твоїм тухольцям піддатись! Треба поспішати!

Максим: - I що ж я можу вам у тiм порадити?

Тугар Вовк: - А от що. Я думаю нинi ще йти до твоїх тухольцiв для переговорiв: хочу обiцяти їм тебе взамiн за вiльний прохiд. Надiюсь, що ти скажеш менi те слово, як трафити до серця твоїх громадян i твого батька, щоб погодилися на пропозицію.

Максим: - Дарма це все, боярине! Тухольцi не пристануть на таку замiну.

Тугар Вовк: - Не пристануть? Чому ж не пристануть?!

Максим: - Тухольцi будуть битися до остатнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за мене, зрадити своїх верховинських i загiрних братів, чиї села зруйнують, як нашу Тухлю?

Тугар Вовк: - I вони будуть зруйнованi, дурний хлопче! Адже ж замала сила твоїх тухольцiв, щоб спинити нас.

Максим: - Нащо тут великої сили, сама природа своїми стiнами i скалами спиняє вас?!

Тугар Вовк: - А все-таки ти скажи менi, як говорити до твого батька i до тухольцiв, щоб трафити до їх серця.

Максим: - Говори щиро, по правдi,- се єдине чародiйське слово.

Тугар Вовк: - Ой, не так воно, хлопче, не так! Твiй батько старий чарiвник, вiн знає і тебе навчив того слова, що кождому до серця трафляє. Інакше б ти не міг моїх лучників наклонити на свій бік.

Максим (усміхаючись): - Дивний ти чоловiк, боярине! Я нiякого такого слова не знаю, але скажу тобi, що хоч би й знав, то не сказав би, щоб ти не мiг намовити тухольцiв на таку замiну.

Тугар Вовк: - Хлопче! Уважай, хто ти i де ти! Уважай, що ти невольник, що життя твоє залежить вiд волi якого-небудь монгола.

Максим: - Що моє життя!.. Хто хоч хвилю зазнав неволi, той зазнав гiршого, нiж смерть!